Колективне приниження депутатів-нашоукраїнців з Львівської облради стає вже традицією. Не так давно Мирослав Сеник прилюдно обізвав їх «гівнюками», а вчора Петро Олійник принизив все міжфракційне об’єднання, по-перше, заборонивши депутатам брати участь у голосуванні, а по-друге, змусивши їх сидіти у залі під власним контролем під час голосування. Керівництво «Нашої України» банально не довіряє своїм депутатам у Львівській облраді. Саме таким є основний висновок з історії про спробу відставки Миколи Гориня з посади заступника голови Львівської облради.

Але про все по порядку.

Останні засідання Львівської облради переконливо демонструють, що голові облради Мирославу Сенику пора вже їхати на відпочинок в Хорватію. Його душа й мозок не витримують психологічної напруги.

Було помітно, як зайорзав у кріслі головуючого Сеник, побачивши, що під час розгляду питання про формування порядку денного сесії до мікрофону потягнувся депутат Ростислав Новоженець. Це був момент повного психологічного тріумфу Новоженця, який розіграв свою партію як по нотах. Спочатку він закинув голові облради питання про заяву облради щодо пам’ятника жертв ОУН-УПА в Луганську. Той, не здогадуючись, що основна «падлянка» попереду, занервував і спробував поясненнями пригасити політичний запал Новоженця, але у відповідь отримав «прямий в голову»: прохання депутата поставити на голосування друге питання – про відставку «сірого кардинала» Миколи Гориня.

Це виглядало особистою ініціативою Ростислава Новоженця. Тому Сеник розраховував, що депутати не підтримують цієї пропозиції і припустився помилки: поставив обидва питання на голосування. Хоча міг би, як головуючий, звернути увагу депутатів на те, що відставка – це серйозне питання, яке отак з голосу не приймається; що необхідно заслухати звіт Гориня, провести обговорення, а це - потребує часу. Запропонувати розглянути це питання на наступній сесії. Але, як то кажуть, знав би де впаде – підстелив би соломки. Пихатий Сеник поставив питання на голосування, долучившись тим самим до наступного приниження «Нашої України».

Усвідомлення того, що пропозиція про відставку Гориня не є особистою ініціативою Новоженця, з’явилося тоді, коли на екрані висвітилися результати голосування. Обидва питання набрали понад третину голосів, отримавши підтримку з боку фракцій БЮТ, УНП і «Свободи», а також частини фракції ГП «Пора». Ще більше голосів набрала наступна пропозиція Новоженця поставити це питання на початок порядку денного сесії облради. Що більше – за неї проголосували навіть деякі депутати із міжфракційного об’єднання «Наша Україна». Стало зрозумілим, що це питання не було спонтанним, воно готувалося заздалегідь.

У таборі «Нашої України» в цей момент спостерігається повна розгубленість. Сеник, вперше за всю історію цієї каденції, чітко витримує регламент щодо перерв. А їх було загалом дві. Зрозуміло, що використовуються вони для переговорів щодо того, як виправити ситуацію. Перед голосуванням Сеник спробував нав’язати депутатам інші сценарії: голосування за відставку всіх заступників голови або ж голосування за відставку керівного складу облради. Ці пропозиції не проходять. І коли стає зрозумілим, що значна частина залу налаштована все таки голосувати щодо питання про відставку Гориня, на сцену виходить Петро Олійник. Він заявляє, що відставка Гориня – це є порушення домовленостей 2006 року щодо формування керівного складу облради. Чергова брехня з уст Петра Олійника, оскільки в даному випадку йшлося про персональну довіру/недовіру конкретній особі, а не про те, щоб забрати крісло заступника від «Нашої України».

Але в Олійника була інша мета. Аргумент про те, що «Наша Україна» дотримується політичних домовленостей, Олійник був потрібен для того, щоб заборонити депутатам з «Нашої України» брати участь у голосуванні. Отож «нашоукраїнці», ніби сливки в анусі, сиділи у залі і дивилися, як депутати з інших фракцій висловлюють свою позицію шляхом таємного голосування. При цьому Олійник бігав по залу і ретельно стежив за тим, щоб «нашоукраїнці» не прорвалися до урни.

І вже ж таки за нашою інформацією, чотири депутати з великої «Нашої України» таки взяли участь у голосуванні. Це член НСНУ, член «Нової Галичини» Тарас Керницький, та ще три депутати-рухівці.

Як з’ясувалося, Олійник забув запросити на нараду фракцію НРУ. А ось ініціатори відставки Гориня знайшли час поспілкуватися з рухівцями. Голова ЛОО НРУ Ярослав Кендзьор дав дозвіл рухівцям голосувати, зрозуміло, в підтримку Гориня. Попри це частина рухівців, наприклад, Пітко та Ганущин, вирішили, що вони є насамперед держслужбовці, а вже потім – члени партії, і таки не взяли участь у голосуванні. Голосували Леонід Мельник, Олексій Андрощук та Ярослав Коржинський.

Тарас Керницький «зіскочив» з коментаря: двічі просив зателефонувати трохи пізніше, а потому просто перестав брати слухавку.

«За» відставку Гориня проголосувало 57 депутатів. Не вистачило 4 голоси. Ніхто не сумнівається в тому, що ці чотири, а можливо й більше, голосів обов’язково би знайшлись, якби «Наша Україна» була допущена до голосування.

І коротке резюме. Що нам впало в око у цій історії.

1. Виявляється, наші депутати є легко вразливими істотами і дуже не люблять, коли їх називають злодіями. Вони себе позиціонують якось інакше. Може, вони на повному серйозі вважають себе не дерибанерами (це те саме що злодій, але по-американському), а політичними і господарськими діячами?

2. Горинь на президії облради сказав депутатам що він про них думає. Така поведінка заслуговує на повагу. Все. Крапка.

Але нам все одно цікаво: що його спонукало до такого вчинку? Чи то дідусь раптом згадав часи, коли виступав проти тоталітарного ладу і йому зненацька все стало зрозуміло і просто, як у 80-х: це – свої, а це – чужі. І жодні матеріальні блага не можуть бути аргументом, який змусить відмовитися від ідеалів. А може це була звичайна спроба «опустити» конкурентів? Не беремося судити. Щоб відповісти на це питання дуже важливо згадати, чи був Горинь так само принциповим щодо своїх соратників по фракції?

Однак ще раз повторимо: незалежно від того, що стало причиною, вчинок Миколи Гориня заслуговує на повагу. Сьогодні Горинь сказав правду про опонентів «Нашої України», завтра якийсь бютівець скаже всю правду про Гориня і «нашоукраїнців» - а разом роблять одну спільну справу.

3. «Нашоукраїнцям» керівництво фракції не дозволило брати участь у таємному голосуванні за відставку Гориня, показавши тим самим і рівень довіри до своїх соратників, і рівень демократії у фракції. Фактично керівництво фракції «витерло ноги» до своїх депутатів. Це нас не дивує. Якщо депутати дозволяють, щоб голова обласної ради кричав на них, дорослих мужчин, обзиваючи їх гівнюками, після цього вони не є мужчинами, а є звичайними проститутками, які продалися за певні преференції, і той, хто їх купив, має на них право. Захоче – назве гівнюками, захоче – заборонить голосувати, захоче – нагне і…