Про те, як Володимир Зеленський прийшов до влади, було багато розмов ще на початку його президентської кар’єри. Ба більше, про «пішака Коломойського» почали розмовляти під час балотування і це триває й досі. Тим більше, що за час правління Володимира Олександровича Ігор Валерійомич став примножувати свої статки, а всі суди приймають рішення на його користь. Більшість у фракції «Слуги народу», «кишенькові» судді та президент-протеже – про що ще може мріяти український олігарх?

Такий стан речей  не дуже сподобався світовій країні, яка всюди бореться з монополіями та олігархатом. Ясна річ, мова йде про Сполучені Штати Америки, які прагнуть допомагати Україні та мають вплив на МВФ. Саме тому США ввели санкції проти Ігоря Коломойського за «причетність до значної корупції». Згідно із заявою держсекретаря США Ентоні Блінкена, олігарх "брав участь у корупційних діяннях, що підривали верховенство права і довіру української громадськості до демократичних інститутів і процесів урядування, включаючи використання свого політичного впливу та офіційної влади для особистої вигоди".

Такі події «посадили» Володимира Зеленського «на розтяжку»: з одного боку політичний «хрещений батько», який зробив його президентом, а з іншого – міжнародні відносини, без яких буде вкрай важко щось змінити у державі. Транші МВФ та всестороння підтримка Джозефа Байдена – це те, на чому тримається політика Зеленського та економіка України. Поки жодних дій з боку президента ми не бачили, а його Офіс лише відзначився загальною заявою і подякою США «за допомогу в антиолігархічній боротьбі», у якій не було ніяких прізвищ.

То як мав би поводитись президент Зеленський і що він зробить із найбільшою ймовірністю? Про це журналісту ІА «Вголос» розповіли експерти.

Валерій Димов, директор Центру суспільно-інформаційних технологій, політолог:

Санкції проти Коломойського – це «чорна мітка» Зеленському

Очевидно, що у Володимира Зеленського зараз особливого вибору немає. Враховуючи те, що подібна ситуація сталась із його найближчим соратником та побратимом Дубінським і його було виключено із партії, тоді ніхто із ним разом не покинув політичну силу. Ба більше, навіть було створено міжфракційне об’єднання.

Звичайно, із Коломойським буде складніше, але, як я вже казав, вибору немає. Введення цих санкцій з боку США – це «жовта картка» або навіть «чорна мітка» самому Зеленському. Зверніть увагу, що ні в інтерв’ю Мендель, ні у зверненнях Офісу Президента, ні у словах самого Зеленського, а він «води у рот набрав», слово «Коломойський» не звучало. Натомість мала місце подяка американцям за допомогу в антиолігархічній боротьбі (нібито він її вів). Тобто, наш президент подякував США за те, що ті допомогли йому боротись проти олігархів та монополії, у тому числі й з їхнім впливом на інформаційний ринок, але жодного прізвища там не прозвучало.

Юлія Мендель, у свою чергу, ще й  «підсунула свиню» Зеленському, коли почала сваритись із доволі впливовою в олігархічних колах людиною – Андерсом Аслундом, який зараз займається відносинами України та США. Вона почала доводити, що він ображається на Зеленського, маючи на увазі Коломойського, за виключення Аслунда з керівництва Укрзалізниці.

Ще півтора року тому я казав, що першою проблемою для Зеленського стане Коломойський, пізніше я стверджував, що Зеленський стане проблемою для цього олігарха, а сьогодні знову Ігор Валерійович є проблемою для президента на новому щаблі. Вплив Коломойсього дуже потужний і його «успішна» практика у бізнесі полягала в отриманні контрольного пакету акцій в різних компаніях. Таким чином він блокував рішення, які йому невигідні та просував ті, які вигідні. Точно так само він «купив» собі «контрольний пакет» у фракції «Слуга народу», тому Зеленському буде складно, оскільки без підтримки фракції він ніхто.

Всі ми. й американці також, розуміємо, що головним бенефіціаром перемоги Зеленського був Коломойський. Саме тому прибуткові та успішні компанії, як наприклад «Центренерго» чи «Енергоатом», із приходом до влади Зеленського, а отже й олігарха, стали збитковими. Справа у тому, що менеджмент цих компаній продавав електрику фірмам Ігоря Валерійовича за цінами, які є нижчими від ринкових. Крім того, Коломойський виграє усі суди.

