Згідно з документом, державною мовою є українська. Разом з тим гарантується вільне використання, розвиток і захист інших регіональних мов, до яких законопроект відносить російська, білоруська, болгарська, вірменська, гагаузька, ідиш, кримсько-татарська, молдавська, німецька, новогрецька, польська, ромська, румунська, словацька і угорська. Дія документа поширюється на ті мови, якими користуються не менше 10% громадян, що населяють певну територію.

Функціонуванню російської мови присвячена окрема стаття законопроекту. У ній визнається українсько-російська двомовність, а також те, що для більшості громадян України російська є або рідною мовою, або мовою повсякденного спілкування. За даними перепису населення 2001 року, 29,6% населення вважають російську мову рідною.

У разі прийняття законопроекту права носіїв регіональних мов будуть враховуватися майже у всіх сферах діяльності. Наприклад, основною мовою ділового спілкування визнається український, проте в процесі написання документів може використовуватися і регіональна мова. Ст. 21 законопроекту гарантує громадянам України право отримання освіти українською та російською мовами та на іншими регіональними мовами в межах тих територій, де вони поширені. Мовою судочинства є українська, але на певних територіях слухання можуть вестися і на інших регіональних мовах. Слідство і дізнання дозволяється вести українською та російською мовами. Затриманим необхідно пояснювати причини затримання на тій мові, яку вони розуміють, а при необхідності залучати перекладача.

Чинний закон "Про мови в Українській РСР" не визнає двомовності і не гарантує права отримувати освіту українською та російською мовами.