Пандемія коронавірусу в китайському Ухані розпочалась ще наприкінці минулого року. З того часу ми чули різні прогнози щодо розвитку епідемії: спочатку говорили про місяць активного розповсюдження вірусу, потім про три місяці та неминучий спад, а тепер, після половини року господарювання вірусу на Землі, з’являється інформація про «другу хвилю» захворювань. Цікаво, що, фактично, «перша хвиля» ще не закінчилась, але спеціалісти вже прогнозують збільшення числа захворювань на осінь. Так, наприклад, 22 липня у світі було зафіксовано понад 15 млн. захворювань, а в Україні – 60 166 таких випадків. Ця статистика аж ніяк не вселяє надію на послаблення пандемії.

Єдина річ, яка реально могла б допомогти протистояти COVID-19 – це вакцина, але і тут не все так просто. Ця тема також огорнута «туманом», прогнозами і чутками. Давайте по порядку: перші передбачення щодо розробки вакцини стосувались ще квітня 2020-го. Згодом, у травні, світова преса писала про те, що деякі варіанти вакцини вже доступні «елітам» певних країн, але ці розмови так і залишились на рівні чуток. Лікарі та вчені, у свою чергу, кажуть, що на розробку і всі необхідні тестування такого препарату потрібно більше часу. Мова йде про мінімум рік від початку пандемії, а це, виходить, не раніше кінця 2020-го.

Усі провідні країни світу роблять свої спроби винайти вакцину від COVID-19. Як відомо наразі, найближчими до позитивного результату є вчені з Оксфордського університету. У проведених ними випробуваннях препарату взяли участь 1077 осіб. Дані показали, що ін’єкція призводить до вироблення антитіл і Т-клітин, які можуть боротися з COVID-19, що вже тішить. Проте, нам рано говорити про остаточне винайдення вакцини, оскільки 1077 людей – надто мало для повноцінних досліджень. Справа у тому, що різні раси, стать чи геноми людей можуть по-різному реагувати на будь-які ін’єкції, в тому числі й на вакцину.

Ми вирішили відкинути неперевірену інформацію та прогнози, за якими не стоять факти. Тому журналіст ІА «Вголос» дізнався, чому вакцина розробляється так довго, коли можна чекати, що вона буде готова до масового застосування і наскільки вона буде доступною для українців. Відповіді на ці питання йому допомогли шукати кандидат біологічних наук і вірусолог Тарас Перетятко, засновник Української медичної експертної спільноти Ігор Найда та заступник голови правління Всеукраїнського лікарського товариства Костянтин Надутий.

Чому вакцина розробляється так довго?

Тарас Перетятко:

Теоретично саму вакцину розробляти недовго. Варто почати із того, що взагалі існує чотири типи вакцин: одні містять інактивований збудник (в даному випадку це вірус), інші містять живий збудник, третій тип вакцин містить в собі певну частину збудника (наприклад, поверхневий білок, який викличе імунну реакцію в організмі людини) і четвертий тип вакцини – це так звані ДНК-вакцини. Третій тип, фактично, є найбезпечнішим, оскільки він не передбачає введення в організм самого збудника, тому тут є мінімальна ймовірність заразитись. ДНК-вакцини є дуже дороговартісними і методика їх розроблення є дуже довгою.

Щодо питання, чому так довго це все триває, то вся справа у випробовуваннях вакцини. Мають відбутись доклінічні випробування, а пізніше і клінічні. Для цього, наприклад, на останній фазі випробувань має бути доволі велика вибірка людей. Тут мова йде про тисячі, а може й десятки тисяч добровольців, які погодяться на це. Тоді у кожного з них протягом певного періоду часу після введення вакцини (одноразового чи багаторазового) перевіряють дуже багато клінічних та фізіологічних показників. Тобто, є контрольна група людей, які хворіють і їм нічого не вводять, є такі, яким вводять і вони по-різному переносять хворобу залежно від віку, професійної діяльності чи важкості симптомів захворювання. Всі ці показники постійно вимірюються, моніторяться, піддаються аналізу і таке інше. Це триває певний період часу і всі ці фізіологічні показники щодня вимірюються у кожного з них по декілька разів. Вже тоді на основі цього визначають ефективність вакцини, дивляться, чи немає побічних ефектів і аж після цього всього приймають рішення, чи можна цю вакцину давати у маси.

По-друге, коронавірус – це РНК-вмісний вірус і він має більшу здатність мутувати. До таких організмів ми можемо віднести грип, еболу, кір, паротит і багато інших – збудниками усіх цих захворювань є РНК-вмісні віруси. Тому час на виготовлення препарату є набагато більшим, якщо порівнювати із виготовленням вакцини проти ДНК-вмісного вірусу, бо вони швидше мутують.

