Друга частина інтерв'ю з Ігорем Шурмою, заступником міського голови Харкова, заступником голови СДПУ(О), керівником Львівської обласної організації СДПУ(О). Першу частину читайте тут.

 

Медицина в Харкові

Я ще в Харкові не доказав якого рівня я управлінець. Я зробив усе для того, щоб у Харкові та галузь, яку я очолюю, набула пріоритетності в діяльності міської влади. Я курую охорону здоров’я і соціальний захист і на сьогодні вважаю, що та програма розвитку муніципальної медицини, яку прийняли депутати у Харкові, є одныэю з найкращих в Україні. На фінансування цієї програми міська влада виділила 18 % бюджету. Такого ніде немає. Але задекларувати – це половина справи. От якщо я виконаю, доможуся виконання цієї програми в Харкові, тоді можна буде говорити про якись рівень Шурми як управлінця.

А чому вам стільки виділили? Це режим найбільшого сприяння з боку однопартійців?

Сьогодні медицина і соціальний захист належать до тих напрямків, які найбільше потерпають від неуваги державних чиновників. Медицина є дуже погано забезпечена в законодавчій площині і мусить виживати в рамках діючого законодавства. В межах України змін не може бути, бо без додаткових фінансових потоків, без прийняття додатково базового закону про загальнодержавне обов’язкове соціально-медичне срахування ми не отримаємо додаткових джерел фінансування. Ми сьогодні можемо на один-два млрд.. збільшити фінансування на охорону здоров’я, але все одно не підійдемо до межі того фінансування, якого медицина потребує. А от користуючись Законом про місцеве самоврядування, ми ці цифри можемо збільшувати. І в наших розмовах на рівні керівництва міста ми визначали пріоритетність дій міської влади. Ми хочемо доказати, що на рівні місцевого самоврядування навіть за відсутності законодавчого забезпечення можна зі свого ресурсу змінювати пріоритети і напрямки розвитку, вирішуючи найболючіші суспільні проблеми.

Ми вирішили, що в Харкові медицина потребує найбільшої уваги. Щоб акцентувати увагу, ми публічно оголосили 2007 рік роком охорони здоров’я . Ми будемо намагатися привертати не тільки бюджетні кошти, але також і позабюджетні кошти меценатів, спонсорів.

А скільки виділяли на потреби медицини з міського бюджету у попередні роки?

На третину менше. Минулого року фінансування охорони здоров’я було 267 млн., а цього року – 360. Минулого року на зарплату йшло 78%, а цього року – 65%. Тобто це є ті кошти, які ми закладаємо не в статті фінансування заробітної плати, оскільки ми на них впливати не можемо, а на виплату нічних, роботи у святкові і вихідні дні, за напруженість – це все, що ми жемо додати і чого бракує. Допустимо, проходження медоглядів. До минулого року у Харкові кожний медичний працівник, який повинен був пройти медогляд у зв’язку з доступом до наркотичних засобів, повинен був платити власні гроші. Цього року ми виділили 80 тис для того, щоб медпрацівники пройшли безкоштовно. Минулого року не було передбачено надбавок за шкідливи умови праці. Сьогоні всі медики, які працюють в таких умовах, будуть отримувати доплати.

Тобто ми за рахунок міського бюджету реально збільшили фінансування зарплат. Більше того, ми в межах 49 статті, де всі в українському суспільстві ніяк не можуть зрозуміти яка різниця між безоплатною і безкоштовним медичним обслуговуванням, намагаємося провести реформу охорони здоров’я під гаслом наведення порядку: в межах діючого законодавства. Упорядкувати це так, як цього вимагає закон і реалізувати проблеми, які до цього часу існують. Наведу приклад. Харків місто з1,5 млн. населення, техногенно надзвичайно небезпечне. Тут є велика кількість підприємств. Свого часу, коли ставться трагічний випадок з Настею Овчар, приїхав президент і дав команду створити опіковий центр. Приходить до влади нова команда. Ніякого опікового центру немає, незважаючи на вказівку президента, Кабміну і т. ін. Ми зі своїх коштів, з місцевого бюджету, створюємо опіковий центр. Це прецедент. Центр за міські грші буде приймати не тільки мешканців Харкова, але й області. Ми хочемо вийти на створення єдиного медичного простору хоча б на рівні Харківської області. І це повинно бути подразником для влади.