Тому це була «чорна мітка» Зеленському. Таким чином США показали, що Коломойський отримував певні політичні дивіденди і збагачувався за час перебування на державній посаді, а коли його прибрав Порошенко, він продовжив боротьбу руками  Зеленського. Американці заявили, що олігарх Коломойський має вплив на ухвалення рішень і корупційні дії сьогоднішньої влади, показуючи Зеленському, що він не має вибору. А від рішень президента тепер залежить підтримка України з боку МВФ, інших фінансових інституцій та США. Без цього владі Зеленського нічого не вдасться зробити. Саме такі меседжі були дані персонально Володимиру Зеленському.

Петро Олещук, політолог:

Я думаю, що незважаючи на те, якою у Зеленського була ситуація та стосунки із Коломойським, він все одно не зможе ігнорувати політику Сполучених Штатів. Хоч ці санкції не виглядають надто дошкульними для олігарха, де-факто, ухвалення цього рішення декларує, що адміністрація США вважає його своїм ворогом. У такій ситуації для того, щоб співпрацювати з Америкою. усі будуть змушені враховувати цей фактор. Я зараз маю на увазі не лише Україну, а весь світ.  Тому думаю, що ми не станемо винятком і будемо змушені підтримувати лінію Штатів, оскільки альтернативні варіанти виглядають ще більш негативними.

Ясна річ, це означатиме доволі серйозне протистояння президента Зеленського із олігархом Коломойським, у якого є доволі потужні інформаційні ресурси, але іншого шляху просто не залишається. Тобто, Зеленський вимушено чи не вимушено, але все ж займе позицію США. Та й раніше ми вже бачили схожу ситуацію, коли ухвалювався закон про заборону реприватизації Приватбанку. Тому хоч це буде непросте рішення із не найприємнішими наслідками, іншого варіанту просто немає.

Юрій Олійник, міжнародний експерт:

Я думаю, що Зеленський хоче і спробує догодити обом сторонам конфлікту. З одного боку, йому необхідно дружити із США, аби ті продовжували підтримувати Україну, оскільки як він особисто, так і вся Україна зараз досить сильно «зав’язана» на політиці Штатів. З іншого боку, всі ми знаємо, що дуже багато людей у фракції «Слуга народу» представляють інтереси особисто Ігоря Коломойського. Тому Зеленському зараз було б дуже незручно повністю розривати відносини з олігархом. Думаю, що президент не готовий до такого протистояння.

Тому я вважаю, що Володимир Зеленський спробує зайняти максимально нейтральну позицію. Він або повністю проігнорує це все, або зробить якісь формальні рішення чи заяви. Він не буде піднімати це питання дуже яскраво.

Олександр Мусієнко, політичний експерт:

Санкції проти Коломойського – це випробування для Зеленського, яке вирішить, наскільки він щирий у боротьбі з олігархами

Як слід повестись Зеленському – це однозначно: якщо він хоче, аби президент США Джо Байден спілкувався із ним по телефону, розвивалась співпраця між нашими країнами і США продовжили політику сприяння та надання допомоги Україні, то президент має зробити якісь кроки по розслідуванню справ проти Коломойського. РНБО сама ж створила прецеденти, коли почала вводити санкції проти Медведчука та інших політичних фігур. Можна й тут бути послідовним і ввести санкції. До того ж, деякі американські оглядачі та експерти приписують Ігорю Коломойському проросійські погляди. Згадайте його інтерв’ю, коли він казав, що нам не потрібний МВФ, а гроші нам дасть Росія. Тому Зеленському треба щось робити, має бути якась дія. Санкції проти Коломойського – це випробування для нього, яке вирішить, чи готовий він продовжити співпрацю зі Штатами і наскільки він щирий у боротьбі з олігархами. Він же декларує це устами прес-секретарки, от і побачимо. Якщо ж Зеленський нічого не зробить, то американці цього просто не сприймуть.

З іншого боку, зараз важко сказати, чи зробить щось наш президент. Ми бачили, як після введення цих санкцій прозвучала лише «бліда» заява Офісу Президента, яка була ні про що. Вона була загальною і у ній ні слова не було персонально про Коломойського. Тому поки у мене немає оптимізму щодо того, чи зробить Зеленський якісь кроки. Сполученим Штатам можна було відповісти навіть не санкціями або кримінальними справами, а хоча б провести якісь кадрові зміни у своїй команді. Звільнити когось із оточення «Кварталу 95», відмовитись від послуг цих людей і взяти когось іншого, хоча б це. Такі дії продемонстрували б, що президент щось робить. Натомість нічого не відбувається і це ставить під сумнів, що щось взагалі буде зроблено. Відтак, розраховувати на якусь сприятливу  реакцію від американців нам не доводиться.

Роман Гурський, ІА «Вголос»