Про туберкульоз, як соціальну і медичну проблему людства Вголосу розповів завідувач кафедри фтизіатрії і пульмонології Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, академік АНВО України, доктор медичних наук, професор Іван Ільницький.

Прийнято вважати, що туберкульозом можуть захворіти лише соціально незахищені верстви населення. А тим людям, які ведуть здоровий спосіб життя та  правильно харчуються, така  проблема не загрожує.

Насправді туберкульозом можуть захворіти абсолютно всі люди, незалежно від соціального статусу та матеріальних умов, у яких вони проживають. Звичайно, частіше хворіють ті верстви населення, які не мають належних побутових умов, мають труднощі в забезпеченні необхідними харчовими продуктами, які мають певні терапевтичні захворювання. Особливо небезпечним туберкульоз є для так званих груп ризику: курців, людей, які живуть чи працюють у несприятливих екологічних умовах, осіб без конкретного місця проживання. 

Однак, якщо дивитися на проблему з тої позиції, що туберкульоз – це інфекційна патологія, захворіти може абсолютно будь-яка людина. І це не залежить від соціального стану, політичної приналежності чи віросповідання.

Туберкульоз передається лише повітряно-крапельним шляхом?

В більшості випадків захворювання передається саме аерозольним, або, як ми кажемо, інгаляційним шляхом. Але туберкульозом можна заразитися також і через інфіковані продукти, особливо базарні, не сертифіковані працівниками СЕС. До прикладу, ми можемо випито молоко від корови, яка інфікована мікобактеріями туберкульозу, і заразитися. Можемо захворіти і від споживання м’ясних продуктів, які ми отримуємо не через офіційну структуру (магазин, супермаркет), а від приватних осіб. 

Відразу виникає питання – якими є найпростіші засоби профілактики? Як уберегти себе від туберкульозу?

Тут важливим пунктом є загальна медична грамотність населення. Як від будь-якої інфекційної патології, так і від туберкульозу можна вберегтися за допомогою дотримання елементарних норм особистої гігієни. Крім того, ми повинні пам’ятати про те, що раз на рік доросле населення повинне проходити флюорографічне обстеження. Здоров’я кожного – це єдина особиста власність, яку ми повинні строго пильнувати. Тому не варто відкладати візит до лікаря. Тим більше, що  туберкульоз  часто тривало перебігає без симптомів. Люди звикли, що оскільки немає кашлю, нічого не болить, значить вони здорові. Однак це не завжди так. 

Є ще випадки, коли туберкульоз проявляє себе симптомами, які  не характерні для цього захворювання. До прикладу, людину турбує пітливість, загальна слабкість, інтоксикація, періодичне підвищення температури. Ми ж ці речі зустрічаємо при інших захворюваннях, тому часто відкидаємо таку хворобу, як туберкульоз. 

Зважаючи на це, ми закликаємо наших лікарів мати так звану фтизіатричну легеневу насторогу: коли пацієнт звертається з болем у коліні, чи у нього вухо болить, все одно повинна бути фтизіатрична насторога. Минулого року у нас був випадок захворювання на туберкульоз внутрішнього вуха. Бувають випадки туберкульозу молочної залози, шкіри. Набагато частіше, ніж ми думаємо, хворіють  на сечостатевий та кістково-суглобовий туберкульоз. У нас в Україні близько 1 млн. осіб має туберкульоз. 

Заразним є лише легеневий туберкульоз?

Прийнято вважати, що так. Однак, якщо є закрита форма хвороби в кістках чи молочній залозі, то в тому місці теж виділяються палички Коха і є ймовірність передачі їх іншій людині. 

Флюорографія – це, грубо кажучи, знімок легень. На цьому знімку можна побачити туберкульоз, коли вже є його конкретні прояви – плями на легенях. Як виявити туберкульоз на ранніх стадіях?