Друге питання. Ми сьогоні говоримо де знайти більше додаткових коштів. Чому реформа називається «наведення порядку»? Тому що заглядаємо у законодавство і дивимося, що його не виконують. Сьогодні відповідно до 14 глави Бюджетного кодексу фінансування спеціалізованої медичної допомоги є прерогативою обласного бюджету. Якщо ми в Харкові вирішили сьогодні підняти кардинально питання про передачу на обласний рівень фінансування закладів, які надають спеціалізовану медичну допомогу, а це протитуберкульозний диспансер, дерматолого-венеричний, психо-неврологічний диспансери, то ми тим самим отримаємо економію 20 млн. грн.. Якщо ми передаємо в обласний бюджет, то обласний бюджет не буде нести ніякого навантаження, оскільки отримує субвенцію з держбюджету. Ми 20 млн., які видаємо з власної муніципальної скарбниці, скеруємо на поліклінічну ланку, на розвиток превентивної медицини. Нехай цих грошей буде замало, але 20 млн.

Ми сьогодні є свідками гострих дискусій у світі про евтаназію: це вбивство чи гуманна допомога. На рівні харківської громади ми глибоко переконані, що смерть ніколи не буває мудрою і очікуваною, вона тупа і дурна. І відмовитися від боротьби зі смертю – це злочин. Якщо Україна соціальна держава, то ми повинні зробити усе, щоб людям забезпечити достойне життя навіть у термінальній фазі захворювання. Ми не повинні вкорочувати життя, а навпаки зробити так, щоб ці люди останні дні провели в достойних умовах. Тому у нас є програма паліативної медицини. Ми створимо хоспіс, який вже існує у Львові, а в Харкові немає. Це буде початок мережі хоспісів. І якщо у деяких штатах США, Бельгії, Голандії легалізовують евтаназію, то я вважаю, що Україна як соціальна держава, повинна створювати мережу хоспісів і розвивати паліативну опіку, аби людям створити достойні умови. Бо сьогодні онкодиспансери є надзвичайно перевантажені і ніхто не має відповіді на питання, що робити з людьми у термінальній фазі: перебування у стаціонарі є обтяжливим для держави і не дає госпіталізувати хворих, потреба в ліжках є. З і ншого боку, цих хворих не можна відпускати до дому, оскільки він притягує до себе до догляду 5-6 чоловік і все-одно він не отримує належної опіки. Тому ми віділили кошти на цю програму.

Ми розуміємо, що Харків може бути подразником для всієї України.Точаться розмови про модель розвитку медицини. Але попри модель ми повинні усвідомити, що кожен громадянин України, де він би не проживав, у Харкові чи у Львові , повинен мати гарантований рівень допомоги у екстренних випадках.Тобто сьогодні ми повинні зосередиди зусилля на посиленні служби невідкладної допомоги. Для цього ми маємо лікарню швидкої медичної допомоги на тисячу ліжок, таку саму як у Львові. Ми сьогодні маємо странції швидкої невідкладної медичної допомоги. Але я, подивившись на те, в яких умовах працюють бригади швидкої допомоги і як вони забезпечують доставку хворих від дому до стаціонару, зрозумів, що обновивши автопарк частково, ми нічого не змінимо. Спершу пішли на виділення 3 млн. грн., що давало нам можливість відновити лише 30% автопарку. Але пізніше зрозуміли, що це лише напівкрок. Ми сьогодні напрацьовуємо як ци три млн. повинні стати складовою проплати у лізинговій схемі. Тобто ми зможемо взяти у лізинг 80% нових автомобілів, від тих, які нам потрібні. Краще відразу запропонувати громаді новий автопарк, ніж кожного року змінювати його по частинах. Це нові підходи і схеми. Мені здається в тому і є різниця між Харковим і Львовом. Там є можливість робити, там влада повернулася обличчям до проблем медицини. Бо ми сьогодні з медиків робимо корупціонерів, їх в усьому звинувачуємо. Але влада ніколи не живе проблемами медицини. Влад. Яка живе цими проблемами, автоматично вирішує проблеми пацієнтів. Це і було вирішальним, чому я опинився в Харкові. Бо при запрошенні до Харкова мені було запропоновано все, щоб були зреалізовані ініціативи. Від мене і людей, які зі мною прийшли, вимагали одного: ініціатива, а від них – сприяння.

Вас запросили до Харкова, маючи на увазі оголошувати рік медицини чи, запросивши Вас, прийшли до цієї концепції?

