Вираз «позеленіти від злості» добре відомий. Він означає стан недоброзичливості однієї особи до іншої. А в наш час ще й однієї держави до іншої. «Коричневою чумою» називали гітлерівських виплодків, які в 1949 році обєднались в націонал-соціалістичну партію Німеччини і носили коричневі сорочки як уніформу члена партії. Тобто світ уже майже 100 років тому чітко визначив суть злочинного націонал-соціалізму.

Генерал болгарської Народної армії Іван Вінаров записав свої спогади і видав книгу «Бійці тихого фронту» (М., Воениздат. 1971). Про 1936 рік він писав: «Тоталітарна націонал-соціалістична Німеччина відкрито трубила на весь світ, що її верховна мета полягає в тому, щоб приєднати всіх німців, що знаходяться поки поза кордонами третього рейху (гасло про тисячолітній «Новий порядок» з’явиться дещо пізніше). На практиці це означало не лише окупацію Рейнської області, але й «приєднання» Австрії, Судетської області, значної частини Швейцарії, Данії, Південного Тиролю, Данціга, польського «коридору», території Голландії». А закінчив абзац дуже актуальним для нас сьогодні запитанням: «Де межа зажерливому апетиту цього звіра, що вже вилазив зі свого лігва?» І. Вінаров не просто генерал болгарської армії, він ще й полковник Червоної Армії, з багатим, у декілька десятиліть стажем співробітника військової розвідки СРСР. Він писав про свою участь у допомозі СРСР іспанським комуністичним й анархістським бандам. А не задався запитаннями, що робив СРСР в Іспанії? Чому він так прагнув у 1935 році перекинути свої війська в Чехословаччину? Чому ініціював Другу світову війну? Спогади Вінарова – це спроба вірнопідданого комуніста обілити радянську агресивну політику. Під прикриттям так званого пролетарського інтернаціоналізму він намагається приховати злочини проти Європи з боку СРСР протиставити ідентичним злочинам гітлерівського нацизму. Це ж група Вінарова в Празі викрала зразок новітнього радіо-передаючого пристрою, обвела навколо пальця англійську розвідку.

Слава Богу, не вдалося нацизму з точки зору історії пережити навіть вік немовляти. Але ідеї нацизму виявилися продуктивними для імперських зазіхань. Дуже вже гітлерівський «Новий порядок» нагадує «русский мир», концепцію якого запропонував патріарх російської православної секти Кирил у 2009 році. Поняття і дії «руського мира» насправді майже 500 років повзуть територіями Європи й Азії. Вони виступають під різними гаслами: Третій Рим, Словянська Єдність, «Бог, царь и отечество», пролетарський інтернаціоналізм, але суть у них одна – загарблення нових територій. Історія Ілько Лемко зауважує: «Росія за останні п’ять століть «ішла на цивілізацію зі швидкістю 80 квадратних кілометрів на день» (від 24 тисяч квадратних кілометрів у 1462 році до 23,8 мільйонів квадратних кілометрів у 1917 році), і це називалось «збирання земель». Інший історик Норман Дейвіс так характеризує цей процес: «Російське «збирання земель» – симптом патологічного стану, породженого великою неефективністю. Найбільша в світі країна потребувала дедалі більшої кількості землі та людей, аби запровадити заходи, що їх інші держави здійснювали куди меншими ресурсами. Це bulimia politica, «вовчий голод», велике територіальне ожиріння організму, який може вижити лише дедалі більше споживаючи крові та плоті своїх сусідів». У всьому світі така агресивна зовнішня політика називається фашизмом, розгулом коричневої чуми.

Після анексії українського Криму, окупації деяких районів Донбасу, коричнева чума позеленіла. Позеленіла від злості, в першу чергу, на Україну за її незалежність, за вибір європейського розвитку. Недарма тепер батьки приструнюють малих розбишак не вигаданими бабаями, а зеленими чоловічками. Путінський фашизм – це дійсно страшний виклик усьому світу. Погано, що не всі це добре розуміють. А чума поширюється зі швидкістю епідемії. Хто врятується? Бо Путін і надалі збирається захищати російськомовних неуків не тільки в Україні.

Звір уже давно виліз зі свого лігва.