Новим керівником оборонного відомства став губернатор Московської області Сергій Шойгу. Щоправда, він більше відомий як колишній міністр з надзвичайних ситуацій (Підмосков’ям він керував лише кілька місяців). Шойгу вже отримав пристрій зв’язку з бойовими розрахунками Ракетних військ стратегічного призначення (так званий «ядерний чемоданчик»).

Звільнення його попередника Анатолія Сердюкова Володимир Путін пояснив бажанням створити умови для об’єктивного розслідування кримінальної справи щодо масштабних розкрадань в Міноборони. Мова йде про компанію «Оборонсервіс», проти співробітників якої порушили кілька кримінальних справ. Мас-медіа повідомляють, що колишнього міністра можуть допитати в якості свідка. Але про це трохи нижче.

Реформатор

У 2007 році Сердюков став першим в історії Росії цивільним міністром оборони. До того він очолював Федеральну податкову службу, ще раніше керував мережею, що торгувала меблями. Чи не з перших днів на нового міністра повісили ярлик людини, яка цілеспрямовано руйнує обороноздатність країни. І дійсно – з його приходом в російських збройних силах почалася справжня революція.

У 2008 році, після війни з Грузією, величезна і неповоротка мобілізаційна армія почала розворот у бік компактних, професійних збройних сил, оснащених сучасною технікою і готових до участі в будь-яких локальних збройних конфліктах малої та середньої інтенсивності. Реформа супроводжувалася значним скороченням офіцерських та генеральських посад, що прирівняло Сердюкова в очах армійського середовища мало не до Гітлера.

Замість шести військових округів з’явилися чотири оперативно-стратегічних командування – «Захід», «Схід», «Центр» і «Південь». Термін служби за призовом скоротився до одного року. Була запущена масштабна програма переозброєння Росії з обсягом фінансування на рівні 23 трильйонів рублів, метою якої є оновлення озброєнь і військової техніки щонайменше на 75 відсотків.

Це спричинило появу у Сердюкова ще одного потужного ворога – ВПК. Міноборони в переговорах з постачальниками озброєнь і військової техніки зайняло надзвичайно жорстку позицію, змушуючи підприємства військово–промислового комплексу знижувати ціни.

Зокрема, майже рік військове відомство завзято торгувалося з Об’єднаною суднобудівною корпорацією, через що терміни поставки нових стратегічних атомних підводних човнів проекту 955 «Борей» і багатоцільових проекту 885 «Ясень» неодноразово переносилися. Директор ОСК Роман Троценко тоді заявив, що цінова політика Міноборони змушує корпорацію працювати в збиток, після чого пішов у відставку. Не додала Сердюкову популярності і серія закупівель озброєнь і військової техніки за кордоном.

Але найголовніше, що міністр оборони передав систему обслуговування та забезпечення збройних сил авторизованим цивільним компаніям. На цьому він і погорів.

Корупціонер

Російський Слідчий комітет порушив низку кримінальних справ щодо розкрадань в компанії «Оборонсервіс» – підприємстві, спеціально створеному Сердюковим для ведення господарської діяльності в рамках міністерства. В результаті появи цього акціонерного товариства бойовим командирам було запропоновано сконцентруватися виключно на професійній підготовці військ, а ремонт техніки, прибирання територій, харчування військовослужбовців і багато іншого було передано «Оборонсервісу». Через нього пішли і фінансові потоки Міноборони.

Слідчі з’ясували, що співробітники компанії навмисно занижували вартість об’єктів нерухомості, що належали військовому відомству, і буквально за копійки продавали їх «потрібним» фірмам. Натомість вартість послуг та продуктів харчування, за які платило Міністерство оборони, суттєво завищувалася. Преса почала тиражувати термін «дача Сердюкова»: мова про величезний особняк на Азовському морі, що належить міністру.

Не все було гаразд у міністра і з моральним обліком. Сайт Life News поділився з читачами інформацією, що Сердюков рано вранці якимось чином опинився в квартирі 33-річної блондинки Євгенії Васильєвої, екс-керівника департаменту майнових відносин Міноборони, куди наскочили з обшуком слідчі. Анонімні джерела з правоохоронних органів розповідали, як під час обшуку у Васильєвої з 13-кімнатної квартири в елітному районі Москви валізами виносили коштовності.

