Паралельно із цими історіями в уяві виринали кадри із «Тіней забутих предків» Параджанова, фрагменти природи, які ніколи не бачила «в живу», але які все дужче манили.

Тут творили Франко і Стефаник, мав свою резиденцію Коцюбинський. Від усіх описів та аргументів для підтвердження унікальності Криворівні, моя уява переміщалась  у незвичайне місце, яке було магнітом для стількох непересічних постатей історії. І відтак набуває магнетичного статусу для сучасників.

…Незважаючи на те, що дорога до Верховинського району не з легких, перші панорами, які відкривалися  з вікна авто були справді дивовижні і без зайвого пафосу перехоплювали подих.

І коли ти оговтуєшся від естетичного шоку, який пережив твій зір, приходить усвідомлення  краси українських Карпат, яка неймовірно збурює патріотичні почування і викликає гордість за гори, котрі нічим не поступаються Альпам, Татрам чи іншим туристичним брендам.

Одразу по прибутті, аби не гаяти часу, відведеного на перебування тут, ми «озброїлись» фотоапаратами та пішли полювати за враженнями. Розпочали із сусіднього села Верховина, в якому обрали до огляду музеї.

По дорозі до першого, музею Гуцульщини, вразила облагородженість селища: акуратно заасфальтовані доріжки, повсюди вказівники, інформаційні довідки для туристів, наявні банкомати.

Музей Гуцульщини представляє розмаїття артефактів гуцульської культури. Увазі відвідувачів представлена низка ткацьких верстатів: килимові, ліжникові, пряжа, кужіль, самотоки, терлиці (на яких терли льон або коноплю), гребінь, яким розчісували коноплю. Також тут представлений давній посуд (косівська та пістенська кераміка), гуцульський одяг. Цікавий артефакт, про, який нам  розповіли працівники музею, – уламок метеориту, який один із верховинських учнів знайшов у річці Бистрець.

Цікавим інтерактивним музеєм виявився музей музичних інструментів верховинського віртуоза, мультиіструменталіста Романа Кумлика.

Приватний музей розташований у родинному будинку Кумлика. Експонати господар збирав впродовж 30 років — це предмети побуту, давній гуцульський одяг, знаряддя праці, грошові знаки різних часів та низка речей, які характеризують гуцульський побут та життя. Проте предметом особливої гордості музею є колекція музичних інструментів.

Екскурсії проводить Наталя Гузак, донька Романа Кумлика, яка після його смерті продовжила музейну справу.

Лікар за фахом Наталя тим не менше дуже майстерно знайомила гостей із звучанням інструментів.

Скрипка, цимбали, тримба, двійниці (сопілка), окарина, зозулі, пелинці, ліра, ная – не повний перелік інструментів, на яких зіграла в межах екскурсії Наталя.

Загалом їх у музеї понад пів сотні.

Невимушена атмосфера, цікаві розповіді про гуцулів, Романа Кумлика та музика позбавляють гостей відчуття часу.

Опісля ми повернулись у Криворівню. Тут для споглядання обрали гірські пейзажі.

Той колорит, який Криворівні вдалось зберегти, в силу часу, тенденцій, власне, і є магнітом.

Звісно не все тут передає древній дух Карпат, цивілізаційний прогрес ввірвався і сюди. Проте ошатні, деревні будиночки високо в горах і відчуття свободи  та легкість дихання на вершині, густе плетиво лісу на спуску із неї, обдаровують особливими переживаннями.

Мінлива погода (яка тут зазвичай) дозволяє побачити Криворівню у різних іпостасях: радісній та дзвінкій, коли сонячно, задумано-похмурій, коли хмари зачіпаються об гори. Ця мінливість та зміна настроїв очевидно надихали і продовжують надихати митців.

Натхненних Вам мандрівок!

Роксолана Савчин, «Вголос»