Традиційне богослужіння у костелах супроводжується трьома величними подіями: опівночі, на світанку і в день 25 грудня. Символічно таке пошанування означає Різдво Христове в лоні Отця, в утробі Богоматері і в душі віруючої людини. З часу Франциска Ассізького (Джованні Бернардоне) (1181 або 1182-1226) – святий Вселенської церкви (1228), покровитель Італії (1939), у католицьких храмах знову виставляють для поклоніння віруючих ясла із фігуркою немовляти Христа. Церква наголошує, що із народженням Христа відкривається можливість для спасіння, вічного життя і райського блаженства для всіх людей. За давньою традицією у різдвяно-новорічні дні будемо уважно вслухатися у текст послання/благословення «Urbi et Orbi», тобто «Місту (Риму) і Світу» Його Святості Папи Римського Франциска. До слова, уперше після 1870-го з Собору Св. Петра із таким благословенням виступив Папа Пій XI (1922-1939). І вкотре для світу прозвучить добра новина ангела: «Не бійтеся, бо я звіщаю вам велику радість, яка буде для всього народу: для вас сьогодні в місті Давида народився Спаситель, Який є Христос Господь. А ось вам ознака: знайдете сповите Немовля, що лежить у яслах» (Луки 2: 10-12).

Органи радянської влади ретельно відстежували, інформували вище керівництво про перебіг великих християнських свят у кожній області. Нині маємо можливість переповісти матеріалами архіву про святкування Різдва Христового-1984 вірних Римо-католицької церкви  на теренах Львівщини. Вони повідомляють, що апаратом уповноваженого ради в справах релігій і місцевими органами влади було проведено певну роботу з костельними виконавчими органами та духовенством з недопущення під час «різдвяних свят» порушень законодавства про релігійні культи.

Із 24 по 26 грудня 1984 р. у 9 римо-католицьких костелах, які знаходяться на території області, проходили «різдвяні свята». Хоча костели були святково прикрашені, але не так величаво, як це мало місце в минулому році (це, до слова, постійна ремарка інформації, що трафаретно переносилася щорічно з одного в інше повідомлення. Треба ж було якось зафіксувати ефективність ідеологічної роботи тодішніх радянсько-партійних органів влади – авт.).

У 7 костелах 24 грудня пройшли вечірні богослужіння, т. зв. «пастерки». 25 і 26 грудня відбувалися звичайні літургії, на яких було організовано сповідання і причащання віруючих.

У дні релігійних свят костели відвідало понад 11 тисяч віруючих, у т. ч. біля 500 осіб молоді і приблизно 120 дітей. Спостерігалось, як і в минулі роки, що костели відвідували прихожани сільської місцевості, серед них частина віруючих проуніатських поглядів. Порушень законодавства про культи, а також фактів торгівлі атрибутикою релігійно-католицького змісту не виявлено.

Працівники апарату уповноваженого, члени комісій сприяння контролю за дотриманням законодавства про релігійні культи прослуховували і узагальнювали зміст проповідей, з якими виступало католицьке духовенство перед віруючими в ці дні.

У проповідях ксьондзів використовувалися матеріали різдвяного послання Іоанна Павла II (1920/1978-2005). Служителі культу цієї конфесії Казимир Монцинський, Августин Медніс, Владислав Кєрницький, Йосиф Легович, Людвік Камілевський намагалися довести до віруючих ту частину папського послання, в якій викладено його трактування в питаннях миру і взаємовідносин між народами, суспільними групами, в родині, зокрема батька до дітей, чоловіка до жінки.

Духовенство в проповідях закликало віруючих до зміцнення особистої віри, віри в бога, ведення місіонерської роботи. Як приклад в цьому відношенні для кожного католика ставилося життя і діяльність первомученика Стефана (вшанування 26 грудня – авт.). Вони також акцентували увагу своїх прихожан на необхідність християнського виховання дітей в римо-католицьких родинах. Прикладом була ілюстрація того, як божа мати виховувала Іісуса Христа, вчила його вірному служінню богу. Служителі культу закликали віруючих, що саме тому діва Марія повинна бути взірцем для кожної матері у вихованні дітей.

У проповідях неодноразово підкреслювалося, що Вифлеємська дитина, народження якої широко відзначає римо-католицька церква, вирвала віруючих з темноти, привела їх до світла і прогресу у всіх сферах людської діяльності, що нині вона освітлює шлях на життєвих просторах всім людям незалежно від їх раси і національності, на якій би мові вони  не говорили, вивільнює серця віруючих від всякого зла і ненависті.

До речі, на теренах тодішньої Львівщини у костельних виконавчих органах нараховувалося понад 180 осіб польської національності (всього ж в області замешкувало 13-14 тисяч вірних католиків латинського обряду).     

Від автора публікації: сьогодні терміни Різдвяні свята, пастерки пишемо без лапок. Слова – Бог, Божа Мати, Діва Марія позначаємо з великої букви. Ім’я Ісус вживаємо з одною буквою – І. Важливо, що нині таких чи подібних донесень, звітів, повідомлень ніхто нікому не пише. У минуле відійшли переслідування людей за віру, релігійні переконання, участь у богослужіннях, релігійних святах і обрядах. У сучасній Україні, як і в кожній  демократичній державі, ніхто не рахує вірних у костелі (церкві, молитовному будинку чи синагозі), не обліковує тих, хто сповідається чи причащається, одружується чи хреститься…  Католицький храм, як і будь-який інший, може відвідати кожна людина, яка прагне зустрітися з Богом.

Первісний матеріал джерела даної публікації був підготовлений 4 січня 1985 року. Адресат: Київ – рада в справах релігій при Раді Міністрів Української РСР. Нарешті, 15 травня 1985 р. на цю ж адресу було вислано 10 слайдів із життя католицьких об’єднань Львівщини (позначка на конверті із слайдами – для використання у контрпропагандистській роботі – авт.). Серед них – світлини під час меси, хресний хід, молитва, богослужіння та виступ із проповіддю ксьондза Владислава Кєрницького у кафедральному соборі м. Львова. Ксьондз Йосиф Легович, настоятель костелу Різдва Йоана Хрестителя, м. Мостиська під час меси, ксьондз Августин Медніс (костел Різдва Матері Божої, м. Стрия) сповідає віруючого, ксьондз Йоан Ценський (костел Успіння Пресвятої Діви Марії, м. Золочева) під час меси та причастя. До слова, о. Йоан Ценський 1967-го під час перебування у Польщі був таємно висвячений на єпископа примасом Степаном Вишинським (кардинал). Свою єпископську владу використовував для висвячення греко-католицьких священиків (і двох римсько-католицьких, інші отримували сан у Ризі та Ковні). 1992-го за участю архідієцезійних єпископів та 4-х десятків католицьких (обох обрядів) і православних священиків відбулась церемонія поховання багаторічного золочівського пароха (душпастирську працю розпочав 1938-го вікарієм), котру очолив архієпископ Мар’ян Яворський.    

Матеріал підготовлений на підставі даних Державного архіву Львівської області (ДАЛО). –Ф. Р-1332. –Оп. 3. –Спр.405. –Арк. 2-3, 20; –Спр. 440. –Арк. 21.

Оксана Боруцька, спеціально для «Вголосу»