Обіцянки, які так щедро роздавалися на Майдані, поховані і забуті. Демократ Ющенко прагне абсолютної влади. Президент Ющенко, як горошина на тарілці – куди нахилиш, туди і котиться. А тарілочка наразі в руках у Балоги – вірного учня Медведчука.

Революційні події 2004-2005 років порушили хиткий баланс влади в Україні. Відтак розпочалася виснажлива і марудна тяганина між представниками президентської та законодавчої гілок влади. Розв’язати цей гордіїв вузол можна тільки шляхом внесення змін до Конституції, тому саме це питання опинилося в центрі політичної боротьби. Фактично з 2009 року в країні розпочнеться президентська виборча кампанія, відтак головним питанням 2008 року є питання про внесення змін до Конституції.

Процедура внесення змін до Конституції,  визначена в Розділі XIII «Внесення змін до Конституції України», є складною й довготривалою. Так, для внесення змін до Конституції необхідні такі чинники:

• конституційна більшість (дві третини складу Верховної Ради);

• висновок Конституційного Суду, підготовка й винесення якого, як правило, розтягується на дві сесії Верховної Ради;

• підпис Президента України під прийнятими змінами.

Однак, відколи в Україні почали жити не за буквою Закону, а за його духом, складністю процедури лідери нації не дуже то й переймаються.

Першого лютого відомий демократ Ю. Ключковський зареєстрував у ВРУ Проект Закону про всеукраїнський референдум за номером 1374-1
Якщо цей законопроект буде прийнято, то зміни до Конституції можна буде внести відносно легко і просто. Цей документ вартий детального аналізу, ми ж звернемо увагу читачів тільки на деякі його аспекти.

1. Законопроект пропонує розрізняти відповідно до предмету конституційний, ратифікаційний, законодавчий та загальний референдуми. Зокрема, конституційним є референдум щодо прийняття нової Конституції України або закону про внесення змін до розділів І (Загальні засади), ІІІ (Вибори. Референдум), ХІІІ (Внесення змін до Конституції України) чинної Конституції України.

2. Президентові надається право виносити законопроекти, в тому числі і проект Основного Закону, на так званий законодавчий референдум. Якщо більше половини виборців від загальної кількості тих, хто візьме участь у голосуванні, підтримають його, після підписання президентом він набирає чинності. Ні Конституційний, ні Верховний суди, ні Верховна Рада – жодна інстанція не може втрутитися в цей процес. (Нагадаємо, що згідно чинної Конституції, загальне голосування проводиться виключно з ініціативи ВР, якщо йдеться про зміни в розділах Конституції, або якщо зібрано три мільйон підписів громадян. Сам же президент не має права ініціювати референдум).

Про те, які можливості має президентська влада при організації референдуму ми пам’ятаємо ще з сумнозвісного кучмівського референдуму 2000 року. Ющенко і «помаранчеві» за останні роки переконали Україну, що їх моральні засади і технологічні притоми абсолютно нічим не відрізняються від кучмівсько-медведчуківських (хоча в 2000 році референдум для Кучми організовував як раз не Медведчук, а О. Волков).

Таким чином, якщо законопроект демократа Ключковського буде прийнятий, Ющенко і Балога (чи Балога і Ющенко) зможуть протягнути через референдум такий текст Конституції, що російський президент зможе тільки позаздрити своєму українському колезі.