Sade "Soldier Of Love" (2010)

Лондонський бенд, який більше і переважно, асоціюється з вокалісткою Sade Adu запускає 6-й диск після 10-річного сайленсу.

Диском кружляє вже традиційний страждальницький меланхол через цю мазафакнуту суку-любов. Пафос переважно (значить, традиційно) – рефлексійно-релаксійний. Сумний-пресумний соул веселішає трохи під звуки реггі і блюзується сентименталом. Трохи прописано давнтепових і хопних штучок. Усе влітає в одне вухо і вилітає іншими.

Такий собі аморфний (знеособлений) релаксант в торгових центрах. Треки причитаються, щоб легко засмутитись за вікном, яким маслянисто розпецькується дощ. "Soldier of Love" – блюзується маршувальністю та приховує за любовною амуніцією мазохізмус (занадто серйозний).

Ще якось намагається виділятись з загальної аморфності "In Another Time", але сказати що він хвилює зранену душу так, як "Kiss of Life" чи "No Ordinary Love" – це значить збрехати перед високим монументом всезігріваючої Любові з великої букви.

Предуже необов'язковий та прохідний альбом навіть, як на Sade.

1. The Moon and the Sky
2. Soldier of Love
3. Morning Bird
4. Babyfather
5. Long Hard Road
6. Be That Easy
7. Bring Me Home
8. In Another Time
9. Skin
10. The Safest Place

Balmorhea "Constellations" (2010)

Техаський бенд Balmorhea намагається балансувати між сучасною класичкою та пост-роком. Новий диск безжально відходить від життєлюбного і гармонійного різнобарв'я диску "Rivers Arms" (2008), щоб впасти у мінімалістичність (не мінімалізм), де більше пауз, ніж звуку, і де ще більше запитань щодо доречності випускання такої халтурки на альбомі.

Усе, що тут саундить Balmorhea – вже давно і вперто саундтрекизується у різних мелодрамах та дешевих містичних трилерах. На старті ще використовується техніка "підготовленого фортепіано", але краще б Balmorhea слухали альбоми німця Hauschka і не бавились банальностями. Фішки різних шумочків та фолкових запливів тягнуться на території пост-року, ще з попередніх альбомів. Також мінімально присутнє якесь несміливе джазування.

На передостанньому треці Balmorhea – остаточно скопитились поюзаною во язицех апокаліптичністю пост-року з готичним органчиком та мотивами "враждєбних віхрів, що вєют над ними". Добила увесь цей техаський маразм фінішно-банальна "Palestrina" зі своїм тихим зітханням целочки у чудовий світанковий час в очікуванні принца на білому коні.

Краще Balmorhea слухали Stars Of The Lid і було б їм вселенське щастя.

1. To The Order Of Night
2. Bowsprit
3. Winter Circle
4. Herons
5. Constellations
6. Steerage And The Lamp
7. Night Squall
8. On The Weight Of Night
9. Palestrina

Lali Puna "Our Inventions" (2010)

Німецькі індітроніки мило літають кіндерною тематикою, де майже засинають в позі лотоса.

Дуже малятковий диск Lali Puna, де усе так зефірно і легко, як на хмарах. Бестовий "Remember" вже давно світиться у різноманітних топах. "Move On" – денсулиться лічильним сексапілом.

Люлябайки а-ля "Everything is Always", "Our Inventions", "Safe Tomorrow", "Hostile to Me", "That Day", "Out There" – пританцьовують навколо усього, що є доброго у тві-естетиці, уникають кліше та приємні на смак.

Тихий і майстерний приклад того, як тре розтреновувати фантазісту у мінімалістичних кімнатах. Дуже мандрувальний альбомчик рекомендований усім маляткам міністерством здоров'я. І не тре інколи нічого вигадувати, як це буває на деяких джазових дисках для дітей.

1. Rest your Head
2. Remember
3. Everything is Always
4. Our Inventions
5. Move On
6. Safe Tomorrow
7. Future Tense
8. Hostile to Me
9. That Day
10. Out There (ft. Yukihiro Takahashi)

Marina & The Diamonds "The Family Jewels" (2010)

Дебютник уельської дівчи Марини Ламбріні Діамандіс привозить піжонистий кульбітаж на ниві ще живих згадок про сінтіпопні 80-ті і здається, що зі своїм альбом вона запізнилась десь так на рік (а мо' й більше).

Попнутість діамантової Маринки залізобетонно тримається лінії агресивного сінті-попа, де вона нічим не відрізняється від Little Boots чи La Roux (та інших дівчаток). Моментами, то просто більш виїбониста і циркова версія Лілі Аллен. Моментами – то дурнувата до нецікавості версія обкуреної карусельки товариша Міки. Там де Маринка починає собі гнати, гон – враховуючи к-ть стьобу над 80-ю модою – також якийсь недоречний. Одного разу її творчість майже залітає в європобачений рибаком у мутних водах Москви фейрітейл. Одного разу вона пасеться на пісенній діяльності Кейт Буш транзитом через дебютник Bat For Lashes.

