Наступного дня, 10 лютого, у неділю, Блаженніший вперше після 18 років ув’язнення облачився у священицьку рясу з митрополичими відзнаками: хрест, панагія, пастирський посох у руках. Облачення та сакральні реквізити презентували у монастирі. До речі, з Москви митрополит відбув у звичайному світському одязі. Пополудні того ж недільного дня Святіший Отець Іван XXIII у товаристві кардиналів - Державного секретаря А. Чіконьяні та Секретаря священної конгрегації для Східних Церков Г. Тести з батьківською ніжністю прийняв митрополита Йосифа. Перед першою бесідою Папа і Блаженніший у приватній каплиці мали молитву щирої подяки Богові за звільнення митрополита. Це стало - зворушливою втіхою, за яку покірно дякуємо Господеві як за щось таке, що в Божих тайнах може підготувати святій Церкві, душам праведним, для мирного та добродійного апостольства.

Воістину це була історична зустріч та бесіда двох однодумців, Великих християн і Великих пастирів. Святіший Отець у розмові з митрополитом висловив слова Наслідування Христа, які якраз у тому часі мав перед очима: «Щаслива година, коли Ісус кличе від сліз до радості Духа». Саме цей вислів папа Іван XXIII написав йому власноручно на світлині, вручивши її митрополитові наприкінці зворушеної аудієнції, що тривала годину і 20 хвилин.

У неділю Радіо Ватикан подало першу вістку про зустріч Папи і Блаженнішого. Тоді ж сенсаційну новину повторили у своїх комунікатах чисельні радіо, телевізії та агенції світу. До речі, міжнародна громадськість уже була поінформована про особу митрополита Йосифа Сліпого, його долю, зокрема листом українських владик до Отців II Ватиканського Собору (відкрився в день латинського празника Материнства Пресвятої Богородиці - 11 жовтня 1962 р.) з вимогою негайного визволення і прибуття Блаженнішого на Собор. Варто нагадати, що у роботі Собору взяли участь 15 українських владик із діаспори у фіолетових єпископських мантіях із золотистими візантійськими мітрами на головах.

Відтак, за матеріалами тогочасних мас-медіа, неділя, 10 лютого - це був «Український день» для радіовисилань і телебачення усього світу; а понеділок, 11 лютого - «Український день» для світової преси. Увесь світ заговорив відверто про Україну і про її мартирологію. Щоденник Ватикану (L’Osservatore Romano) на першій сторінці помістив вістку під великими титулами: «Святіший Отець прийняв Монсеньйора Сліпого Українського Львівського Митрополита». Поряд була опублікована красномовна світлина: Папа Іван XXIII навколішки з митрополитом Йосифом у своїй приватній каплиці дякують Богові за визволення Першоієрарха Української Церкви. На другій сторінці часопису було ще дві світлини: на першій – митрополит Йосиф з посохом у руках стоїть поруч Папи Івана XXIII, на другій – Папа разом із кардиналами А. Чіконьяні і Г. Тестою з надзвичайною увагою слухають митрополита, який з піднесеною рукою щось важливе розповідає. Під заголовком «Може кардиналом український єпископ» італійський щоденник Paese sera писав: Кружляє поголоска у Ватикані, що Папа має намір піднести до кардинальської гідності монсеньйора Сліпого. Він був би одним з трьох Кардиналів «ін пекторе», що їх Іван XXIII іменував на консисторії дня 28 березня 1960 р.». Італійський журнал «Orizonti» підкреслив: «Шляхетну особистість єпископа, який втілює у собі Кальварію католицької України». Матеріали преси, згадані світлини швидко облетіли весь світ. Упродовж лютого-березня цього ж року відповідні, але значно ширші матеріали, опублікували світові журнали.

Після аудієнції у Папи митрополит Йосиф повернувся до Гроттаферратського монастиря, щоби у тишині та спокої відпочити. Будь-які відвідини були заборонені. Пильнувати за станом здоров’я змученого довголітнього В’язня, берегти перед емоціями доручили українським монахам василіанам. У них для всіх бажаючих зустрітися із Блаженнішим була однакова відповідь: «Монсеньйор відпочиває – не може вас прийняти». Згодом його відвідали митрополит Амврозій Сенишин (США) та єпископ Андрій Сапеляк (Аргентина). Після тривалого відпочинку митрополит Йосиф переїхав до Ватикану у «палату Архипресвітера», про яку папа Іван XXIII сказав: «Що ми мали найкращого, ми йому дали». Адже для чинного понтифіка особа Блаженнішого з його визволенням завжди була «Променем надії зі Сходу Європи».

Фото: Радіо Свобода