Сьогодні, коли з моменту отримання статусу «держава» багатьма країнами, зокрема Європи, пройшло чимало часу, в світі продовжує вирувати сепаратистський настрій. На це впливає багато факторів. Причому зовсім не першу роль відіграє етнічний фактор. Прагнення людей від’єднатися зумовлене економічним занепадом однієї частини населення і піднесенням іншої та неспроможністю державної влади задовольнити потреби усіх.

Чи не щодня ми чуємо про чергові жертви територіального конфлікту, більшість яких відбуваються на сході. І десь у підсвідомості в людей виникає хибне враження, що територіальні конфлікти мають місце лише на Близькому Сході чи в Азії, насправді Європа і інші більш цивілізовані континенти не позбавлені схожих «точок», конфлікти яких нічим не поступаються близькосхідним.

Європа. Іспанія.

Мабуть, один із найбільш відомих конфліктів не тільки у Європі, але й у світі є конфлікт басків та Іспанії. Баски – колись мирний народ, який живе в гірських районах північної Іспанії та південно-західної Франції. Люди, які рік пожили як громадяни незалежної держави Еускаді та не втратили віри в здобуття незалежності.

Після приходу в Іспанію Франциско Франко басків почали переслідувати, забороняючи все баскське. Жорстокість Франко до басків не мала меж, що призвело до створення екстремістської організації ЕТА, яка тривалий час заставляла офіційний Мадрид поважати свої права.

2008 рік запам’ятався для басків повним розгромом їхніх бойовиків, а через чотири роки баски офіційно заявляють про припинення конфлікту.

І хоча Іспанія давно отримала незалежність і вважається самобутньою державою зі своїми старими традиціями та знаннями, однак є чи не найконфліктнішою державою в Європі. У той час коли проблема басків відійшла на другий план, в країні появилась інша - Каталонська.

Каталонська проблема докорінно відрізняється від баскської: першопричиною каталонського конфлікту є економічна криза, пік якої випав на 2008 рік, саме тоді жителі Каталонії вийшли на вулиці з вимогою від’єднатись. Політики та жителі Каталонії вважають, що здатні ефективніше протистояти кризі, якщо перестануть платити в бюджет Іспанії – під впливом таких закликів і проіснував конфлікт. Однак експерти запевняють, що баскський, як і каталонський, конфлікт вже не несе ніякої загрози для Іспанії.

Великобританія

Шотландський сепаратизм XXI ст. пояснюється не тільки історичними образами нащадків кельтів на спадкоємців англосаксів. Бажання місцевих жителів відокремитися та відтворити свою незалежну державу зумовлено економічними чинниками: шотландці незадоволені розподілом державних ресурсів, обмеженням їхніх економічних і національних інтересів. Сьогодні ідею повної незалежності підтримують 30-40% шотландців. А у вересні 2014 року пройде референдум з єдиного питання про незалежність Шотландії від Великобританії.

Франція

Не оминуло питання сепаратизму й Французьку республіку. Здавалось, немає такого народу, який би любив більше свою державу ніж французи. Та й серед них знайдуться ті, які себе французами не вважають.

Корсиканці – мешканці острова Корсика, починаючи з 1970 року, тероризують жителів міст та сіл Франції, вимагаючи здобуття незалежності .

В 1991 році для мешканців Корсики сталася чи не найважливіша політична подія - Корсика отримала особливий статус у складі Франції з таким формулюванням: «Французька республіка гарантує корсиканському народу — складовій частині французького народу — право на збереження його культурних особливостей і на захист його специфічних соціальних та економічних інтересів, якщо вони не завдають шкоди національній єдності та цілісності Франції». Але корсиканських сепаратистів це не влаштовує і вони досі невтомно заявляють про свій намір стати окремою державою. Яскравою рисою цього конфлікту, яка відрізняє його від вже згаданих, це виключно етнічне питання.

Бельгія

Перебуває на межі розпаду. Здається, ще трохи й відбудеться «демонтаж» королівства: на політичній карті світу з’явиться нова держава — фламандськомовна Фландрія, в той час як франкомовна Валлонія приєднається до Франції. Подібна перспектива особливо турбує країни Євросоюзу, оскільки у бельгійській столиці Брюсселі розташовані офіси міжнародних організацій.

Проте, незважаючи на песимістичні прогнози, країна поки що зберігає єдність. Аналітики пов’язують нинішню кризу бельгійської державності з останньою світовою фінансово-економічною кризою, у результаті якої зростання економіки Бельгії, особливо Фландрії, різко сповільнилося, а зовнішній борг країни збільшився. Цього виявилося достатньо, щоб знову спалахнув тліючий конфлікт. І ось уже жителі багатшої Фландрії не хочуть субсидіювати Валлонію — регіон, де промисловість слабка, а рівень безробіття високий.

Далі буде…