Розпочну із тривожного факту, який у всіх на вустах: невпинного падіння кількості друкованих в Україні книг. Із 58 млн примірників у 2008 році до 47 млн у 2011-му. Цьогоріч наклади знову продовжили падіння.         У підсумку – жахаюче низьке співвідношення: одна книга на українця. Якщо поглянути на сусідню Польщу, то там за рік видається близько 125 млн примірників. Це приблизно 3 книги на особу. В Росії даний показник становить 5 книг, в Іспанії – 7.

      Влучно зазначив президент Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Олександр Афонін, "показник менш як 2,5 екземплярів на людину в рік вважається нижнім кордоном, подолання якого негативно позначається на інтелектуальному рівні населення".

      Тому українська цифра в одну книгу на мешканця є катастрофічною. При цьому важливо зазначити, що переважна частина друкованих в Україні книг – російськомовні. Особливо хотів би привернути увагу до проблеми тиражів наукових видань. Їхні наклади часто є сміховинними – 100-150 примірників, що робить їх просто недоступними широкому загалові.

            І ось на фоні цієї загрозливої ситуації з’являється ініціатива регіонального Міністерства фінансів та Податкової служби з 1 січня 2013 року ліквідувати податкові пільги для українських видавців. На думку фахівців, реалізація цієї ініціативи означала б двократне здорожчання середньостатистичної книги, банкрутство малих видавництв, книгарень, різке падіння накладів та асортименту видань. По суті, український ринок був би відданий російським видавництвам.  Іншого ставлення від теперішньої влади та теперішнього донецького гаранта Януковича і не варто було очікувати. Свій цинізм, свою зневагу до книги як інтелектуального продукту він продемонстрував, випустивши видання "Opportunity Ukraine". Ця книга виявилась відвертим плагіатом і соромом на весь світ.

            Ще один невтішний факт – українці все менше цікавляться книгами. Цьогорічне дослідження GfK Ukraine виявило, що кожен четвертий українець не читає книжок, а для 73% населення книга не входить у сферу зацікавлень.

Навіть взяти Росію: пересічний росіянин в рік купує книг на суму у десять раз більшу, ніж пересічний українець – за даними асоціації книговидавців. Невже ж Росія живе у 10 разів краще? Навряд. Що ще цікаво: найбільш начитаною країною в Європі виявилась Швеція. І те, що ця країна є однією з найбагатших країн – неспроста. Тут буде слушним вислів одного поета, який сказав: "Існують гірші злочини, аніж спалювати книжки. Один з них – не читати їх."

Щоб зберегти українське книговидання держава повинна щонайменше зберегти пільги українським видавництвам, а також активно закуповувати книжкові новинки для бібліотек. Це підтримало б видавництва, письменників, піднімало б інтелектуальний рівень українців. Так роблять країни, які відповідально ставляться до свого майбутнього.

 Підтримати українське книговидавництво можемо і ми самі і в один спосіб – власним гаманцем. Хтось піде і купить для себе українську книжку, хтось – посприяє, щоб ця книжка побачила світ.

            Переконливо висловився німецький письменник Генріх Манн: «Дім без книжок – як кімната без вікон". Тому, щоб у нашу державу і в наші оселі проникало сонячне проміння, держава і ми особисто повинні докладати всіх зусиль на підтримку книгодрукування. Українці повинні повернути собі репутацію однієї з найбільш начитаних націй.

 

Р.S. Два дні тому у Львові ми презентували шосте перевидання культової книги «Мова і нація» українського мовознавця Ярослава Радевича-Винницького. Видання цього інтелектуального бестселеру стало одним з етапів продовження всеукраїнської кампанії «Нас єднає мова!» і гідною відповіддю на українофобський закон про мови. Ця титульна книжка, в якій кожне слово стає потужною зброєю проти всього антиукраїнського, буде служити вихованню не одного молодого покоління українців.

 

Книжки ми розповсюдимо не лише в бібліотеки Львова та Львівської області, а також в міста інших регіонів України.