Фізичне здоров’я людини залежить від її психічного стану. Якою є межа психічної рівноваги кожного із нас?

Якщо людина не становить серйозної загрози для себе самої і оточення, то вона вважається психічно здоровою. Хоча нині психічними відхиленнями в нашому суспільстві вважаються різного характеру неврози. Проявляються вони істеричними нападами, повтором одноманітних рухів, поганими звичками, приміром, гризінням нігтів тощо.

Це вказує на неадекватну реакцію людини на зовнішні подразники. Її поведінка залежить від швидкості проходження нервових імпульсів в організмі. Науковці стверджують, що за притаманним кожному станом нервової системи: сангвінік, холерик, флегматик і меланхолік – відповідно можна спрогнозувати реакцію конкретної особи.

Прокоментуйте, поділ людей за типами реакції на життя за соціонікою?

Таку дисципліну, як соціоніка, офіційна наука не визнає. А поділ людей на 16 психотипів практична психологія вважає механістичним.

Що ж впливає на нашу психіку?

Основними чинниками дезорієнтації психіки вважаю забруднене екологічне середовище і несприятливий інформаційний простір.

На жаль, в Україні не дотримуються екологічної чистоти. Тільки у Львові є з 10 місць, де ЛЕП прокладена ближче 100 м від житла. А це постійний вплив електромагнітного поля. Розбалансування мембран клітин у кожного організму відбувається індивідуально. Хтось за місяць почуватиметься зле, а для когось аж за декілька років стануть відчутні зміни психіки. Це і дратівливість, і головний біль.

Також на нас впливає недотримання санітарних норм у помешканнях, неякісні продукти і вода з-під крана. Все це спричиняє не комфорт через розлади органів травлення, поганий настрій, а часом і нав’язливі стани. Бо низький рівень життя людини завжди впливає на її психічне здоров’я.

Інший чинник – це забруднений інформаційний простір. Щодня кожен, хто мешкає в Україні, чує, читає і бачить забагато негативних новин. Заполітизований інформаційний простір діє на підсвідомість так, що дезорієнтує людей. Великі порції негативу скеровані на залякування населення, адже несвідомою соціальною масою легко маніпулювати. Помітно, що більшість українського соціуму живе в стані пролонгованого, довготривалого стресу і зневіри у світлий завтрашній день.

У що фізично виливається низький рівень життя?

У Львові доводиться часто відвідувати ендокринологічні відділення. Нині в Україні тенденція до збільшення випадків цукрового діабету II типу (набутого). У світі наша країна займає третю позицію в сумному рейтингу.

Збільшення рівня цукру в крові відбувається на фоні психічної неврівноваженості багатьох. Якщо нерви не в порядку, модно вдаватися до солодкої терапії. Поїдання великої порції цукерок, тістечок, варення тощо провокує накопичення глюкози в крові. Бо радикально енергія «солодких емоцій» не використовується, не згорає: ніхто не йде в бій, тому такий цукор «зависає» в резерві організму.

Чи можна навчитися адекватно реагувати на світ і як встояти від тотальної навали негативу?

Раджу тим, хто не вміє фільтрувати інформацію – просто викинути телевізор. Колись була спроба ЗМІ робити «Добрі новини». Але негатив з екранів, моніторів і з наушників чи радіоприймачів додає в кров адреналіну. Тому багато хто «підсідає» на штучне збудження нервової системи. Такий наркотик подобається переважній більшості нашого населення. Невизнана особою залежність ніби відволікає від вирішення власних проблем, але водночас призводить до деградації. 

Вихід із депресивного стану у кожного свій. Європейська школа психологів стверджує, що 80% людей можуть самостійно вийти з депресивного стану, а 20% мусять звертатися до психотерапевта. Академік психології Олексій Леонтьєв казав, що найкращий спосіб зняття стресу – це зміна роду діяльності. Якщо у когось сидяча робота, шкільні заняття, лекції, то корисно у перервах походити сходами чи погуляти в парку.

Організм людини потребує рівноваги. Нестача кисню в організмі через сповільнення циркуляції крові призводить до поганого самопочуття, що в свою чергу змінює психіку.

У Японії популярно позбуватися стресу з допомогою води – це процедури теплих ванн і контрастних душів, заняття в басейні. Вода відмінний масажист всього тіла. Тому домашній релакс замінить похід до психолога. Хоча в Україні зекономивши 100 гривень на консультації у психотерапевта, потім можна витратити на лікування нервів в 100 разів більше.

Сучасні психотехнології пропонують такий метод релаксації, як уява особи, що дратує, поза уявними екраном чи склом. Таке відмежування допомагає не зациклюватися на негативі.

Кажуть, що маленькі діти кричать не тільки тому, щоб збагнути розміри простору, а і щоб позбутися негативної енергії?

Крик – виправданий метод релаксації. Якщо переповнюють емоції, то йдіть у поле, ліс і вільно покричіть. Чому чоловіки такі солідарні під час переглядів футбольних матчів? Бо там можна 1,5 години «висповідатися». Кричати не тільки від радощів, а й виказати в «ефір» весь негатив, що думаєш про невдалу гру улюбленої команди.

Що ж робити тим, хто не футбольний фанат, як більшість жінок?

Практикуючі психологи радять тримати вдома 2-3 додаткових комплекти столового посуду, щоб його інколи бити.

Прибалтійський психолог Леві, свого часу казав, будь-яка інтелігентна людина має носити з собою тенісний м’ячик або шарик для пінг-понгу, щоб постукати об підлогу чи стіну для зняття емоційного напруження.

