Захист Інтернету від посягань з боку одіозних режимів з роками стає все актуальнішим. Але у медалі, як відомо, дві сторони.

Вороги свободи слова в Інтернеті

Захисників Інтернету можна зрозуміти. Від «дбайливців» моральності в Мережі, для яких права людини і демократія є порожнім звуком, у справі приведення інтернет-простору в благопристойну стан, що відповідає також і потребам людей у вільному самовираженні, нічого хорошого чекати не доводиться.

Наприклад, в Росії не встигло висохнути чорнило під законом про єдиний реєстр доменів і сайтів з протиправним контентом (вступив в дію 1 листопада 2012), як в «чорний список» потрапили, причому без попередження, такі популярні ресурси як «Луркоморье», «Либрусек», сторінки на торрент-порталі Rutracker.org і в соцмережі «ВКонтакте», відеохостинг YouTube і форум шанувальників онлайн-гри Eve Online... Правда, через деякий час майже всі відомі сайти з заборонного списку були виключені, але знову ж без жодного пояснення. Загалом, що хочуть, те й вернуть.

Характерно, що навіть особистий сайт популярної телеведучої Тіни Конделакі вже двічі потрапляв під заборону. Звичайно, можна посміятися над неадекватністю структури, яка в Росії відстежує контент інтернет-ресурсів. Але не варто забувати, що активні спроби взяти Мережу під контроль путінський режим почав робити незабаром після хвилі народних бунтів в країнах арабського світу, де опозиційні сили координували свої дії за допомогою повідомлень у Твіттері та інших соціальних мережах.

На хвилі цих подій, до речі, в політичній поліції Росії (ФСБ) заговорили про те, що популярні інтернет-сервіси Skype, Gmail і Hotmail загрожують національній безпеці країни. Спецслужба запропонувала заборонити використання таких сервісів, оскільки застосовувані в них системи шифрування ускладнюють здійснення оперативних заходів ‒ заважають стежити за людьми, одним словом.

Як відомо, Skype, що в недавньому минулому перейшов під контроль Microsoft (а ця корпорація сильно залежить від влади США) погодився на співпрацю з політичною охранкою Росії. Інтернет-сервіс, що раніше вважався захищеним від прослуховування, готовий ділитися з нею інформацією про своїх користувачів. Зрозуміло, що внаслідок цього, росіяни й багато інших громадян країн СНД стали ще більш контрольованими, а значить ще менш вільними.

Заради справедливості треба відзначити, що цензурі в Skype в даному випадку була додана хоч якась видимість легітимності. А взагалі в Росії контроль Мережі з боку спецслужб, які стоять на охороні інтересів режиму, здійснюється майже бандитськими методами, про що говорилося у доповіді Комітету захисту журналістів. За його даними блогерів та інтернет-журналістів у РФ б'ють і вбивають, проти них порушують надумані кримінальні справи, неугодні сайти піддають DDoS-атакам, негласно заходять у приватні поштові скриньки опозиційних політиків, а їх зміст виставляють на загальний огляд.

У КНР цензура просунулася ще далі. Крім усього іншого, там прийняли закон, що зобов'язує людей надавати свої реальні імена та інші персональні дані при вході в Мережу. Офіційно цілями заборонних заходів в Піднебесній проголошені боротьба з порнографією та піратством, захист особистих даних користувачів і припинення розсилок небажаної пошти.

Але хто ж не знає, що Пекін найбільше стурбований нерозповсюдженням інформації про арешти дисидентів і порушеннях прав людини, масових епідемій та забрудненні навколишнього середовища, ситуації на Тайвані і в Тибеті... Заборона доступу до сайтів правозахисної групи Amnesty International, медіахолдингів Бі-бі-сі і Deutsche Welle, на яких немає порнографічної і «наркотичної» інформації, видає стовпів китайського режиму з головою.

Не дивно, що одне з найбільших міжнародних інформагентств Associated Press вважає: обов'язкова реєстрація реальних імен користувачів допоможе виключити анонімні скарги на корупцію і зловживання повноваженнями. Китайські корупціонери можуть зітхнути вільніше.

Практика цензурування інформації в Інтернеті також широко поширена в таких антидемократичних країнах, як Північна Корея, Білорусь, Узбекистан, Таджикистан, Туркменістан, Сирія, Іран, Куба, Ефіопія, Бірма. І цей список невпинно зростає. Згідно зі статистикою Google, в 2010 році уряди 40 країн цензурували інтернет-простір, в той час як в 2002-му таких було лише дві.

Заявлені цілі виконують погано

Інтернет-простір України в значній мірі переплітається з російським, тому українцям далеко небайдуже, що відбувається в цій сфері у сусідів.

А відбувається там ось що. Приймаючи закон про «чорний список» доменів і сайтів, російські власті стверджували, що він буде скерований виключно проти дитячої порнографії, поширення ненависті, пропаганди наркотиків і «інформації, що спонукає дітей до вчинення дій, що становлять загрозу їхньому життю» (суїцидів).

