Пізній брифінг львівського губернатора Миколи Кмітя можна було б перенести на сторінки прес-релізу і відправити милом. Журналістам потрібно було добиратись на невиразну, 15-ти хвилинну пресулю з бог-зна яких територій в годину пік. Напевне, прес-служба ЛОДА ще не встигла перейняти передовий досвід преслужбістів Садового.

Побачити живого Кмітя – таке щастя може бути близьким тільки журналістам районних видань і далеких сіл в Турківському районі.

15 хвилин мляво-затяжного стрибка навколо духу аналізу минулого Львівського автомобільного заводу заставляє виписувати в тексті повну назву ЛАЗу, чи вживати таке складне слово як "абревіатура".

І усе заради 2-х головних завдань щодо ЛАЗу:

1. це виплата працівникам заборговованої заробітної плати
2. це повернення ЛАЗу на передові ланки українського автомобілебудування

Все. Усе інше – інфоводичка.

Усі нарешті почали займатись проблемами ЛАЗу. Всі від чиновників ЛОДА до мєнтів, прокуратури і, напевне, СБУ. Всі отримали чіткі вказівки, що і як потрібно робити в такій пожежній ситуації. Всі заворушились. Кожен чиновник, чи працівник правоохоронних органів повинен так автотренінгувати свій організм, щоб 1-ю думкою після ранкового роздупляння була думка "А що сьогодні я можу зробити доброго для ЛАЗу".

Кміть каже, що навіть біля лазівської справи проснувся сам Ющенко-короткорукий, а сама Тимошенко – запросила до себе на пряники і нагайку власника заводу Ігоря Чуркіна, директора заводу Сергія Челяпіна та керівника профспілки заводу.

На заводі знайшли 19 одиниць техніки. І тепер потрібно продати ці знайдені одиниці, щоб отримати десятки мільйонів та віддати зарплату працівникам ЛАЗу. Багато представників близького зарубіжжя та далекого Сходу хочуть вже купити автобуси ЛАЗу, тим більше, нових бусів з лінії Євро-4.

Всі працюють над вирішенням проблеми ЛАЗу. Працівникам виділять нормального адвоката. Прокуратура вже оскаржила 2-ва накази директора заводу щодо відпусток працівників за власний рахунок. Пісний закликав працівників не порушувати законодавство, бо перекривання вулиць – це не вихід.

Всі працюють і тільки Садік купив для міста не львівські тролейбуси, а луцькі. Рататуйцям Садового не сподобалась форма задніх дверей львівських тролейбусів, їх китайський фарш та ціна в межах 300-700 тисяч гривень вища, ніж в луцьких рогатульків Порошенка. От така тендерна конкуренція, любі пасажири і пасажирки.

І усе це можна було написати в прес-релізі та не проводити 15-ти хвилинну брифінгулю в 16:45.