Ось уже другий тиждень вирує Кнісело, що у Жидачівському районі Львівської області... Частина його мешканців 1 жовтня довідалася про підсумки виборів і вкрай обурилася. На думку багатьох селян, результати цинічно сфальшували.

Михайло Федоришин, голова приватної агрофірми "Кнісело", людина в селі авторитетна, показує нам довгий список прізвищ (понад сімдесят, -- І.К.). Це мешканці, які письмово підтвердили, що віддали свої голоси за Блок Юлії Тимошенко. Ініціатори збору підписів обійшли лише половину села. А тим часом, за підсумками виборів, за БЮТ у селі проголосувало лише четверо виборців із 254-ох.

"Я не є членом жодної партії, -- зізнається Михайло Федоришин, -- але виріс у цьому селі, знаю тут кожен кущик і кожну родину... Протягом 22-ох років був головою сільради, впродовж 13-ти років очолюю агрофірму. Я не можу спокійно спостерігати за тим, як кілька не надто сумлінних людей мають громаду ні за що... Повірте, село поділилося не так за політичними критеріями (бо всі голосували за демократичні сили, що йшли на вибори паралельним курсом), як за моральними. Не можна робити благородну справу нечесними методами. Нечистими! Адже помаранчевий майдан виник саме тому, що людей хотіли обернути на віслюків, які пережують геть усе. І ось тепер знову маємо повертатися до безпардонного цинізму?"

Михайло Федоришин не міг стримати емоцій. "Ви думаєте, вони не знали, що чинять?! Добре знали, але їм начхати на думку простих людей! Та на минулих виборах до Верховної Ради за БЮТ проголосувало понад 70 кніселівчан, а до обласної -- 116! То де совість? Хіба вони не усвідомлюють, що в селі кожен про кожного знає все. Що тут усе, мов на долоні...

Зрештою, гляньмо на тенденцію. По Україні БЮТ нині набрав майже на 10 відсотків голосів більше, ніж 2006 року, на Львівщині загалом -- на 17 відсотків більше, а в Кніселі -- всього чотири голоси!?

Мене пече, що виносимо сміття з хати, що багато хто зловісно хихикатиме -- галичани знову поміж собою жеруться. Але ж ми мусимо навчитися жити по правді і змусити поважати себе. Я не хочу нікого лякати судом, але ці люди не мають права ходити по селі і вихвалятися, що їм за це нічого не буде і вони й надалі керуватимуть "при урні"...

Михайла Федоришина у сільраді люди слухають уважно. Передусім ті, які вважають себе ошуканими. Коли закінчив промовляти голова агрофірми, кніселівчани один поперед одного почали переповідати перипетії перевиборів. Хтось нарікав, що вкрай тенденційно формували дільничну комісію.

Романія Фостик, поважна приземкувата бабуся, розповіла, як голова комісії намовляв її голосувати за конкретний номер у списку. Галина Телішевська підкреслювала, що окремі члени комісії у конфіденційних розмовах вдаються до "залізних" аргументів -- мовляв, фальшували ж не на користь "регіоналів", а своїх. Те, що фальшували, несміливо припустив і директор Кніселівської школи Євген Ошуст. Повторюю -- несміливо. Він був членом дільничної комісії, але нічого не бачив, не відає. Його думка була важливою, адже директор -- людина в селі не нова, спілкується з батьками, знає настрої мешканців, їхні політичні симпатії. Але під час розмови Євген Ошуст не наважувався відверто висловити свою позицію щодо конфлікту.

На запитання "про чотири БЮТівські голоси" неголосно відповів, що їх таки трохи замало, могло би бути й чотирнадцять (?!). Ці слова присутні зустріли дещо скептично -- чи не натякнув таким чином пан директор голові виборчої комісії Григорію Каралюсу, який на той час нагодився, що вони таки перестаралися? Григорій Каралюс "антибютівський феномен" у Кніселі пояснив своєю активною агітацією. Він, прихильник іншої демократичної сили, перед виборами ходив по селі й агітував за неї. Ось і вийшов такий "грандіозний" результат.

Аргумент був настільки непереконливий, що у тісній кімнатці сільради знову зчинився галас.

"Якщо ви -- такий агітатор, то чому ж збунтувалися люди?" -- кинула в очі голові комісії докір Галина Телішевська. Аргументів у відповідь Григорій Антонович не мав. Він взагалі виглядав добряче розгубленим, плутався у фактах, цифрах і прізвищах. Так, розмовляючи з нами, стверджував, що Олег Кравець був спостерігачем від БЮТ. А тим часом той самий Кравець (його насправді звати Олексієм) був членом комісії, причім виявився рідним братом заступника голови комісії Ярослави Герич, яка, у свою чергу, є однопартійкою голови комісії. А ось про партійність інших шести членів комісії і її секретаря Григорій Антонович не міг сказати нічого. Таке враження, що чоловік недавно у селі з'явився, а насправді він живе тут уже десь із десяток літ.

Зрештою, як не розгубитись, коли з усіх боків насідають активні жіночки. Вони все знають. Он у Новострілищах комісії пропонували гроші, але там люди порядні, послали паршивців під три чорти. А в Кніселі -- одне зухвальство. Ще й пихато заявляють: були, мовляв, минулого разу в комісії, були того, будемо і наступного. "Не будете!" -- вигукнула невисока бабуся, яка присіла в крісло секретаря сільради. Чи не її Григорій Антонович спробував присоромити -- мовляв, заглядає в чарку? Але потім таки вкусився за язик: занадто довгим виявися список людей, які протестували проти несправедливості, а в тому списку -- поважні кніселівчани, проти яких голова комісії не зміг сказати нічого поганого. Того дня вдалося поспілкуватися з завідувачем виробництва заводу мінеральних вод Ярославом Горинем. Він категорично стверджує, що його дружина, син і він сам проголосували за БЮТ.

Говорили ми й із Іваном Ревуцьким, учителем географії у новострілецькій школі, який мешкає в Кніселі. На відміну від директора школи Євгена Ошуста, він висловлювався відвертіше. Розраховували на те, як каже пан Іван, що люди в селі -- отара, ніхто не посміє пікнути. Зрештою, вказівки спускали згори. Мабуть, обіцянки були солодкими, а гарантії -- твердими. Але досвід підказує, що начальство сховається в кущі, а "крайніми" залишаться ті, ким маніпулюють.

Не відаю, що буде з крайніми. Бог їм суддя. Мене ж у даному випадку більше цікавив не так формальний бік справи, як моральний аспект цього конфлікту. Слід визнати: комфортніше у ньому почувається та сторона, яка вважає себе ошуканою. Щоправда, ніхто нікого "на гарячому" не впіймав. Але довгий список прізвищ і обурення кніселівчан не могли з'явитися на голому місці. Я сам вийшов зі села, досі не пориваю з ним зв'язків і ніби непогано знаю психологію селян. Люди тут не надто поспішають підписуватися під чим-небудь з будь-якого приводу. А якщо вже зробили це, отже -- накипіло, перейдено рубікон...