Ігор Найда:

Перший фактор, який сприяє такому довгому періоду розробки вакцини, на мій погляд, полягає у тому, що є різні штами (види) самого вірусу. По-друге, навіть якщо ми винайдемо вакцину проти одного із варіантів вірусу, це ще зовсім не означатиме, що ми винайшли препарат, який працюватиме у всіх інших випадках.

Також, для того, щоб розробити вакцину, треба виділити такий чистий продукт, який не матиме додаткових сумішей і не нестиме негативного впливу на організм людини. Тобто, вакцина має бути «чистою», щоб не вона не мала ніяких побічних ефектів, а це теж непросто.

Як на мене, ось це і є дві головні причини, чому розробка такого препарату є складною. А ще є ціла низка вимог до випробування вакцин, які розпочинаються від лабораторних досліджень і закінчуються на експериментальних (від тварин до людей), що також займає дуже багато часу. Поки не буде визначено безпечність та ефективність вакцини, все це лише розробки.

Костянтин Надутий:

Тільки у фільмах нам показують, що хтось взяв пробу і за дві години придумав вакцину

Перша обставина – це те, що коронавірус дуже швидко модифікується, тобто мутує. Його антигенна структура стає іншою. Для того, щоб виробити вакцину, необхідно виявити стійкий елемент у структурі мікроорганізму, який не змінюється. Тоді теоретично можливо розробити антитіла саме до цього фрагменту, які будуть його руйнувати.

Друга історія – це оцінка самих епідеміологів. Один із знаних фахівців сказав цікаву річ: «якби я заявив на захисті наукової роботи, що я берусь зробити вакцину від коронавірусу, то вчитель мене б просто вигнав з кабінету». Тут йдеться не конкретно про COVID-19, а про всі коронавіруси, їх є ціла група. Це клас вірусів, які мають дуже специфічні характеристики.

Третя обставина полягає в тому, що будь-яка вакцина – це біологічноактивний препарат, який вмикається в імунну систему і модифікує її. Тому тут завжди можна отримати якийсь неочікуваний ефект. Наприклад, ми можемо виділити той стійкий антиген і винайти антитіла до нього, але потім може виявитись, що цей антиген є близьким за своєю будовою до корисної структури нашого організму. Тоді разом із вірусом  вакцина просто буде бити по потрібних організму людини клітинах. Плюс завжди треба дивитись, як реагує імунна система, бо вона по-різному сприймає будь-які чужорідні тіла.

Ну і, врешті-решт, такі розробки вимагають дуже ретельних досліджень. Потрібно довести, що вакцина є ефективною, не має побічних ефектів і, якщо вже вона і є дещо шкідливою, то ця шкода має бути суттєво меншою, ніж користь. Тобто, позитивні ефекти мають настільки переважати негативні впливи, щоб ними можна було знехтувати.

Тому це тільки у фільмах нам показують, що хтось взяв пробу і за дві години придумав вакцину. Можливо, колись нам будуть доступні такі технології, але зараз їх немає.

Ходять чутки, що певні елітні кола вже отримали вакцину від коронавірусу. Це може бути правдою?

Тарас Перетятко:

Я думаю, що ні. Це були вже неодноразові повідомлення подібного характеру, але одна справа, коли вакцину отримують і її випробовують на невеликій кількості організмів і коли її випробовують, як і мають це робити. Якщо це невелика культура клітин, піддослідних тварин чи навіть організмів людей, то це не можна вважати вдалим випробовуванням чи що вакцина працює. Це має торкатись сотень тисяч людей, тоді можна буде про щось судити і говорити.

Масштаби виробництва вакцини від коронавірусу мають як фінансову сторону, так і перспективну. Була мова, що на цю розробку піде не менше року, тому зараз, все-таки, говорити про щось у доконаному вигляді зарано. Ще жодна вакцина не пройшла масового тестування, це очевидно.

Ігор Найда:

Тут складно щось гадати. Сказати, що це точно неправда не можна, але ще більше я сумніваюсь, що такі вакцини вже були доступні певним колам людей, така ймовірність вкрай мала. Тобто, швидше «ні», ніж «так».

Хоча можливо все. Сучасна генна інженерія розвинена настільки, що може зробити будь-що. Тому однозначної відповіді тут немає.

Костянтин Надутий:

Ні, це все фейки і банальна експлуатація теми. Я таке чув про Росію і не лише, але ні. У нас, якщо є заголовок «Ані Лорак показала груди», то всі люди туди зайдуть і це подивляться. З точки зору біології, такого бути не могло. Та і ексклюзивне виробництво медичних препаратів є настільки дорогим, що купити таку вакцину неможливо навіть з особистим багатством Володимира Путіна.

