Калинівка – 35 гектарів краму, жвавого духу торгівлі, невтомної людської енергії та гамору – простір реального життя. Життя без зайвих прикрас, масок, гриму і полірувань. Життя, яким воно є. Чи може бути присутня на ринку поезія? Звісно! І навіть більше, базар – грунт живої мови, своєрідна культура, джерело невичерпних сюжетів та персонажів,– переконують письменники і що засвідчує сучасна українська література.

Ринок став майданчиком діалогу між поетами та продавцями. І ті й інші дарували один одному хвилюючі емоції: зворушення та радощів довжиною у римовану строфу.

«Поезію і комерцію прийнято протиставляти. Я думаю: це велика помилка. Для мене центри комерції – це центри живої мови. Ланцюжок середземноморських, морських міст: Одеса, Неаполь, Барселона, Гамбург, Ліверпуль – комерційні центри, де люди на базарах придумували розмовну, живу мову. В цих містах з’являлось особливо багато поетів, вони народжувались на перетині комерції і поезії.

Для мене Чернівці віддалене Середземномор’я, тому що Чорне море – бухта Середземного, а кордон Середземномор’я проходить там, де закінчуються виноградники. Буковина край виноградників», – виголосив прелюдію  Ігор Померанцев.

«Свій виступ я присвячую журналістам телеканалу ТВі, які сьогодні у Києві протестують. Мої слова є виявом солідарності з цими людьми, оскільки каналу по-трохи відсікають ноги і руки, мені як журналісту боляче за цим спостерігати», – додав Померанцев. 

Автор презентував публіці поезії із збірки «КГБ та інші вірші».

«Я пам’ятаю, що в 60 та 70 роки жертвами політичних репресій були перш за все: поети і комерсанти і саме у Чернівцях була найбільша кількість постраждалих. Адже тут була велика частка людей, яких у ті часи називали: спекулянтами, форсовщиками, валютчиками. На початку 1962 року їх розстрілювали. А це ж були просто «міняйли». Їм не пощастило, вони просто народились у такій державі. Саме тому я вибрав сьогодні для читання кілька творів із збірки «КГБ та інші вірші», – розповів Померанцев.

Найсильшнішим магнітом для публіки став виступ Оксани Забужко.

«Найбільшою моєю проблемою за весь цей час перебування на фестивалі стала аудіоозвученість інформаційного простору, бо на кожному кроці в вуха вдирається російський шансон. Сьогодні в готелі за сніданком я не витримала і спитала у кельнерки: «Де ви берете таку гидотну музику?». Вона глянула на мене, вибачливо усміхнулась і сказала: «Ето? Так ето же радіо».

Я думаю, що ця нагода на хвилинку вимкнути радіо з російським шансоном і бодай на 4 рази по 15 хвилин надати для 20-ти тисяч людей, котрі присутні на базарі і зайняті своїми справами, відкрити вуха живому слову є прекрасним подарунком не тільки тим, хто тут виступає на сцені і не лише тим, хто зібрався перед нею, а й  всім тим людям, які в цей час зайняті своїми справами. Все-таки навперемінну ми їм на годину вимкнули російський шансон», – сказала зі сцени авторка..

Оксана Забужко представила строкату палітру настроїв та тем: соціальні, дотичні до сучасних реалій: «Російський мотив», любовна лірика «Новий закон Архімеда», «ринковий» твір «Базар на Медового Спаса» та низку інших. Її виступ згуртував найбільшу кількість слухачів з народу, які покинули свої прилавки, заради високої поезії.

Непроста, вона таки знайшла відгук у публіки, про що свідчили по завершенні читань сльози в очах у слухачок.

«Я дуже задоволена, що  до нас, на Калиновський ринок, приїхали поети такого рівня. Я дуже люблю поезію, але, на жаль, я мало її читаю. І зараз я така рада почути її», – скаже опісля, у коментарі продавчиня Леся.

Емоційним моментом під час читання для усіх присутніх, а особливо для Оксани Забужко, став вчинок продавчині малини, яка підійшла до сцени і безпосереднім жестом простягла письменниці склянку з ягодами. Спантеличена авторка обмацала руками кишені і сказала: «Я не брала із собою грошей на сцену»,  на що бабця кивнула і відповіла: «Бери дитино, в тебе легка рука».

«Це мій найкращий гонорар», – розчулено сказала у мікрофон Забужко.

Декламація вірша «Базар на медового Спаса» Оксані Забужко принесла ще один дарунок з народу – спасівську монету. Діалог між поетами та слухачами відбувся.

По завершенні читань у коментарі для Вголосу Померанцев про рішення провести поетичні читання на ринку розповів: «Це експеримент в дусі Бертольда Брехта, коли кордон між сценою і глядачем зникає. В минулому році в нас був Сергій Жадан. Це теж був експеримент, бо він зустрівся з персонажами своїх творів. Але тим не менше я думаю, що ці експерименти доволі ризиковані. Бачите, як ми всі себе поводили: ми всі старались сподобатись, всі намагались знайти слова адресовані саме цій публіці. Тут моя репліка, що комерсанти – брати поетів є виправданою, бо вони таки придумують живу, розмовну мову. Там де базар, там народжується поезія».

Поезія народжується  і живе всюди.