“Незабаром осінь загамселить в двері.

Пожовтіє зелень, висохне чабан.

Вівці помудріють, вклоняться Бандері,

І почнеться третій, визвольний Майдан”.

Такі вірші почали масово поширюватися в українському сегменті соцмереж, особливо після готовності нової владної команди президента Зеленського підписати формулу Штайнмаєра.

Revolution in the air

6 жовтня на Майдані Незалежності, вже через 100 днів президентства нового гаранта, на акцію протесту вийшло понад 10 тисяч громадян.

Громадяни засудили спроби Зеленського здійснити крок до капітуляції у війні з Росією, ідею проведення виборів в ОРДЛО та легалізації терористів у вигляді “народної міліції”. Проти намірів влади погодитися на сумнозвісну формулу Штайнмаєра, яка чомусь більше нагадує формулу Швайнмаєра, виступила низка обласних та міських рад країни, зокрема Львівська, Хмельницька, Тернопільська та Івано-Франківська обласні ради, які назвали ідею влади капітуляцією. Де-факто, в окремих регіонах органи самоврядування надіслали владі чіткі і недвозначні сигнали незгоди з її курсом, які востаннє в Україні мали місце взимку 2014 року під час Революції гідності.

Показово, що у Галичині оголосив про відновлення своєї діяльності “Комітет Майдану Львівщини”. Рішення ухвалено у зв’язку з останніми подіями в Україні – згортанням процесів євроінтеграції, переслідуванням українських політиків, активістів та ветеранів війни з Росією. В різних містах почали створюватися громадські об’єднання “опору капітуляції”, які готуються до подальших протестних акцій. Примітно, що на такі акції збираються проукраїнські сили, які зазвичай конкурують між собою і належать до різних ідеологічних таборів, однак зараз об’єднані спільними патріотичними гаслами. В столиці знову відчутна атмосфера Майдану, а дехто стверджує, що в повітрі вже пахне революцією та третім Майданом. Недарма цифра “3” дуже подібна до літери “З” – Зе-Майдан. І чимало українців не вважають це співпадінням. “Якщо колись ми мали помаранчевий Майдан, то третій буде “зеленим”,  – точніше проти Зеленського” – зазначають деякі громадяни.

Слідування проросійській політиці може закінчитися для Зеленського тим, чим закінчилася й просійська орієнтація Януковича, адже після подій на Донбасі, українці не терпітимуть. Як співав Робі Вільямс у відомій пісні  “Party Like A Russian”:

“Russian boys, we’re everywhere

There’s revolution in the air”.

Якщо “російські хлопці” матимуть вплив на українську владу – в Україні точно запахне революцією.

 Чи є підстави для революції?

Здавалося б, новий президент перебуває при владі лише неповний п’ятий місяць, а президентська партія “Слуга народу” взагалі й двох місяців не встигла пропрацювати в парламенті. Нова влада ще нічого не встигла зробити, а проти неї вже хочуть організовувати Майдан – кажуть деякі обивателі, які нечасто слідкують за новинами.

Однак ті, хто знає, чим загрожує Україні так звана формула Штайнмаєра, яку привітали і лідери донбаських бойовиків, і російські пропагандисти, такі як Соловйов, вже починають бити на сполох. Відведення українських військ від лінії розмежування створює загрозу окупації низки міст і селищ російськими бойовиками, які, як відомо, жодних угод ніколи не дотримувалися. То ж дуже дивно, що Зеленський оголошує готовність в сотий раз знову повірити Кремлю.

Такі дії зумовлююють серед військових та населення лінії розмежування атмосферу зради та відчаю, а люди висловлюють побоювання, що їхні міста знову захоплять бойовики і кидатимуть до підвалів українців. Окремі добровольчі підрозділи вже заявили, про готовність незалежно від позиції ЗСУ, захищати, наприклад, с. Золоте від сепаратистів, що фактично створює ситуацію непідконтрольності збройних формувань головнокомандувачу. Наслідки таких процесів можуть стати некерованими для влади.

Окрім того, президент Зеленський готовий провести вибори в ОРДЛО, які навіть за теоретичного виведення російських військ, ніколи не будуть демократичними, поки ці території контролюють бойовики. Москва завжди зможе сказати, що “рассійскіх войск на Донбассє нєт”, перейменувавши терористів у  “народну міліцію” з російськими танками та “Градами” на озброєнні, а країнам “нормандського формату” Путін заявить, що війська вже вивів. Жоден проукраїнський кандидат не зможе ні зареєструватися, ні проводити агітацію на окупованих територіях, без ризику бути вбитим чи закатованим проросійськими бойовиками. Тож не важко спрогнозувати, що переможцями таких псевдо-виборів, на які погоджується Зеленський, будуть російські терористи.

Амністія для бойовиків, які понаїжджають в  Україну, перетворить українські міста на територію перестрілок та судів Лінча

Зрештою, будь-яке примирення та інтеграція з окупованими територіями Донбасу  призведе до поширення метастаз “русского міра” на всю Україну.  Особливого статусу почнуть вимагати Харків, Одеса і Закарпаття. А будь-який курс України на ЄС та НАТО будуть надовго заблоковані проросійськими окупованими територіями, які ненавидітимуть Україну, котра, до того ж, буде змушена власним коштом відбудовувати Донбас і виплачувати пенсії сепаратистам. Амністія для бойовиків, які понаїжджають в  Україну та зводитимуть рахунки з учасниками АТО перетворить українські міста на територію перестрілок та судів Лінча, що неодмінно викличе масові протести в регіонах.

