Про це інформує власкор «Вголосу».

Автором та укладачем книги є науковець, уродженець Володимира-Волинського Станіслав Волощенко.

Рік часу знадобилося вченому аби зібрати у єдиний каталог відомості про 69 кириличних стародруків Львівської бібліотеки Отців Василіян при Свято-Онуфріївському монастирі. Усі вони були видані у різні часи та в різних друкарнях.

У каталозі описано книжкові пам’ятки, що вийшли друком в Острозі, Львові, Києві, Почаєві, Уневі, Супраслі, Москві, у видавця Михайла Сльозки та в старообрядницьких друкарнях. Найдавнішими та найціннішими можна назвати два видання друкарні Острозького в Острозі – Біблію, видану Іваном Федоровичем у 1581 р. та «Книгу о постничестві» Василія Великого, видану в 1594 р. Представлений у складі збірки «Образ моління повсякденного» (Почаїв, 1781), раніше не був зафіксований у жодній бібліографії стародруків. Серед описаних раритетів збірки – Євангеліє (Москва, 1703), Псалтир (Київ, 1733), «Чин поставлення єпископа Антонія Ангеловича» (Львів, 1796).

«Коли ви берете стару книгу до рук, ви її не просто розглядаєте, а вивчаєте і це є ціла наука, адже науковцям цікавий не лише зміст книги, а й її оправа. В Україні є лише два науковця, які вивчають оправу книг, я став третім. Рядки, титульні аркуші та покрайні записи – теж цікаві. Інколи покрайні записи містять цілі детективні сюжети, які розповідають про те як книга мандрувала. Трапляються відомості про погоду, епідемії, про визначні події в тій місцевості, де книга перебувала. Для давніх людей книга була святою та вічною, тому в церковні книги вони вписували важливі для них записи», - зауважив Станіслав Волощенко.

До речі, працювати зі стародруками цікаво і водночас важко. Пан Станіслав розповів, що науковці, коли гортають книги одягають рукавички, адже стара книга – це цілий окремий світ, котрий впродовж віків ввібрав у себе пилюку. У таких книгах міститься чимало грибків. Крім того, раніше книги та різні документи пересипали дустом і науковці, які з ними працювали діставали онкохвороби.

Каталог є корисним для роботи істориків та філологів, адже опис стародруків, що міститься в ньому, дозволяє швидко віднайти потрібну для роботи книгу.

У самому Володимир-Волинському музеї є 60 стародруків, але жоден з них не було реставровано.