Однак закон складений настільки розпливчасто (це взагалі характерно для російського законодавства), що влада запросто може розмахувати ним, як поліцейською палицею, направо і наліво. І вона почали це робити ще до вступу закону в силу.

Так, минулого літа відомий сайт Компромат.ru, що публікує повідомлення преси про корупцію, був змушений на якийсь час переїхати в доменну зону Net (зараз він існує і там і там), оскільки його домен в зоні ru був закритий за розпорядженням московської прокуратури. Те ж саме відбулося з новинним сайтом moscow-post.ru, переїхали на moscow-post.com.

У той же час навіть після вступу закону в силу влада майже нічого не зробила, щоб обмежити поширення порнографії в Мережі. Виявити це дуже просто. Варто набрати в Google.ru або іншому пошуковику просте слово «порно», і на вибір будуть представлені десятки, якщо не сотні, сайтів з вельми образливим змістом. Описувати всю ту погань просто рука не піднімається.

Звичайно, буквоїди можуть помітити, що на багатьох «смажених» сайтах порнографічні фото-і відеоматеріали розраховані на дорослу аудиторію. Деякі з них навіть розміщують написи типу «Вхід особам до 18 років категорично заборонений». Це несерйозно. Ніхто на такі попередження не реагує, хіба що в протилежну сторону ‒ вони тільки підігрівають інтерес з боку певної частини аудиторії.

Всесвітня павутина грунтовно заражена вульгарним, аморальним і відверто розбещуючим контентом. Ось один з відносно «нешкідливих» ‒ на тлі інших ‒ прикладів (веб-адресу не вказую, щоб не рекламувати цей непотріб). При відвідуванні якогось інформресурсу в зоні Ru наткнувся на новину про відому колишню балерину. Перейшов по посиланню. Перш ніж новина відкрилася, з'явився так званий попандер (спливаюче вікно з безліччю інформаційно-рекламних повідомлень), від перегляду якого вуха в'януть. Несмак на таких інтернет-сторінках, призначених для реклами товарів (послуг) та обміну трафіком, межує з порнографією і часто за фактом нею є.

Адже все це може потрапити і нерідко потрапляє в поле зору користувачів дитячо-юнацького віку. Багато хто з них, згідно зі статистикою, по кілька годин проводять в Інтернеті, причому, як правило, за відсутності батьків та наставників.

Ніхто не сперечається, в Мережі можна навчитися знайти багато чого хорошого і корисного. Але погане, як відомо, має властивість дуже швидко прилипати, особливо ‒ до ще не зміцнілих душ...

Характерно, що багато тих, хто поширює порнографію та вульгарщину на межі з нею, працюють під вивіскою офіційно зареєстрованих фірм з обміну трафіком або реклами. Як правило, такі інтернет-ресурси активно самі себе рекламують і нав’язують свої послуги за допомогою розсилок, тому змушені вказувати цілком конкретну адресу, часто московську або пітерську. Російські спецслужби, що витрачають чимало сил і коштів на відслідковування і блокування опозиційних сайтів, без особливих зусиль могли б припинити цей каламутний, отруйний інформаційний потік. Але вони цього не роблять, і швидше за все, з цілком певних причин.

Т.зв. попандерна «реклама» ‒ золоте дно для різного роду ділків. Наприклад, лише з ресурсом Popunder.ru, за його ж інформацією, співпрацюють понад 105 тисяч власників сайтів, причому левова частка трафіку припадає на Україну. В умовах дико корумпованих країн, якими є РФ і Україна, великі гроші навряд чи можуть залишатися безконтрольними з боку силовиків та іншої «контролюючої» братії.

Оглядачі також зауважують, що закон про створення «чорного списку» доменів і сайтів в Росії прийнятий на тлі безпрецедентного «закручування гайок» після другого пришестя «царя» Путіна на престол. Тут і введення запаморочливих штрафів за участь в протестних мітингах, і обов'язкове застосування клейма «іноземний агент» для правозахисних та інших громадських організацій, які отримують фінансову підтримку з-за кордону...

Як то кажуть, дай-то Бог, щоб російський закон про «чорний список» доменів і сайтів запрацював у потрібному напрямку. Але, судячи з перших сигналів, поки на першому місці для апологетів режиму стоїть придушення гласності, а лише потім ‒ боротьба з поширенням порнографії в Інтернеті.

Що робити Україні

Два роки тому Україна входила в «почесну» десятку світових розповсюджувачів дитячої порнографії в Інтернеті. На початку 2010 року Верховна Рада прийняла Закон «Про внесення змін до деяких чинних законодавчих актів України щодо протидії розповсюдженню дитячої порнографії».

Депутати також доповнили Закон «Про захист суспільної моралі» новими положеннями, відповідно до яких для захисту морального та фізичного життя неповнолітніх серед іншого забороняється: виготовлення (виробництво), зберігання, реклама, розповсюдження, придбання продукції, що містить дитячу порнографію, ввезення, вивезення, транзит через територію України, поштова пересилка такої продукції; пропонування або надання доступу до продукції, що містить дитячу порнографію.