В свідомих українців немає сумнівів, що будь-який мир на умовах Москви буде поверненням України в орбіту російського впливу, а війна на Донбасі може по-справжньому закінчитися лише перемогою України. Багатьом патріотам сьогодні видається, що хотіти миру на російських умовах, можуть лише люди, які мислять в категоріях російської пропаганди і вважають, що війна на Донбасі почалася із заборони донеччанам спілкуватися російською мовою. Саме такі думки нещодавно висловлювали ключові особи з оточення Зеленського, які мають вирішальний вплив на його політику, зокрема Богдан.

Важливо, що після реалізації владою та переходу всіх цих так званих червоних ліній, патріотичним силам вже пізно буде щось робити, позаяк ми вже матимемо розірвану, федеративну державу в орбіті впливу Кремля, в якій точитиметься перманентна громадянська війна та розгул криміналу. Тож чимало патріотів діятимуть на випередження, не чекаючи, поки влада зробить непоправні помилки.

Коли відбудеться Майдан?

Сьогодні на вулиці повиходила лише так звана “політична” частина протестувальників, – тобто ті, кого турбують насамперед проблеми національного суверенітету та української державності. А значно масовіша – “економічна” частина, тобто тих громадян, які невдоволенні рівнем життя, високими цінами та економічною несправедливістю, поки що перебуває в режимі очікування.

Більшість обивателів поки що не бачить ні червоних ліній, ні загроз для державності, вважаючи, що влада ще нічого поганого не встигла зробити. Зрештою, народу й Порошенко кілька років подобався і громадяни вважали за необхідне “дати йому час”, поки остаточно не переконалися у корумпованості олігархічного режиму.  Народним масам потрібно два-три роки, щоб остаточно переконатися у відсутності змін в країні, угледіти, що олігархи і далі грабують державу, що корупція залишилася на тому ж самому рівні, а ціни на комуналку та продукти продовжують зростати.

Потрібен час, щоб більшість громадян охолола від радісної новини про скасування депутатської недоторканності і побачила, що насправді ніхто з небожителів українського політичного Олімпу не притягнутий до відповідальності і взагалі, ця процедура в законодавстві прописана так, що зробити це практично неможливо. Громадяни, які зараз захоплені від великої кількості “нових облич” в парламенті повинні невдовзі побачити, які ці обличчя перетворюються на “нахабні  і брехливі морди”, які грубо хамлять громадянам і володіють мільйонними статками.

Прихильникам українського кінематографу потрібен час, щоб зрозуміти, що нова влада скасувала пільги для українського кіно та надала преференції для іноземних кінокомпаній, які працюють в Україні лише тому, щоб державні гроші заробляв насамперед відомий розважальний телеканал відомого владного олігарха, зареєстрований в офшорі на Кіпрі.

Представники малого і середнього бізнесу, які повірили, що нова влада буде “лібертаріанською” – тобто тією, яка захищає інтереси бізнесменів та знижує податки, повинні на власних гаманцях переконатися, що влада насправді продовжує “доїти” бізнес із більшим завзяттям, аніж навіть попередники.

Студенти та молодь, які проголосували за прикольного чувака, повинні за  3-4 роки подорослішати, вийти з Instagram і почати шукати роботу та будувати сім’ї, і побачити, що вони й далі живуть в країні нерівності та соціальної несправедливості, де панує корупція та свавілля багатіїв. Тоді та ж сама молодь першою вийде на майдан проти вчорашнього кумира.

Якщо патріотичним та націоналістичним силам з ідеологією нової влади вже все зрозуміло, то до цієї ж думки повинні ще дійти й представники ліберальних середовищ, зокрема журналісти та активісти демократичних організацій, які ще не встигли відчути утисків свободи слова. Але якщо в оточенні Зеленського і далі заправлятимуть такі токсичні особи, як прес-секретарка президента Юлія Мендель та Андрій Богдан, яких вже називають “ворогами преси”, тоді невдовзі й ліберали стоятимуть на Майдані.

Пісочний годинник, який відраховує час до нового вибуху народного протесту, влада вже зрушила, заговоривши про “формулу Штайнмаєра”

І лише тоді, коли відсутність змін в країні та небажання влади проводити реальні реформи побачить широка більшість: підприємці, пенсіонери, студенти, патріотичні та демократично-ліберальні сили, військові та ветерани, яким влада вже оголосила про скорочення грошового забезпечення, лікарі, вчителі, яким не дали 4 тисячі євро зарплатні, євробляхери, які покладали великі сподівання на Зе-команду – лише після цього буде можливий мільйонний майдан, який стане справжньою революцією. Пісочний годинник, який відраховує час до нового вибуху народного протесту, влада вже зрушила, заговоривши про “формулу Штайнмаєра”, і з кожним місяцем, за умов відсутності змін в державі, до числа невдоволених приєднуватимуться все нові й нові соціальні групи.

Хоча, необережними діями, влада може досягти революційного ефекту в країні навіть не через кілька років, а значно швидше, ухваливши чергове обурливе для народу рішення. Адже та висока підтримка, яку отримав Зеленський на виборах, є водночас і вираженням високих народних очікувань та сподівань на нову владу, які буде дуже небезпечно розчарувати та не виправдати. А від народної любові до ненависті, як відомо, один крок.

Валерій Майданюк, спеціально для “Вголосу”