Вони отримали її від мене. Це була моя ініціатива закцентувати увагу, задекларувати рік медицини і акумулювати кошти. Більше того, однією з моїх вимог було те, щоб влада дала мені гарантії, що вона буде робити усе, аби іти по шляху реалізації проектів. Коли я такі ж гарантії отримав з боку колишніх друзів по парламенту, то я і поїхав у Харків. На Сході менше говорять, а більше роблять. Для мене це було визначальним і я в цьому переконуюсь.

Добкін зробив дуже правильно, запросивши людей з інших регіонів. Для того, щоб навести елементарний порядок в медицині, повинна прийти чужа незаангажована людина, бо ви не знайдете в жодній області медика, який би не мав жодних зв’язкив, якихось покровителів. Якщо тільки людина з внутрішнього середовища намагається навести порядок, завжди знайдеться «дзвінок згори». Медицина переобтяжена зв’язками. В тому ж Харкові мені також пробували дзвонити люди різного рангу і різні чиновники, але в мене була при першому такому дзвінку розмова з мером І я його ще раз запитав: «Ми наводимо порядок чи забезпечуємо реалізацію корпоративних інтересів? Треба вибирати одне або друге». І мер сказав: «Наводимо порядок»

Позаяк у Харкові я не маю ні кумів, ні братів, ні знайомих, мені легше цей порядок наводити. Мені. коли запрошували, сказали: зроби щось, щоб медицина стала інакшою, щоб її було видно. Сьогодні, маючи пропозиції по зміні роботи, я не можу і не хочу цього робити, оскільки я маю зобов’язання перед людиною, яка запропонувала мені умови праці, а не війни і протистояння, і хочу аби міська влада на чолі з Добкіним для медицини зробила таке, що стане прикладом для інших.

Чи вдасться це здійснити за п’ять років?

Серйозний прорив зробимо вже цього року. Більше того ми ведемо активну роботу по залученню позабюджетних коштів. Спілкуючись з великою кількістю бізнесменів, які викидають 10 тисяч євро на консультації закордоном, переконуємо аби хоча б 10 частину цих видатків привнесли у комунальні заклади. Ми питаємо їх: коли ви приїжджаєте до знайомої професури за кордоном, вам не соромно відповісти на запитання, чому ви не лікуєтеся вдома? Вам не соромно буде запросити цю професуру і показати в яких умовах у нас працюють медики? Якщо ви є багата людина і вас такою сприймають за кордоном, то будьте багатою і духовно, вкладіть свій внесок у ваше місто.

Вкладають?

Так. Моя ціль зробити так, аби допомагати медицині було престижно.

Міська влада створює преференції, надає якісь пільги бізнесменам, котрі допомагають медицині?

Ні, жодних. Наприклад ми взялися за наведення порядку у нейрохірургічному відділені лікарні швидкої медичної допомоги. Там, де є діти. Ми відкрили двері всім учасникам політичного процесу. Першу палату в нас зробив бізнесмен, який належить до Нашої України. Він відремонтував дві палати, ми зробили нормальну презентацію. Потім прийшли регіонали, які намагаються зробити краще, ніж НУ. А тут ми вже виставили умови: ми не хочемо, щоб було краще, зробіть не гірше. Але для тих людей ми робимо все, щоб про них знали. Ми перед кожною палатою вивішуємо інформаційну табличку. Людей доброї волі громадськість повинна знати і бути вдячною їм за це. Ця здорова конкуренція рано чи пізно дасть результат: допомагати медицині у Харкові в кінці 2007 року буде не тільки модно, але й престижно.

Можна до Вас приїжджати лікуватися?

Хочу сказати, що свою сестру я забрав оперуватися до Харкова. Там фахівці, там школа. Вона має дуже високий рівень. Харків’яни дуже боляче реагують, коли принижують їх фахівців, а це спонукає їх рухатися далі. Харків дійсно друге місто в Україні, це об’єктивно.

Коли ми говоримо про ефективність і оцінку роботи, я намагаюся уникнути якихось формальних оцінок. Бо я думаю про медицину постійно. Мені здається, що я багато зробив, але якщо люди цього не відчули і не мають реальної віддачі, то ефективність моєї роботи дорівнює нулю. Але коли через рік-два на зупинках трансопрту, в магазині, на каві, на сходових клітках люди скажуть, що в медицині змінилася ситуація – це буде найкращою оцінкою ефективності влади і оцінкою моєї роботи.

Початок інтерв'ю читайте тут:

Ігор Шурма: Багато з тих людей, які сьогодні перебувають при владі, пройшли школу СДПУ(О)