Степан Хмара,  Герой України:

 

Суспільство, по-перше, має тиснути на владу, щоб нарешті влада почала боротьбу із «п’ятою колоною» законними методами. Тому що у нас «п’ята колона» – це страшна національна загроза. В тому числі, і частина засобів масової інформації, і чиновники, і частина народних депутатів, які є просто відвертими антидержавниками. Про що можна говорити, коли, наприклад, вільно розгулює і, більше того, виконує якісь доручення пан Медведчук? Про яку безпеку держави?

А те, що собі дозволяв «Інтер», це взагалі зухвальство. До речі, не лише «Інтер». Треба відстежувати всі канали. У нас Служба безпеки України зовсім не працює по боротьбі із «п’ятою колоною». Якщо далі влада так буде поводитися, то я думаю, що суспільство повинне робити висновки стосовно самої влади і діяти в цьому напрямку.

 

Михайло Басараб, політолог:

 

Телеканал «Інтер» та ціла низка інших засобів масової інформації, які ведуть підривну, а часом високотехнологічну діяльність на нашій території, фактично в тилу, давно потребують прискіпливої уваги з боку українських правоохоронців. Передусім СБУ. Якщо говорити про Нацраду, то Нарада повинна була б  належним чином реагувати на телеканали, які займають лояльну до Росії позицію і не надавати таким телеканалам ліцензію. Але мені здається, що не Нацрада є головним об’єктом для наших апеляцій у нинішній ситуації. Із самого початку збройної агресії Росії проти України, СБУ та інші правоохоронні органи повинні були негайно вдатися до жорстких заходів для нейтралізації можливостей та інструментів російської пропаганди на території України. Телеканал «Інтер» один із основних інструментів впливу Росії із застосуванням масових комунікацій для впливу, для дестабілізації ситуації на території України. Тому, звичайно, сьогодні СБУ та інші правоохоронні органи повинні вжити таких заходів. Чи вчасно все це? Маю сказати, що такий крок є запізнілий. Але краще пізно, ніж ніколи. 

Суспільство повинно апелювати до правоохоронних органів, аби вони застосовували якнайшвидше всі надані їм процесуальні можливості для того, аби припинити діяльність російської пропаганди та їхніх агентів на території України. Все написано в законі.

Суспільство зі свого боку повинно вимагати значно активніших дій наших правоохоронців у боротьбі із російською пропагандою.

Чому саме суспільство вдається до таких різких заходів, щодо пропагандистських телеканалів – в наслідок бездіяльності або надто кволої діяльності правоохоронних органів. Так буде завжди. Якщо державні інституції наділені відповідними повноваженнями, не виконують своїх функцій і обов’язків у боротьбі з державою-агресором і його агентами впливу на території нашої країни, то ми не можемо гарантувати цим агентам російського впливу на території України спокійну реакцію з боку суспільства.

 

Олександр Бригинець, позаштатний радник міністра інформаційної політики:

 

Навколо телеканалу «Інтер» зав’язався великий клубок різних питань, які бажано було б вирішити юридично на державному рівні. Вони пов’язані із тим, що до цього часу є проблема із переходом власності. Є багато історій про те, кому насправді належить канал, чи законно була передана власність в той чи інший момент. Навколо цього має бути великий процес. Друга частина – те, що ми знаємо, що канал співпрацює із «ДНР». Це доведено. Є обнародувана інформація. Багато хто говорив про те, що все, що відбувається на каналі – це є ознаки свободи слова, то факти показують, що це не є ознаки свободи слова. Це ознаки співпраці із колаборантами та окупантами.

Далі з каналом могло відбутися кілька речей. Перше, це дії якихось радикально налаштованих людей, які на свій кшталт вирішили відреагувати на цю ситуацію. На жаль, ми це бачили не раз, коли люди в інших регіонах намагалися вирішити юридичні питання силовим методом. Друге, це провокація, яка могла бути влаштована самим каналом.

Але все, що я сказав, це є дзвіночком владі, аби згадати про всі ті проблеми, які є довкола каналу і спробувати їх вирішити юридичним шляхом. Все має відбутися у відповідності до закону. Якщо справді є співпраця каналу із терористичною організацією, то це одна система дій на канал. Чи це дія самого каналу, чи це окремі співробітники робили – треба в цьому серйозно розбиратися.

Як на мене, на час АТО, ця відповідальність має бути солідарною і видання, все таки, теж повинно нести відповідальність за те, які позиції висловлюються на їхніх сторінках чи ефірі. Якщо справді в ефірі того чи іншого телеканалу звучать антидержавні заклики, то безумовно телеканал повинен нести відповідальність, так само, як і той, хто його проголошує.

Коли телебачення, радіо і газети стають жорстким інструментом проти самої України, у людей це викликає обурення. І важко доводити людям, що держава в цьому не винна, що у держави немає законодавчої можливості обмежувати свободу слова і держава цього не прагне. В даному випадку, це питання не тільки того, що хочуть люди і що хотіли би ті чи інші політики. Питання в тому, що хочуть власники каналу і як вони змушують свій колектив – вільно чи невільно, працювати проти інтересів України. Оцей конфлікт реально існує. На цьому конфлікті паразитує Росія.

 

Денис Богуш, політтехнолог, спеціаліст з антикризових кампаній:

 

Тут є декілька аспектів, По-перше, юридичний аспект. По-друге, моральний. Юридичний аспект: телеканал «Інтер» не порушує українське законодавство. Журналісти працюють в тілі своєї інформаційної політики, яку розробили, мовної політики, контенту і т.д. Тобто, є момент, який пов’язаний із тим, що юридично сказати і звинуватити телеканал «Інтер» в тому, що це проросійський ресурс – важко.

Моральний аспект.  Всі розуміють, що тут (на телеканалі) більше з’являється спікерів від «Опозиційного блоку», що логіка, яку вони проводять, є дійсно більше проросійською. І от якщо, брати до уваги не юридичні аспекти, то там можна пред’явити якісь претензії до телеканалу. Чисто моральні.

Що із цим робити? Сказати дуже складно. Мені здається, що тенденція самосудів (від суспільства) буде збільшуватися. Тому що, те, що не можна довести юридично, люди будуть робити своїми руками і ледве не у залі суду будуть чинити самосуд. Якщо держава не буде займатися і знаходити механізми по зупинці проросійських настроїв, тоді буде народ брати справу в свої руки. До речі, в Україні досі працює «Россотруднічество» - російська структура, через яку фінансується багато російських проектів в Україні.

 

Дмитро Корчинський, політик, громадський діяч:

 

Алгоритм дії суспільства – блокада телеканалу «Інтер» до тих пір, поки він не помре від відсутності співробітників на робочих місцях. Я так розумію, що суспільство налаштоване це здійснювати. Звісно, що без зайвого галасу влада мала би ліквідувати цей рупор російської пропаганди в Україні. Позаяк вона це не робить, то це, як завжди, у нас робить суспільство. Бо суспільство має себе захищати навіть в тому випадку, якщо цього не робить влада.

Я сподіваюся, що телеканал припинить своє існування, що у нього будуть відібрані частоти і далі він продовжить свою чорну роботу в Інтернеті.

 

Алла Федорченко, «Вголос»