Згадую, як колись в кінотеатрі, коли раптово переривався показ фільму, було чути свист та вигуки: «Халтурники!». Наші реалії, вже давно не кіно. Не знаю чому, але сьогодні громада мовчить. Чи то від безпорадності, чи від зневіри. Лише інколи хтось із перших осіб області в цьому контексті може пропіаритись. Хоча, відповідно до постулатів західних стандартів управління вся відповідальність, принаймні моральна, покладається за визначенням на, так би мовити, лідерів.

Ось, наприклад, читаємо:

- президія Львівської облради звернулася до Львівської ОДА з проханням виробити програму дій для подолання можливих наслідків світової економічної кризи в області – складається таке враження, ніби то Львівська ОДА це  - остання наукова інстанція в Галичині; 

- Сеник закликав депутатів Львівської облради не бути «гальмом» в розвитку підприємств – тут, як кажуть, без коментарів;

- «Практично Львівська обласна рада із керівництвом окремих діячів з БЮТ та інших політичних фракцій перетворилася на корумпований орган» – виражає свій подив Петро Олійник. Так і хочеться запитати його: «Громадянине, а де ж Ви були раніше? Чим займалися, посідаючи посаду голови Львівської обласної державної адміністрації?». Збирає суинів, що людина з такою репутацією, яку заслужив собі пан Олійник буде безкомпромісно боротися з корупціонерами, хабарниками, тіньовиками з Львівської ОДА і міськради, з нечистими на руку обласними та районними депутатами.

Читаєш такі звернення, заголовки, цитати і стає чомусь сумно.

Фахівці рейтингового агентства Standard & Poor’s вважають, що Україна знаходиться вже за крайньою межею економічної та суспільної надійності (читай «довіри»), на одному з останніх місць у світі, поряд з Венесуелою та Болівією. Там само Україна і за рівнем корупції.

Та повертаємось на Львівщину. З 10 вересня до15 жовтня у Львові проходила виставка світлин УПА «Пам’ятай! Ти - нащадок героїв». На світлинах люди з впевненими обличчями з кулеметами у руках. В мене виникає думка: «Невже, наші діди та батьки покладали своє життя, щоб Україна (а з нею Львів та Львівщина) була найгіршою державою в світі? Невже саме в цьому був сенс їхньої доблесті та самовідданості?».

Побувавши, на запрошення депутата від однієї з свідомих фракції (а хіба у Львівській міськраді можуть бути несвідомі? Боронь Боже!) на засіданні однієї з комісій Львівської міської ради, я був просто приголомшений аж до цинічності байдужим ставленням депутатів до питань, що розглядались. А розглядалось, не мало не багато, як питання майбутнього розвитку Львова.

Є такий жартівник Коперфільд, який може зробити так, що зникне потяг, літак, навіть славнозвісна американська Свобода. От, якби зникла Львівська міська рада, то відразу б сказали, що зникла історична будівля - ратуша. А те, що відсутні ті, які так ревно «служать громаді», помітили б, напевно, лише правоохоронці. В економічному сенсі від такого зникнення, можливо б жити стало тільки краще.

Перечитуючи львівську пресу про ЄВРО, бюджет, повінь, всесвітню кризу вкотре пересвідчуєшся: влада, яка мала би створювати умови для нормального життя і роботи громади в цілому і кожної людини зокрема, у Львові та на Львівщині  практично відсутня. Тримаємо курс, як завжди, на малий бізнес, туризм, реформування ЖЕКів, ще там на щось - тобто в нікуди. З понад 130 підприємств станом на початок 90-х у Львові сьогодні залишилось 20-30. Думаю, кризу, до речі, що почалась в Україні років з 15 тому, ми так не подолаємо і через триста років. А зсередини душі, чомусь, криком, виривається назовні: «халтурники!».