Пане Михайле, розкажіть будь ласка, в яких умовах відбувався цей без перебільшення найпрестижніший мовний конкурс в Україні.

ХІІІ конкурс відбувався у парадоксальних умовах. З одного боку, освітянська громада нам допомагає проводити конкурс імені Петра Яцика. З другого боку, очільники Міністерства освіти та науки України взагалі вдають, що він не існує. Тільки під тиском, коли почалася неймовірна конфронтація, коли українська громадськість дуже різко виступила проти Табачніка, він милостиво дозволив, мовляв, проводьте собі конкурс, ми не заперечуємо.

Хочу нагадати, що з «воцарєнієм» Табачніка Міністерство освіти та науки України цілковито ігнорує конкурс імені Петра Яцика. Натомість у надрах міністерства виплодили інший конкурс – конкурс імені Тараса Шевченка. Якщо ми ставимо за мету престиж української мови, то конкурс імені Шевченка не ставить на меті піднесення соціального престижу державної мови, а щось таке розмите дуже – і нашим, і вашим.

Табачнік не один раз у різних інтерв’ю говорив, що міністерство не має фінансів для того, щоб проводити два конкурси – конкурс Шевченка і конкурс Яцика. Це лукавство. Я би хотів думати, що міністра підставили, що чиновники, які готували йому довідки, сказали неправду, бо ніколи за всі 13 конкурсів бодай однієї копійки чи гривні живих грошей міністерство не витрачало. Він відбувався завжди коштом меценатів з діаспори, українців. Усі до останньої премії – це були і є премії меценатів. Очевидно, що україноцентричність конкурсу імені Петра Яцика не імпонує очільнику Міносвіти, і тому він так послідовно та вперто з ним бореться.

Єдине, що додалося від часів Ющенка – президентські стипендії. 14 переможців – 9 школярів і 5 студентів, ми подаємо на президентські стипендії. Їх одержували при Ющенку, так одержують при Януковичу. Ці укази, рішення Кабміну, які були тоді прийняті, ніхто не відміняв.

Попри все ХІІІ конкурс проходить успішно. Цього року, за нашою попередньою інформацією, 21 країна світу, окрім України, проводить цей конкурс. Це зокрема Канада, Австралія, Росія, Грузія, Польща, Китай, Фінляндія, Швеція. Хай у цих країнах небагато учасників, але нам це важливо, як українська солідарність, як українська справа, яка розкидана по всіх паралелях і меридіанах. Ми дорожимо тим, що цей український проект – один із небагатьох, який не загублено, який не «скис», не зник, а триває і в ньому беруть участь мільйони школярів, студентів.

Чи Ви вже знаєте, де розпочнеться наступний конкурс, адже, як відомо, щороку конкурс стартує в іншій області України.

Попередній конкурс починався на Рівненщині. Рівненщина має сто відсотків українських шкіл. Тому не дивно, що він там так успішно і величаво починався. Це задавало тон. Освітяни Рівненщини передаватимуть естафету Житомирщині, де не є така вже благополучна ситуація з освітою. Тому нам важливо, що це буде саме Житомирщина. Це поряд з Києвом, це – центральна Україна. Житомирщина подаватиме сигнал усій Україні, що ХІV конкурс розпочинатиметься 9 листопада, у День української писемності та мови.

У нас розпочинали конкурс Закарпаття, Миколаївщина, Запоріжжя, Крим. Ми мріємо почати мовні змагання на Донеччині, але ніяк у нас не виходить – місцеві адміністрації Донеччини, Луганщини не виявляють такого інтересу.

Відомо, що Львівщина, є батьківщиною фундатора конкурсу Петра Яцика, бере участь у конкурсі...

Львівщині належить якась особлива роль, бо вона двічі відкривала для України конкурс імені Яцика, тобто подавала сигнал усій Україні про початок конкурсу: першого разу – наступного року після смерті Петра Яцика, другий раз – з «воцарєнієм» Табачніка.

Тоді було відомо на всю Україну, що конкурс не відбудеться, оскільки міністерство його саботувало. І тут раптом Львівське обласне управління освіти повідомило: «Приїжджайте відкривати конкурс у нас. Нам байдуже. Яцик наш земляк, і ми розпочинаємо в себе».

Тому ми оголосили, що замість Дніпропетровщини конкурс ми розпочинатимемо на Львівщині, бо Дніпропетровщина, не маючи відповідної вказівки, листа, наказу чи чогось подібного, відмовлялася від цієї справи. Конкурс тоді стартував у Верхньому Синьовидному Сколівського району, на батьківщині Яцика.

В передостанній день перед відкриттям Дніпропетровська область погодилася на проведення конкурсу. Вийшло символічно, що Схід і Захід разом, – у двох кінцях України ми розпочинали  мовний турнір.

За Львівщину я завжди спокійний, бо для Львівщини українська мова – це щось більше, ніж державна мова. Конкурс, як завжди, буде відкриватися 9 листопада, у День української писемності та мови. Зміна керівництва обласної адміністрації, управління освіти на це не впливає. Це питання чітко і виразно ставить Львівська обласна рада.

Я знаю, що буде численна делегація Львівщини в театрі імені Івана Франка (на сьогоднішніх урочистостях – Вголос). Як завжди, Львівщина представлена серед переможців.