Зрозуміло, що проводити таку відповідальну гру одразу ж після виїзного єврокубкового протистояння проти дублінського “Сент-Патрікса” не з простих завдань, проте футбол на те й і називається сьогодні професійним, щоб за зароблені гроші демонструвати повну віддачу й виконану напередодні роботу. Поразка із “сухими” 0:2 повністю відобразила ставлення “Карпат” до протистояння із не таким уже грізним (як це було колись) “Динамо”.

Якщо говорити про психологію гравців обидвох команд, то вона була явно не на найкращому рівні. Хоча “Динамо” і поступилося двічі в протистоянні з казанським “Рубіном”, проте їхнє турнірне становище у внутрішньому чемпіонаті значно переважало перемоги “Карпат” у Лізі Європи над напіваматорським “Сент-Патріксом”, враховуючи один пункт у Прем’єр-лізі. Бренд “біло-блакитних” уже давно став визначальним для більшості матчів в українській першості. Левова частка команд України просто мліла від самої згадки про “Динамо”, та тільки не “Карпати”.

Львівська команда уже не один раз долала здавалося б неприступний бастіон столичних. А передматчеві повідомлення про настрій підопічних Олега Кононова на перемогу (і тільки!) та інформацію про те, що уболівальників “зелено-білих” не пускають до Києва зводилися до одного: буде нарешті перемога “Карпат” у сезоні 2011-2012р.р. Так мало і не трапилося. На старті зустрічі гості просто-таки зламали суперників. Навіть “стоячи”, львівські футболісти легко розправлялися з мізерними спробами атак “Динамо”. А от після цього “Карпати” просто губилися у власних наступальних діях чимось нагадуючи донецький “Шахтар” десятирічної давності. У центрі поля ми “рвемо всіх”, а потім не знаємо що з цим м’ячем робити.

Кияни довго приходили до тями. Декілька атак молодому кіперу “динамівців” Ковалю явно не сподобалися. Нервували й інші гравці. Проте вже з другої половини першого тайму стало зрозуміло: якщо не можеш, не мордуйся. А згодом столичні почали виконувати свою пряму роботу: тиснути на суперника. Не здивував і гол Шевченка. Він став ніби продовженням роботи а-ля “німецької машини” Сьоміна. У потрібний момент “Динамо” виконало свою місію і забило “свій” гол.

“Фізичні” кондиції гостей явно бажали кращого. Вони постійно не встигали. Окремі спалахи активності до рахунку не беруться. До конкретних (ударів у площину воріт) дій “Карпати” так і не змогли приступити, а от господарі поля повторили свій успіх першого тайму й зусиллями Вукоєвіча збільшили відставання до двох м’ячів.

Варто зазначити, що і “Динамо” не надто заслуговувало на перемогу, хіба так, заради втіхи. Над такими “Карпатами” перемагати, приблизно так само, як це львівська команда зробила з дублінським “Сент-Патріксом”. Запитань, як правило, залишилося більше, ніж відповідей, які ми всі зможемо тримати уже в найближчих матчах Ліги Європи.