Щоправда, сидіти брати Бакієви не будуть. Обидва користуються заступництвом президента Білорусі Олександра Лукашенка і вже давно отримали білоруське громадянство.

Спалена машина

Вирок винесено в рамках кримінальної справи про потрійне вбивство в березні 2009 року, коли в спаленому автомобілі знайшли тіла екс-керівника адміністрації президента Медета Садиркулова, директора Інституту стратегічних досліджень Сергія Слєпченка та водія.

Садиркулов керував адміністрацією президента Бакієва в період з 2007-го до початку 2009 років. Його вважали «сірим кардиналом», що мав великий вплив на главу держави. Однак у певний момент стосунки президента та глави його адміністрації з незрозумілих причин різко зіпсувалися, і Садиркулов подав у відставку та оголосив про перехід в опозицію чинному главі держави.

Очевидно, він знав занадто багато. Вже через кілька днів новоявлений опозиціонер загинув, за оголошеною тоді офіційною версією, в результаті ДТП.

Винуватцем аварії визнали такого собі Омурбека Осмонова – водія машини, яка нібито врізалася в авто, яким їхав колишній голова президентської адміністрації разом із супутниками. Осмонова засудили до 12 років тюрми, де його майже відразу вбив інший зек – нібито через якусь особисту сварку.

Опозиціонера прибрали, справу закрили, кінці зачистили. Але лише до пори, до часу…

Квітнева революція

6 квітня 2010 року учасники опозиційного мітингу в місті Талас захопили місцеву обласну адміністрацію та проголосили альтернативного губернатора. Наступного дня масові заворушення охопили всю країну. Спроби силових структур, якими командував брат президента генерал-лейтенант Жаниш Бакієв, узяти ситуацію під контроль виявилися марними.

У результаті президент утік на південь країни, де завжди користувався підвищеною популярністю. Киргизстан опинився перед реальною загрозою громадянської війни. На щастя, здоровий глузд тоді узяв гору.

Упертюх Бакієв нарешті усвідомив, що більшість киргизів його таки не любить, тож надіслав до Бішкека факсом написану від руки російською мовою заяву про відставку. Після цього сів у літак і чкурнув від гріха подалі до сусіднього Казахстану, забравши зі собою своїх малолітніх дітей від другого шлюбу, інформацію про яких до того ретельно приховували.

Його швиденько оголосили в міжнародний розшук, проте президент Нурсултан Назарбаєв не видавав колегу, давши йому можливість перебратися до Білорусі.

Грабуй награбоване!

Солодке повітря киргизької свободи дуже швидко набуло неприємного смороду. Заколотники-переможці швиденько згадали про улюблену розвагу всіх революціонерів – експропріацію.

Ще не вляглася курява за поваленим президентом Бакієвим, як у країні почався запеклий переділ власності. Тимчасовий уряд на чолі з Розою Отунбаєвою прямо заявив, що буде правильно забрати майно, до якого бодай якось були причетні представники колишнього керівництва країни.

Одразу з’явилася інформація, що у прокуратурі є список компаній, «лояльних» до екс-президента і його родичів. Потім нова влада виявила в кількох банківських сховищах гроші й цінності, що належали оточенню (друзям і родичам) Курманбека Бакієва.

Загалом експропріювали готівки та золотих зливків на суму більше як 20 мільйонів доларів. Найцікавіше, що точної суми тоді так і не назвали, тимчасовий міністр фінансів обтічно заявив, що «вартість вилученого підраховують експерти».

Киргизи на узбеків

Однак самими лише грабунками не обмежилося. У ніч проти 11 червня 2010 року в місті Ош, на півдні Киргизстану, розпочалися запеклі сутички між киргизькою та узбецькою молоддю, наступного дня заворушення перекинулися на сусідній Джалал-Абад. У регіоні оголосили надзвичайний стан, запровадили комендантську годину та скерували сюди посилені підрозділи силових структур і бронетехніку.

У результаті міжетнічних сутичок лише за офіційним даними загинуло 442 людини, поранено майже півтори тисячі, 75 тисяч етнічних узбеків стали біженцями, утікши до сусіднього Узбекистану, який відкрив кордон.

Ош та Джалал-Абад зазнали чималих руйнацій. У містах було спалено десятки крамниць, закладів громадського харчування, зруйновано будівлі навчальних закладів та редакції мас-медіа.

Цікаво, що провину за організацію погромів киргизька влада чи не одразу поклала на оточення поваленого президента Курманбека Бакієва. Зокрема, тимчасовий глава держави Роза Отунбаєва прямо заявила, що брати Бакієви нібито розраховували, що масові безлади дозволять їм зірвати референдум щодо нової конституції та статусу тимчасового президента і повернутися у владу.

Натомість прихильники Бакієва, чий рід походить власне з півдня країни, заявили, що йдеться аж ніяк не про міжетнічний конфлікт. На їхню думку, тимчасовий уряд організував кампанію репресій проти симпатиків Бакієва, намагаючись переконати міжнародну спільноту, що насправді йдеться про ворожнечу між киргизами та узбеками.

Точні винуватці тих кривавих подій не встановлені досі. Відомо, що діяли групи людей у камуфляжних одностроях, які методично нападали на киргизів та узбеків, намагаючись зіштовхнути їх між собою. За чиїми наказами вони діяли – незрозуміло.

Наказано: задушити!

Але повернімося до спаленого авта з трьома мертвими тілами всередині. Після революції 2010 року розслідування справи про загибель Садиркулова відновили. МВС республіки оголосило, що колишній глава президентської адміністрації насправді не загинув у ДТП, а був убитий.

Організатором вбивства, згідно з новою версією, був брат президента Жаниш Бакієв, який на той момент очолював Службу держохорони. За його наказом, машину, в якій їхав Садиркулов, затримали люди у формі дорожньої поліції, а пасажирів силоміць доставили на якусь дачу.

Там колишнього голову адміністрації особисто допитав брат президент, після чого Садиркулова та його супутників задушили. Тіла відвезли на дорогу, залишили в машині й підпалили, щоб створити видимість аварії. Причому директора Інституту стратегічних досліджень Сергія Слєпченка вбивати не планували – він просто на свою біду випадково опинився в одному авто із Садиркуловим.

Короткі руки киргизького правосуддя

Вирок винесено, але навряд чи брати Бакєіви надто тим переймаються. Ще в лютому 2012 року стало відомо, що Курманбек Бакієв офіційно отримав білоруське громадянство. Це було зроблено за особистою вказівкою Олександра Лукашенка.

За деякими даними, Бакієв мешкає на околиці Мінська в елітному селищі Дрозди у розкішному будинку за два мільйони доларів і нібито працює директором якогось оборонного заводу. Його дочка вчиться в елітній мінській гімназії в мікрорайоні Веснянка разом з онуками Лукашенка.

На запитання: «звідки стільки грошей?», Курманбек Бакієв відповів: «Майте на увазі: я працюю керівником з 1985 року. А до того був головним інженером на одному з великих підприємств півдня Киргизії, потім п’ять років директором, місто очолював, дві області очолював, до речі, найбільші – Джалал-Абадську і Чуйську. Прем’єр-міністром працював. Ну, напевно, у людини, яка стільки років працював керівником, є якісь заощадження?».

Генеральна прокуратура Киргизстану двічі зверталася до Мінська із запитом про видачу Курманбека Бакієва й двічі одержувала відмову. Треба думати, що й третя спроба виявиться марною.

За матеріалами: АКИpress, Inopressa, ИноСМИ, Лента

Фото: centralasiaonline.com