Якщо у людини проявляються якісь симптоми із тих, які я назвав раніше, вона повинна звернутися до дільничного терапевта або сімейного лікаря. Терапевти, оглянувши пацієнта, направляють його у пульмонологічний центр, якщо є така необхідність. Такий пацієнт приходить у центр і ми тут вже робимо додаткові аналізи, обстеження, перевіряємо мокротиння тощо. 

Дуже часто за такою схемою «перебігає» пневмонія і туберкульоз. Подібні до туберкульозу прояви у старшому віці дають й онкологічні захворювання. 

На які симптоми варто реагувати людям? Які проблеми зі здоров’ям є дзвіночком до того, що треба йти до лікаря?

Найчастіше це є кашель. Особливо бітональний кашель, або так зване інтелігентне покашлювання. Ми ще називаємо його «кашель між іншим». Якщо цей кашель не лікується традиційними засобами і тримається 2-3 тижні, рекомендуємо звертатися до лікарів терміново. Це зовсім не означає, що у людини «фтіза», однак перестрахуватися варто. Звертатися до терапевта варто при підвищеній пітливості, слабості, в’ялості. Якщо пацієнт відчуває себе фізично нездоровим, хоче полежати, виникає апатія, елементи депресії, є невелике підвищення температури (до 37,5), не виключається імовірність туберкульозного запалення. 

Ще одним способом профілактики туберкульозу є вакцинація. Проте говорять, що щеплення не дає стовідсоткової гарантії, тому люди думають, що вакцинуватися не треба…

Альтернативи вакцинації у світі ще не придумали. Тому всі ті ЗМІ, які дозволяють собі різні непрофесійні та некваліфіковані поради щодо протитуберкульозної вакцинації, завдають лише шкоду людям. 

Новонароджена дитина обов’язково повинна бути вакцинована проти туберкульозу, тому що вона потрапляє у світ, де є епідемія туберкульозу. Якщо у пологовому відділенні не провели первинну вакцинацію, то ця дитина має підвищений ризик захворіти туберкульозом. Йдеться перш за все про генералізовану форму туберкульозу, особливо з ураженням центральної нервової системи. 

Доросле населення не підлягає ні вакцинації, ні ревакцинації, оскільки на певному життєвому етапі ми всі інфікуємось мікобактеріями туберкульозу і маємо позитивні туберкулінові проби. Відповідно у нас виробляється певний імунітет. 

Ви сказали, що всі люди на певному етапі інфікуються мікобактеріями. То чому хворіють на туберкульоз не всі?

Ситуація така, що приблизно 90% дорослого населення інфіковані мікобактеріями. Однак із категорії інфікованих туберкульозом хворіють лише 5-7%. Щоб захворіти треба, аби був певний збіг обставин: анатомічні моменти, ризиковані медичні покази, знижений імунітет. Враховуючи те, що туберкулінова діагностика (проба Манту) є ефективною лише у дитячому віці, ми закликаємо людей вчасно проходити необхідні обстеження у лікарів. 

Особливо варто звернути увагу на обстеження людей, які належать до «груп ризику». Це зокрема люди, які мають кишково-шлункову патологію, пацієнти, що мають ендокринні захворювання, особливо цукровий діабет, пацієнти, які тривалий час приймали сильні медикаментозні препарати та інші. 

Яка «ціна» туберкульозу?

Лікування цього захворювання є безкоштовним. Тільки важливо, щоб людина не запускала здоров’я до такого стану, щоб лікуватися стаціонарно. Якщо навіть пацієнт потрапив до групи ризику, то це простіше, аніж лікуватися у групі пацієнтів з підтвердженим діагнозом. 

Загалом усі протитуберкульозні медикаменти у нас є. Нашим пацієнтам доводиться самостійно купувати хіба деякі терапевтичні засоби чи вітаміни. 

Тривалість лікування -  кілька місяців стаціонарного перебування у медичному закладі. Потім відбувається тривале амбулаторне підліковування і спостереження. Загалом це триває до двох років. 

