В скульптурі герої знайшли своє нове життя.

Про скульптора Теодозію Бриж розмовляємо із хранителькою її меморіального музею Лесею Безніченко.

Пані Лесю, яким є внесок Теодозії Бриж в українську скульптуру?

Теодозія Бриж – це унікальний львівський скульптор. Вона своєю творчістю здійснила такий прорив в скульптурі, що колись покійний Борис Григорович Возницький, повернувшись з Києва, сказав: «В мене таке враження, що зі смертю Теодозії на Україні померла скульптура».

Борис Григорович свого часу високо оцінив її творчість. Коли мисткиня померла, він погодився взяти приміщення її майстерні та зробити його філіалом картинної галереї.

Зараз тут зберігається більше сотні її робіт. 32 твори з цієї майстерні під час ремонту вивезено в запасники Олеського замку на зберігання. Знаходяться вони там вони у підвалах монастиря у дуже гарному стані.

Музей діє як окрема одиниця, як філіал картинної галереї з 2000 року.

Про творчий доробок скульптора

«Про роботи Бриж можна говорити годинами, чи це «Лісова пісня», чи ряд історичних постатей, чи паркова скульптура, за яку Теодозія у свій час була звинувачена у формалізмі. Відтак, їй не давали замовлень, критикани дуже прискіпливо ставились до доробків мисткині, доходило до абсурдів: лінійкою заміряли довжину шию, вигин руки. Звучали питання: чому так? чому такі фігури? Така у неї була новаторська манера і так вона творила свої композиції».

Історична тематика

«Діалог» із історичними постатями займає вагомий пласт у доробку Бриж. Тут можна говорити і про Юрія Дрогобича і про Петра Ратенського, Анну Ярославну, Йосипа Сліпого, Мстислава. Чільною історичною постаттю, над якою Теодозія працювала  все своє творче життя став Данило Галицький. Саме йому присвячена дипломна робота мисткині. Зараз твір знаходиться в нашому Історичному музеї. Загалом близько двох десятків скульптур короля було у творчому арсеналі Бриж. У Володимир-Волинському стоїть пам’ятник Данилу Галицькому її авторства».

Жінки у скульптурі Бриж 

«На початку творчого життя Теодозія створила ряд героїчних постатей: Освенцим-жінка, Хіросіма-жінка, повсталий Єгипет-жінка, покинута жінка, жінка-Січовий стрілець, жінка- доля. Впродовж своєї творчої біографії вона по різному зображала жінок. Наприклад, у парковій скульптурі жінка не така вольова, вона – ніжна і тендітна, закохана. Сидить у характерній позиції, спершись ліктями на коліна поруч із чоловіком, спрямувавши замріяно погляд у даль. Діапазон характерів, настроїв дуже багатий». 

Про характер мисткині

«За характером тверда, безкомпромісна, але чутлива до творчих людей. Будучи, головою художньої ради скульптури, могла дуже чітко, переконливо вказати авторові на недоліки, при тому не образивши його. Від художньої ради в ті часи дуже багато залежало в житті митця, як і творчому, так і матеріальному. Бриж, вказуючи на помилки, підказувала як їх виправити».

Всі її роботи проходили тернистий шлях

«Майже всі роботи Теодозії Бриж проходили нелегкий, тернистий шлях від замовника до встановлення на місце задуму. За винятком кількох робіт, які квапився по низці причин реалізувати сам замовник. До прикладу, пам’ятник Юрію Дрогобичу встановлювали майже 18 років, стільки ж чекав пам’ятник князю Святославу, який нещодавно нарешті встановили. Це все державні замовлення.

Свого часу, у 1974 році Бриж подала свою роботу на конкурс пам’ятника Соломії Крушельницької, в якому перемогла. Орфей тепер сидить на могилі Крушельницької. Хоча 10 років цей пам’ятник простояв на скульптурній фабриці, причиною стало те, що дуже довго шукали той камінь, який мав лежати на могилі».

Доля творів скульптора у контексті сучасності

«На жаль, можу привести приклад не одного випадку вандалізму, пов'язаний із скульптурами Теодозії Бриж. Починаючи, від Володимира-Волонського, де були знищені скульптури князів Романа та Анни, або де адміністрацією міста, чи районною, була продана бронзова трьохметрова постать  Данила Галицького. Скульптура стояла у бетонному варіанті біля Успенського собору. Де ще таке може бути? У якій країні? А Теодозія Бриж була почесним громадянином Володимира-Волинського. Чи згадати справжню епопею з надгробком Богдана-Ігоря Антонича. 

У 2003 році повідомили, що надгробний пам’ятник великому поету зрізаний, відтягнений у кропиву і частково спаплюжений (шматок відтяли). Вціліли рештки. Безніско, Лубківський, Калинець перевезли їх на прохідну, просили зберегти на складі, аби потім відреставрувати. А коли через певний час Безніско з небайдужою людиною, що погодилась допомогти встановити знову пам’ятник, захотіли перевезти на скульптурну фабрику скалічений монумент, виявилось (що на той час вже звільнений) директор Яновського цвинтаря дав вказівку здати на металобрухт бронзовий пам’ятник, бо він мовляв вже не підлягає реставрації.

Нагробок стоїть на могилі поета знову, але все довелось робити заново, ліпити, відливати, а, головне, шукати кошти. 

Взагалі на Янівському кладовищі дуже багато знищено металевих скульптур. Зокрема, дуже цікаві роботи Луїзи Штеренштейн, яка була близькою подругою Теодозії. Луїза  створила багато цікавих надгробних пам’ятників, проте зараз на Янівському кладовищі їх уже немає. Немає її робіт, нащадків, немає й майстерні, все це пропало».

Підсумовуючи, що зазначили б найважливішого про мисткиню?

- Ця жінка творила для людей.