То коли, врешті, нам очікувати вакцини від COVID-19?

Тарас Перетятко:

Я думаю, що пів року від сьогоднішнього дня, раніше її не буде. Як я вже казав, вакцина має пройти усі доклінічні випробування, а потім і клінічні. Треба її перевірити на сотнях тисяч людей (після культур клітин і тварин) і протягом всього періоду досліджень необхідно супроводжувати цих пацієнтів і постійно фіксувати всі фізіологічні показники. Це грандіозна робота, яка потребує часу.

Ігор Найда:

Якщо слідувати логіці того, що я казав про складність виготовлення такої вакцини і про час, який необхідний на всі ці дослідження, то я думаю, що це відбудеться не раніше кінця 2020-го року. Взагалі, вчені кажуть про терміни від одного року до півтора з моменту виникнення пандемії, тому або це буде у межах від грудня поточного року аж до середини 2021-го. Чи воно буде ефективним, якісним і безпечним –швидше за все так. Але проти якого штаму вірусу буде працювати ця вакцина – невідомо. Але тут ще важливо не просто вивести вакцину, а й зробити її максимально доступною для людей.

Коли буде вакцина від коронавірусу? Новини України. ІА “Вголос”

Костянтин Надутий:

Справа не в тому, щоб зробити вакцину, а треба  задуматись про те, як людям набути імунітету

Якщо врахувати все, що я казав раніше, слід прогнозувати, чи взагалі можливий такий винахід. Ми поклались на вакцини і захищаємо усі людські організми від негативної дії. Таким чином в масі людської популяції накопичується велика кількість осіб, у яких взагалі не працює імунітет. Організми таких людей завжди чекатимуть, поки їм введуть вакцину. Але у людини ще є неспецифічний імунітет.

Що стосується конкретно COVID-19, то ми бачимо, що значна частина людей переносить хворобу безсимптомно або у легкій формі і тільки малий відсоток хворих має важку форму. То, можливо, справа не в тому, щоб зробити вакцину, а треба задуматись про те, як людям набути імунітету? Наприклад, глобалізація вже формує такі виклики людству: коронавірус показав, що уникнути зараження в сучасному динамічному і відкритому світі просто неможливо. На мою думку, це був би більш ефективний шлях. Нам треба думати над тим, як розвивається людина як біологічний організм. Ми знаємо, що якщо в популяції буде багато людей, у яких порушений імунітет, то ця популяція приречена. Нам треба вивчати випадки, коли люди одужують і чому так стається, адже навіть чума і ебола не мали 100% смертності.

Вакцинація – це легкий і дорогий шлях. Він дорогий навіть з такої точки зору, що він нам може дорого обійтись в історичному плані. Ми маємо задуматись, яку людину ми формуємо сьогодні на майбутнє і чи ця людина зможе згодом зреагувати на нові віруси, на які також не буде вакцини. Тобто, теоретично було б добре викликати в людини легку форму захворювання, щоб боровся її організм, а не вакцина.

Наскільки доступною вона буде в Україні?

Тарас Перетятко:

Це складно сказати напевне. Це залежатиме від того, хто цю вакцину буде виробляти. Якщо це будуть якісь провідні «гіганти» фармацевтичного світу, то це буде одна ціна, монопольна і, мабуть, вища. Якщо ж за виготовлення вакцин візьмуться менші підприємства, то все буде по-іншому і йтиметься про набагато менші масштаби виробництва. Тому, я гадаю, тут також буде стояти питання маркетингу і реалізації продукту.

Звісно ж, ми зараз говоримо про країни Європейського Союзу, США, Японію, Корею, Канаду і так далі, тобто про розвинені держави. Вони також матимуть пріоритети для реалізації засобу на внутрішніх ринках, а не експорті іншим країнам, особливо третього світу.

Хоча з іншого боку, явище коронавірусу не є локальним, як була, наприклад, ебола, це глобальне явище. Тому ця обставина може позитивно вплинути на доступність препарату.

Ігор Найда:

Тут все залежатиме від того, наскільки світове суспільство визнає пандемію коронавірусу серйозною небезпекою. На жаль, навіть до сьогодні далеко не всі думки людей збігаються у цьому питанні. Більшість розуміє загрозу, але дуже багато людей її відкидають та ігнорують правила, яких треба дотримуватись при карантині. Тому суспільство має бути готовим визначити цінність такого препарату, а вже тоді буде визначатись і його ціна. Люди мають зрозуміти цінність продукту і те, що він необхідний усім нам для того, щоб не завищувати його фактичну вартість.

Роман Гурський, ІА «Вголос».