Зараз часто говорять про туберкульоз, який є стійким до ліків. Кількість хворих на мультирезистентний туберкульоз збільшується?

Зараз спостерігається ріст цієї медикаментозної резистентності, стійкості туберкульозу до ліків. Дуже важливо те, що збільшується кількість вперше діагностованої форми стійкого туберкульозу. Прикро, що часто такі випадки спостерігаються серед осіб дитячо-підліткового віку. 

Це проблема для нас, бо наразі немає реальних протитуберкульозних препаратів, які були б ефективні при наявності стійких форм туберкульозного запалення. Доводиться рятуватися, використовуючи антибіотики широкого спектру дії, комбінуючи їх з протитуберкульозними засобами. В окремих випадках отримуємо позитивні результати, хоча іноді доводиться оперувати пацієнтів.

Це є світова проблема: немає нових протитуберкульозних препаратів. Науковці мають широкий фронт роботи в цьому напрямку, однак ніхто на науку грошей не виділяє. 

Якщо людина хвора на мультирезистентний туберкульоз, то вона заражає інших такою ж формою?

Така людина справді є джерелом мультирезистентної форми туберкульозу. Тому ці хворі повинні обов’язково бути повністю ізольовані і знаходитися на стаціонарному лікуванні до повного одужання. 

У нас дуже багато говорять про СНІД, тоді як про туберкульоз чомусь забувають. Виходить, що епідемія туберкульозу є страшнішою від епідемії Сніду?

В Європі Україна займає перше місце за темпами росту ВІЛ-інфікованих. Цифра ВІЛ-позитивних людей у нас наближається до мільйона. 

За прогнозами ВООЗ до 2020 року у нас 30% легеневих хвороб буде поєднуватися із ВІЛ-інфекцією. Ці дві інфекції взаємно негативно відносяться одна до одної: ВІЛ-інфекція знижує імунітет, а туберкульоз вражає перш тих людей, у яких є ця клітинна недостатність. 

Варто зазначити, що в Україні ВІЛ-інфікованими людьми медицина не займається належним чином. Для обслуговування таких хворих повинна працювати окрема служба, окремі стаціонари. У нас цього немає. 

В наших лікарнях є так: ВІЛ-інфекція плюс виразкова хвороба, ВІЛ-інфекція плюс ревматизм серця. Такі хворі лежать у гастроентерології чи кардіології. Так само і в нас, в пульмонології, лежать ВІЛ-інфіковані. Відтак виникають труднощі для обслуговуючого персоналу: потрібно брати аналізи, кров, оперувати таких пацієнтів. Медичні працівники  піддаються значному ризикові. Маємо серйозні проблеми, але ми лише стоїмо на порозі всього цього. 
 
Від Вголосу
 
Поетеса Леся Українка лише перша в нашому списку відомих людей з усього світу, постраждалих від туберкульозу. Ось далеко неповний їх перелік: письменники і поети − Михайло Коцюбинський, Степан Руданський, Максим Горький, Джордж Байрон, Шолом-Алейхем, Ілля Ільф, Олександр Грін, Віссаріон Бєлинський, Микола Добролюбов, Борис Грінченко, Федір Достоєвський, Антон Чехов, Роберт Стівенсон, Семен Надсон, Олексій Кольцов, Іван Нікітін, Шандор Петефі, Енн Бронте, Андре Жид, Анна Ахматова, Алан Сіллітоу, Франц Кафка, Олександр Бєляєв, Дмитро Мамін-Сибіряк, Альберто Моравіа, Фрідріх Шиллер, Олександр Купрін, Василь Гроссман; композитори і музиканти − Фредерік Шопен, Нікола Паганіні, Йозеф Гайдн, Карл фон Вебер, Ігор Стравінський, Олександр Варламов; актори − Вів’єн Лі, Сара Бернар; філософи − Бенедикт Спіноза, Альбер Камю; художник Ісаак Левітан, вчений Володимир Вернадський та багато інших.