Відповідні зміни були внесені і до Кримінального кодексу країни. Що характерно, українські законодавці постаралися убезпечити себе від звинувачень у цензурі. Так, згідно з прийнятими законодавчими нормами, відключення інтернет-ресурсів, що мають незаконний контент, можна робити тільки після ухвалення рішення судом щодо наявності дитячої порнографії на конкретному сайті.

За минулі два роки українські правоохоронці неодноразово застосовували «антипорнографічні» закони. Ось свіжі повідомлення з цього фронту. У грудні 2012 року в Житомирській області співробітники по боротьбі з кіберзлочинністю зуміли викрити розповсюджувачів порнографічної продукції в Інтернеті.

«Ретельний аналіз російсько- та україномовного сегменту мережі Інтернет показав наявність IP-адрес користувачів у Житомирській області, причетних до розповсюдження продукції еротичного та порнографічного характеру, в тому числі з використанням сучасних файлообмінних мереж P2P», ‒ говорилося в повідомленні прес-служби обласного ГУВС.

Кількома тижнями раніше, у жовтні, на Луганщині співробітники СБУ викрили злочинне формування, яке організувало в обласному центрі мережу порностудій для розповсюдження через Інтернет відеопродукції порнографічного характеру.
Можна тільки порадіти цим та іншим успіхам борців з порноіндустрією, але... Якщо за великим рахунком, то надто вже повільно відбувається витискування розбещуючого контенту з Мережі. Якщо нинішні темпи збережуться, ще не одне підростаюче покоління може бути вирощені на інформації з присмаком вульгарності і порнографії. Вибачте, але у мене просто волосся дибки стає, коли донька відкриває сайт мультфільмів, а там висять банери такого фривольного змісту!..

Що ж робити? Як захистити українців, і насамперед молодшого віку, від згубного впливу з боку злочинних порностудій і нерозбірливих рекламістів? На додаток до тих заходів, що застосовує держава, можна запропонувати наступне.

Перше. Українській владі потрібно налагодити співпрацю з найбільшими пошуковими інтернет-ресурсами світу.

За повідомленням компанії Google, уряд Бразилії понад 3360 разів звертався до неї з проханням надати йому інформацію про користувачів або яким-небудь чином надати дані, що видаються пошуковим сервером, цензурі; на рахунку США більше 3500 таких звернень, Великобританії ‒ більше 1100. Україна ж, за інформацією Google, жодного разу не зверталася до компанії з аналогічним проханням. Правда, це дані за 2009 рік, проте за минулі роки в українських ЗМІ не було повідомлень про такого роду запити і їх результативності. Якби результативність була, влада не забула б цим «козирнути».

Чому Україна не користується такою хорошою можливістю для припинення порнографії в Інтернеті? Небажання потрапити в число країн, що займаються цензурою в Мережі, не може виправдовувати подібну пасивність.

Друге. Враховуючи, що багато порносайтів знаходяться за кордоном, зокрема, в зоні Ru, українська влада могла б скласти список таких інтернет-ресурсів і зробити відповідний запит, наприклад, до тієї ж Росії. Скласти подібний список хоча б у першому наближенні не так уже й складно: більшість порносайтів і практично всі російські біржі інтернет-трафіку і інформресурс, що поширюють контент з фривольним змістом, знаходяться на виду і просто просяться, щоб їх перевірили. Що стосується власне запитів, то зараз їх можна виробляти навіть з допомогою нещодавно відкритого інтернет-ресурсу zapret-info.gov.ru.

Третє. В Україні присутній яскраво виражений суспільний запит на боротьбу з порнографією в Інтернеті, особливо дитячої. Але громадські активісти у цій сфері нерідко потребують допомоги держави, і влада повинні змінити своє ставлення до них. А то якось навіть ніяково виходить. Наприклад, електронна «гаряча лінія» Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда-Україна» була організована за фінансової підтримки... посольства Німеччини в Україні.

Спасибі німецьким друзям! Але якщо б влада України й знаходила можливість підтримувати подібні громадські ініціативи, і не тільки на словах, то усім світом країна б змогла міцно вдарити по руках виробникам порнопродукції. Давно пора!

До речі, гідний приклад, як треба ставитися до порнографії в Мережі, буквально днями подав британський регулятор Ofcom ‒ ним було накладено штраф на Playboy в розмірі 100 тисяч фунтів стерлінгів (160 тисяч доларів). Цьому покаранню видання піддано за слабкий захист сайтів від попадання на сайт неповнолітніх. Виявляється, на сайтах Playboy TV і Demand Adult, які належать Playboy, розміщували відео та фото порнографічного змісту, при цьому обидва ресурси дозволяли вхід користувачів по кліку на кнопку «Мені більше 18 років». Зовсім як в Рунеті і Уанеті. Ось тільки на туманному Альбіоні цей номер не пройшов.

Фото: www.crimesensemag.com