Іншим часом допомагає «кухонна терапія» банальне розпиття «пляшки чаю». Але важливо проговорити проблему з близькою людиною, другом.

Життя сприймається людиною свідомо і підсвідомо. Між цим емоції. Вирішення проблеми важливо робити свідомо. Якщо немає змоги висловитися від душі, то проблему можна намалювати чи написати по пунктах. Головне, щоб емоції вийшли в якусь площину.

Депресія – це хвороба?

Не зовсім. Найчастіше люди впадають в депресію у міжсезоння: восени – у листопаді, навесні – з березня. Надто важлива довжина світлового дня. Нестача сонця провокує депресивний стан у людини, бо вона тваринного походження. Інші види тваринного світу мають здатність сповільнювати в організмі обмінні процеси, впадаючи в сплячку. Це своєрідна адаптація до Природи.

Щодо медикаментозного втручання під час депресивного стану, то все індивідуально.

Ліки може замінити музика. Доведено науковцями, що прослуховування класичної музики навіть коровами значно підвищувало надої.

Але однозначно, що 14% людей має тяжкий перебіг депресії, що потребує поглибленого психотерапевтичного втручання, часом із застосування медикаментів.

Якою є причина різного реагування?

Так може бути за принципом останньої краплі. Накопичення негативу відбувається як із кухонною губкою. Вона вбирає воду поступово, надлишок починає виливатися назовні.

Старше покоління навчене життям в русі не брати до уваги щоденні негативи, щоб не накопичувати їх у «губку».

Чи можна стверджувати, що емоції у нас спадкові або формуються вихованням?

Однозначно ні. Є генетична база, яка дає людині тип нервової системи, тобто швидкість перебігу фізіологічних процесів. Адже людина формується до трьох років, а далі йде корекція характеру. Європейська психотерапевтична школа вважає, що визначення темпераменту людини не спадковий, а описовий.

А характер людини у виховному процесі – це як дерево в руках садівника: можна надати будь-яких форми і розмірів. Виховання відіграє важливу роль у житті кожного, але часом бувають зовсім протилежні випадки, коли в родині алкоголіків чи наркоманів виростають чуйні і добрі діти. Педагогіка в такому випадку розглядає крайнощі сформованої нервової системи – занижена чи завищена самооцінки. І такі діти досягають вершин, приміром, кар’єрного росту НЕ ЗАВДЯКИ, а ПОПРИ, доводячи всьому світу, що вони не гірші інших.

Найоптимальніше виховання – це толерантне ставлення до інших без втрати гідності. Такий собі здоровий егоїзм. Тобто така людина свідома того, що соціум не ідеальний так, як і вона сама.

Яким чином дитячі страхи віддзеркалюються на психічному здоров’ї дорослої людини?

Страхи в дитинстві у кожного були свої. Хтось боявся темряви, хтось – закритих приміщень чи спати сам. Всьому є причина. Страхи залишаються на підсвідомому рівні. Подолання такої психічної проблеми для багатьох це виклик. Зафіксовані пам’яттю на роки страхи у психіатрії називаються ПТСР – пост травматичні стресові розлади.

10-15% людей мають таку проблему. Фахівці нашої асоціації працювали з дітьми, які пережили Скнилівську трагедію, коли на очах загинуло багато людей. ПТСР швидко не минає. Інколи залишається на все життя, як от у воїнів-афганців чи тих, хто постраждав від катастроф.

То як же не втратити здорового глузду і боротися з агресією зовнішніх чинників?

Класики стверджували, що жити в суспільстві і бути від нього вільним – не можливо. Доводиться не тільки насолоджуватися позитивним спілкуванням під час культурних акцій, а й стикатися з проявами молодіжної субкультури й агресією покидьків соціуму: алкоголіків і наркоманів. Адекватній людині легше психічно виживати. Позитивісти за здоровий егоїзм. Бо у будь-якої істоти на першому місці – інстинкт самозбереження.

Щоб людина почувалася комфортно, вона має думати перш за себе, хоча радянське виховання нав’язувало ставити інтереси Батьківщини вперед. Але у адекватної людини не має її егоїзм входити в суперечність з егоїзмом опонента, тобто без егоцентризму. Компромізм у спілкуванні й допомагає позитивістам мати здоровий глузд.

Публічні люди схильні до епатажності. Як можна пояснити їхню поведінку з позиції психології? 

Серед політиків, артистів і чиновників багато неадекватних людей. Дехто епатажем робить собі піар, так би мовити, розкручується. Хтось на публіку свідомо виконує рольову гру, тим самим вмикаючи механізм самозахисту і спробу вижити у непростому світі політики і шоу-бізнесу. 

Через 100 років не важливо, який рахунок у банку був у такої людини, на якій машині вона їздила чи скільки поверхів було в особняку, бо вагоміше те, що вона мала велике значення в житті хоча б однієї людини, тому все недарма.

В Україні досі не модно ходити до психолога. Чи багато наших громадян потребують консультацій психологів?

На мою думку, в Україні психологічні консультації мають бути, як аптеки, на кожному кроці. На Заході на питання, що ви робите нині ввечері, поважаюча себе людина скаже, що йде до свого психотерапевта. У нашому суспільстві така «вечірка» викликає подив, а то й іронію, мов – уже схибився. І тримаються від такої людини подалі. 

Це слов’янська ментальність. Такі скептики краще підуть до якоїсь бабці-шептухи чи «напакуються» медикаментами, аніж будуть працювати над собою з психологом. Адже це найкропіткіша праця. Не готове ще наше суспільство до сеансів відвертості в кабінетах психотерапевтів.

Порада: якщо не можете змінити ситуацію – змініть до неї ставлення.