В значно більших к-тях – то просунута невідомо куди і для чого версія щебетання Регіночки Спектор ("Are You Satisfied?", "I Am Not A Robot", "Obsessions"). Кабарешна іронічність також обезбарвлена завдяки к-ті виконавців у такій стилістиці. Місце розповсюдження такої творчості діамантової Маринки, однозначно, можна прописати в якихось дитячих спектаклях, наприклад про Алісу, де керрольні інтонації педофілізму, ще не потребують вищезгаданої іронії, бо ще не так досконало зчитуються малятками.

Як й у випадку вже згаданого Міки, орієнтація диску – далі стін дитячого садочку не розповсюджується.

1. Are You Satisfied?
2. Shampain
3. I Am Not A Robot
4. Girls
5. Mowgli's Road
6. Obsessions
7. Hollywood
8. The Outsider
9. Hermit the Frog
10. Oh No!
11. Rootless
12. Numb
13. Guilty

Liars "Sisterworld" (2010)

Бруклінсько-берлінські веселі барабанщики круїзяться значно краще цвинтарними звуками, ніж ті ж нові пуритани.

Заплутаність у минулому спадку No Wave не дає Liars жодного спокою, як й деякі звучочки культових індастріалістів Throbbing Gristle. Не дивно, що на береги сестринського світу прибиваються й згадки про культових ейсід-фолкерів Comus з диском "First Utterance" (1971). Буквальна перестрілка брехунцевого треку "Drip" з комусним "Drip Drip" – очевидна і це тільки вершина айсбергу.

Liars лагідно і делікатно реанімують друїдисту атмосферку апокаліптичної шизи в колективному виконанні. Оскільки атмосферка відсилається у звідані вікові далі (романтичні) існує момент карнавальності виконання. Шиза – вже традиційно – монотонно зациклюється на якійсь фіксації, яка намагається докопатись нігтями до центру планети Земля. У тому напрямку помічними, окрім заявленого ейсіду, стають індастріал, пост-панк і нойз.

Liars переоформляють альбом Comus згідно нинішньої рози вітрів, одночасно залишаючись адептами комусної спадщини та їх, безперечно, потрібними рекламістами.

1. Scissor
2. No Barrier Fun
3. Here Comes All the People
4. Drip
5. Scarecrows on a Killer Slant
6. I Still Can See an Outside World
7. Proud Evolution
8. Drop Dead
9. The Overachievers
10. Goodnight Everything
11. Too Much, Too Much

Robespierre Cardin "Foul Play" (2010)

Анонімна львівська банда Robespierre Cardin, яка схоже, що має якийсь зв'язок з такою групою продовженого дня (для кіндерів, які заплутались з навчальним процесом), як Далай Лама.

Як й Далай Лама, Robespierre Cardin бавиться дерев'яними кубиками в межах пісочниці розписаної, авторитетними для них чувачками. До вже звичних Mars Volta і Tool пришвартовується сивочолий Океан Ельзи. Ну й не варто забувати про існування таких німців, як Bonaparte і таких пітерців, як Animal Джаz та приклад самарців Bajinda Behind The Enemy Lines. Плюс, ніби іронічні завивання Міки. Псевдогомо тематика також намагається ширятись диском.

Вокаліст (з як йому здається, роздовбайським акцентом) намагається своїм фальцетуванням залізти у власну ширінку через вузьку колошву. Іронічність фальшивиться у нюансах (див. назву альбому). Саунд тириться і буде тиритись, поки триває влада інфантильності та є інтернет. Купа відомих з допотопних часів рифів і мотивів. Усе поставлено у претенціозну позу і шукає плагіатного спасіння на території кітчу.

Пацики бавляться у шкірянисте садо-мазо і вважають, що це щось таке таємниче, нікому невідоме і чомусь має бути смішним (салют кітчу).

Грати в Україні вже вміють майже всі, переписувати ноти – також не проблема. Тільки думати можуть одиниці, більшість, як й Robespierre Cardin – тупо копіюють. Зрозуміло, що знаходячись на кіндерних диспозиціях, вони й починають з малого. Питання, лише у тому, чи вийдуть вони за межі копіювання чужого (навіть мінімально).

Як й у випадку Two Door Cinema Club – дітки дорвались до інструментів і намагаються пластмасовими топірцями видобувати з них звуки. На цій стадії, так званий "львівський андеграунд" – перебуває вже достатньо давно.

1. Powder
2. Gossip
3. Euphony
4. The Grandeur Of Unknown
5. Five Blondes
6. Moustache As A Detail Of Clothes
7. Phantom Ass
8. G-Love Sisters
9. Cheap Costume
10. People Limit
11. Female Twig
12. Gap