«Дзиґа» представила своє розуміння кінця світу. Відмінне від суспільної паніки, фобій та стереотипного бачення, як «кінця всього». Фрагментам із моторошних фантастичних бойовиків, чи візуалізації природніх катаклізм тут місця не було. Публіці запропонували абсолютно іншу модель, яка стала потенційною можливістю Початку: нового світосприйняття, відчуття себе, усвідомлення, особистісного переродження, мислення.

З огляду на те, що дійство відбувалось у трьох рівнях, і як анонсували напередодні організатори, кожен із присутніх і справді мав змогу вибрати той кінець світу, який йому більше довподоби і який йому найближчий, адже концерти були різними.

Для локації «Кінця світу» обрали будинок на вулиці Чайковського, 7. Імпреза відбувалась на трьох рівнях. Нижній – клуб «Культ», середній – фойє, великий зал Львівської Філармонії (І поверх), верхній – малий зал Львівської Філармонії (ІІІ поверх).  В кожного рівня своя концепція, ідея та мова діалогу з глядачем.

Відтак, головними були текст, звук, емоція.

Для емоції обрали нижчий рівень. Де вирували джазові пристрасті, панував жвавий настрій. Своєю творчість ділились «Sonic Forecast», Ігор Гнідин та Анастасія Литвинюк & Jazz Club.Lviv. Безпосередня атмосфера, як можливість звільнитись від чисельних турбот,  як імпульс,  аби відчувати.

Звук.

На середньому рівні кінець світу став можливістю прислухатись до себе, в мінімалістичній звуковій гамі, яку представили музиканти. Як настанову, заклик, що почути, зрозуміти себе в гаморі нікому не під силу. Відтак, музиканти презентували свої творчі рішення, в яких музика звучала, як шепіт, як вдих на повні груди, чи уривчасто, коли кисню не вистачає. Синонімом цього кисню, якого бракує за версією музикантів стала тиша і самозаглиблення. Колективи декларували кінець хаосу, тривоги, клопотів, пропонуючи альтернативою гармонію, розуміння себе та власних  взаємин із світом.

Твори не перевантажені емоціями та експресією, фоновими надлишками спонукали прислухатись, почути  у цьому звуковому мінімалізмі перш за все себе. Середній рівень став чи не найтихішим місцем для слухача. Вражало наскільки тихо можуть звучати інструменти: скрипка, віолончель, флейта, фортепіано.

Свої доробки тут представили: «Ensemble Nostri Temporis», «Meeting of sounds», «Константи».

Їхня експериментальна творчість звучала виважено, скидаючись на медитацію, або ж межувала із психоделізмом, де проступали сигнали попередження  і тривоги за світ, в якому ми живемо.

Про потребу реконструкції, переродження світу наголошували і декорації на сцені філармонії. Авторство їх належить Володимиру Кауфману. Митець за допомогою виструнченних рулонів створив композицію-згсання. Рулони, які стали продовженням органу, символізують його занепад, розстроєння.

Текст.

Поєднання музики із віршами представили на верхньому рівні «DrumТиатр» feat. Галина Крук, Гриця Ерде, Мірек Боднар (UА). У стан легкості супроводжували музичні доробки «Marinita Trio & Perelman» (UA, IL).

«Люди, чому так багато снігу? Це мабуть кінець світу?», – лунали поетичні адресації Григорія Семенчука.

Слова як надмір, як влучність змушували задуматись над їхнім призначенням  у цю раціоналістичну добу, в якій ми живемо. Слова породжували настрої і думки.

Поезія без прикрас говорила про кінець цього світу, все, що його спричинило і потребу нового світу.

«Я не вірю в кінець світу,як такий. Я вірю в кінець, який є початком нового життя. Бо кінець – це завжди початок чогось нового», – підсумував учасник концерту «Кінець світу. 12.12.12» Любомир.