Закрався

Російські експерти наголошують на тому, що Сердюков мусів дуже постаратися на ниві корупції, щоб так несподівано позбавитися посади. Як відомо, Володимир Путін вирізняється вкрай консервативною кадровою політикою, заплющуючи очі на серйозні гріхи тих, кого вважає членами своєї команди. Той же керівник Слідчого комітету Олександр Бастрикін, який вивіз журналіста в ліс і погрожував йому пістолетом, зберіг свою посаду всупереч хвилі обурення з боку засобів масової інформації.

Генпрокурор Юрій Чайка залишився у своєму кріслі, незважаючи на справу підмосковних прокурорів, які «кришували» підпільні казино. Сердюков же позбувся посади настільки стрімко і несподівано, що це може означати лише одне – колишній міністр оборони закрався так, що це вразило навіть наскрізь корумпований Кремль.

Показовою є й заміна Анатолія Сердюкова на Сергія Шойгу, який щойно півроку тому став губернатором Московської області. «Звичайно, це результат дій у форс-мажорних обставинах, тому що це повне безумство – призначати людину спочатку губернатором Підмосков’я, а через півроку перекидати його на нову посаду. Це свідчить про те, що Путін прийняв рішення про відставку Сердюкова дуже несподівано і не встиг підготувати заміну», впевнений військовий експерт Олександр Гольц.

Анатолій Сердюков: досьє

Доповідь посла США в Росії Вільяма Бернса, 6 квітня 2007 року (опубліковано проектом WikiLeaks):

«Вищі чини Міноборони зазначають, що у нового «цивільного» міністра не було допуску до державної таємниці. Тим не менше, досвід Сердюкова на посаді керівника Федеральної податкової служби зможе допомогти новому міністру привести до ладу розхитану систему контролю за фінансами в Міноборони».

Тижневик «Профіль», 18 лютого 2008 року:

«Сердюков, демонстративно не втручаючись у справи повсякденного управління військами та оперативно-стратегічного планування, віддав ці сфери військовим-професіоналам, а сам рішуче взявся за наведення порядку в організаційних і планово-економічних питаннях військового відомства. При цьому новий міністр продемонстрував небувалу досі вимогливість та уїдливість. За короткий термін він зумів нагнати на генералів стільки страху, що нічого подібного не пригадують навіть старожили Міністерства оборони».

Ігор Коротченко, член Громадської ради при Міноборони, головний редактор журналу «Національна оборона», 21 травня 2012 року:

«Сердюков є найбільш ефективним керівником серед всіх силовиків. По-перше, саме при ньому ми виграли війну з Грузією. По-друге, він почав системну боротьбу з корупцією».

Леонід Івашов, президент Академії геополітичних проблем, генерал-полковник запасу, 21 травня 2012 року:

«Сердюков тільки шкодить. Він руйнує збройні сили як систему, знищує основні елементи, розвідку, військову науку, систему управління, військову освіту. До того ж з його приходом корупція зросла на порядок».

Прем’єр-міністр Дмитро Медведєв в інтерв’ю Володимиру Познеру, 4 червня 2012 року:

«Я вважаю, що Анатолій Сердюков, що б там не говорили – успішний міністр, і за останні чотири-п’ять років в сенсі реформування системи Міністерства оборони він зробив так багато, як ніхто інший до нього».

Військовий оглядач Владислав Шуригін, 29 жовтня 2012 року:

«Масштаби крадіжок в Міністерстві оборони за Сердюкова почали кидати тінь не лише на нього особисто, але і на всю команду, до якої він належить».

Джерело видання «Російський репортер» у центральному апараті Міністерства оборони, 30 жовтня 2012 року:

«Сердюков – виконавець. Він ні на сантиметр не відхилявся від наказів і як учень погоджував з Кремлем буквально кожен крок».

Політолог Сергій Марков в інтерв’ю Life News, 6 листопада 2012 року:

«Перед Сердюковим було поставлено два основні завдання: військова реформа і розпродаж величезних резервів Міністерства оборони, причому без корупційної складової. Ми бачимо, що з другим завданням його команда не впоралася».
Джерело: lenta.ru

За матеріалами: dw.de, inopressa.ru, inosmi.ru, lenta.ru, ria.ru

Фото: AFP