Liars "WIXIW" (2012)

Liars кинулись в тихість замкненого кола 90-х з їх індастріал-дабом, щоб звідти майже пародійно добратись до радіохедівського "Kid A".

Liars зустрічають розлитим амбієнтом, щоб остаточно загубитись в заклубленому шаманстві індастріал-дабу, де так чути Seefeel і так іронічно простежуються творчість Тома Йорка ("Octagon").

Крізь Тома Йорка вони проходять до Афекс Твіна ("No.1 Against the Rush") і у тій шизоїдності їм дуже близько до маршів The Residents ("Flood To Flood", "Brats").

Майже пародіюючи Тома Йорка та його "Kid A" ("Ill Valley Prodigies", "His and Mine Sensations"), вони кружляють абсурдами хворобливого переслідування навколо краут-року ("WIXIW"), де радіохеди також часто пасуться. Особливо чітко таргани стукотять черепом Йорка на "Who Is the Hunter".

Закономірно, що у такому темному царстві особливо добре з грувом і кислотними танцями ("A Ring On Every Finger", "Brats").

 

A Place to Bury Strangers "Worship" (2012)

Третій альбом A Place to Bury Strangers звичайно, що кращий за попередній диск "Exploding Head" (2009).

The Jesus and Mary Chain й надалі у незмінних орієнтирах і APTBS розриваються між прямолінійною пилорамністю шугейзу і чистотою прифанкованого пост-панку.

Оголена до кісток стіна звуку героїчно розбудовує епічні файли потойбічних блюзів ("Mind Control", "Worship", "Slide") і скільки у цьому героїзмі безкомпромісної параноїдальності ("Fear", "Revenge").

Казкових танців після шугейзового сяйва особливо багато на "Dissolved" та "And I’m Up", але особливої концентрації у поєднанні мелодійності пост-панку та нойзової шизи досягнуто на "You Are the One" (бажано дослухати до кінця треку).

 

Hot Chip "In Our Heads" (2012)

Новий альбом Hot Chip знову бігає за олдовими алюзіями, де йому дуже добре у 80-х (диско та хаусі).

Поміж тим, "In Our Heads" як і "One Life Stand" також претендує на звання ідеального альбому Hot Chip.

Окрім інтелігентної пародії на "Night and Day", усі інші треки перебувають у статусі більшої чи меншої хітовості.

Першість тут тримає пара "Look At Where We Are" та "These Chains". За олдові перегони у диско (і не тільки) відповідають "Don’t Deny Your Heart" та більш хітовий трек "How Do You Do".

Друга частина альбому більше рветься у космос своїм піонерським голосом ("Flutes", "Now There Is Nothing", "Let Me Be Him"), але й не забуває про саспенсові попередження класиків 70-х ("Ends Of The Earth").