Мама – анархія, папа – стакан портвейна. Цитування Цоя в контексі історічєского маразму, який відбувався в палаці Потоцьких, кидає ассовану тінь на організатора цієї катавасії – газету "Известия в Украине" та її головного редактора Яніну Соколовську. Мадаму, відому своїми малоадекватними статтями про життя маленьких українців.

Канторка, яка час від часу, підкидує в нет антиукраїнські статейки про шизанутих бандерівців на західній Україні, вирішила несподівано метанойнутись і стати на шлях виправлення на благо процвітання дружніх народів.

Канторка, яка час від часу наповнює рунет хворобливими міфами про Україну, зібрала у Львові круглий стіл українських та російських істориків "Правда історії – історія правди", де, тіпа, мали б обглаголитись "болючі" питання історії України та Росії.

Під час квадратного столу, історики замість того, щоб говорити про власну відповідальність у створенні різноманітних міфів та "болючих питань", почали бакланити політиків, які використовують їх рідну кровиночку (науку історію), не за прямим призначення і в збоченому варіанті.

Приклади нетрадиційно орієнтованої науки історії, після такого брутального політичного втручання, історики підкріплювали цитатами розумних (Воннегут, Бальзак) і не дуже (Ющенко) людей. Усе, як академічні постулати пишуть.

Розпочав цей ідіотичний декаданс у дзеркальній залі, тіпа, крутий мен – генеральний директор Інформаційно-аналітичного Центру з вивчення суспільно-політичних процесів на пострадянському просторі, заступник декана історичного факультету МГУ – Олексій Власов.

Власов відразу ж довів популярну ідею про те, що вища освіта та наявність наукових знань, не свідчить про дружбу з розумом.

Він зафігачив балалаєчну мислю про те, що середньоазійська історія краща за українську тільки тому, що в ній замовчують приклади русифікації. Українська історія гірша за середньоазійську лише тому, що у ній, приклади русифікації не замовчуються.

Нда, не мисля, а глиба. Відразу ж видно, що в таваріщя Власова в голові – ума палата. Краще б він тягав штангу, як його олімпійський однофамілець. Про командуючого РОА нехай базарять його колєги з МГУ.

Про відморожені плачі цього астарожного пєссіміста над бідним підростаючим поколінням, яке читаючи українські підручники історії та слухаючи трипільські казочки діда Панаса, котиться в повний драбадан, стрьомно писати. Про фальсифікацію російської історії на території України смішно згадувати.

Залажав пантячі причитання московського завдека академік Ярослав Ісаєвич. Він чомусь почав говорити парусскі. Яніна Соколовська 20-ть разів згадувала про таку двомовність круглого столу в якості апогею демократії та неземної любові між сестрами по совковим сережкам.

Ісаєвич з перших нот обламав московського піжона історичним фактом, який свідчив про те, що йому (Ісаєвичу) тільки вчора подзвонили і сказали, що буде такий круглий стіл. Зрозуміло, що він не підготувався і тому був змушений експромтом загрузити зарвавшегося малодчіка згадками про Емський і Валуєвський указ. Куди дивилась Соколовська і чому, вона вчасно не повідомила Ісаєвича про таку штуку – зрозуміло і без навадящіх вапросов.

Леонід Зашкільняк (доктор історичних наук, завідуючий кафедри історії слов'янських країн ЛНУ) остаточно добив Власова фактом безповоротного небачення можливості об'єднання української та російської історії. Хоча Власов, навіть, дуже на таке сподівається. Зашкільняк ще почав говорити про якесь напруження між братніми народами. Де вони побачили те напруження?

Кость Бондаренко хоче єдину концепцію, принаймні в підручниках. Він хоче, щоб Шухевич і Шелест, Чорновіл та Щербицький були там рівноправними постатями. Бондаренко хоче забрати історію України у теперішніх політиків та пропонує прочитати книжку Кучми "Україна – не Росія" і там відшукати відповіді на сокровенні запитання. Тут він, конєчно, погнав собі добре.

Наталія Юсова (старший науковий співробітник інституту історії України НАН), під прикриттям Сєрєбряного вєка, почала спікати, що науковці – це каста жреців, а не каста воїнів і що народ не завжди готовий почути глас істориків. Заштиняло вежою зі слонячих бивнів.

Андрій Єрмолаєв (директор Центру соціальних досліджень "Софія") виявився найбільш адекватним чуваком і запропонував зрозуміти суспільство в якому ми живемо та звернути увагу на соціальну трагедію України, яка до 2020 року може втратити ще 5 лімонів населення.

Далі тривало традиційне бла_бла_бла у стилі благодатної пам'яті про совок та забавки у пісочку народної пам'яті.

Та, окрім "Известия в Украине", організатором круглого столу було ще представництво "РИА Новости в Украине". Вам стало від того легше?