Пресуха Лук’яненка з пересувним місцем зустрічі організована пружинкою Ростислава Новоженця. 16:00. Журналістів немає. Є лєві мени на чолі з легендою львівської політології Ес. Звєрєвим. Звєрєв і Лук’яненко розігрують сцени з дитячої ігри "Пацієнт на прийомі у лікаря".

16:14. К-ть журналістів наближається до числа 5 (не рахуючи фотокора). Новоженець грає роль слов’янської шафи. Його краватка, кольору останнього альбому Blonde Redhead "23", або ж Hot Chip "Made in the Dark", закликає присутніх, а особливо журналістів, до невмирущого поклику запитального азарту.

В Новоженця аж руки сверблять від нестримного бажання запитати в Лук’яненка про святкування 9-го Мая. На жаль, Лук’яненко вже відповів на це запитання у своїй книзі і тому зачитав присутнім лише її (книги) анотацію.

Про що ж говорить Левко Лук’яненко? В його реченнях не має нічого такого архіважливого, щоб спонукало Новоженця затамувати подих (як люблять писати свідомі своєї високої місії українські письменники) та перестати бавитись мобілкою і кліпати своїми очима в ритмі вальсу. Тим більше, що саме Ростислав Новоженець є кінцевою метою візиту Левка Лук'яненка до Львова.

Коло вікон ходить сон, який своїм окозамилюванням омиває оповідання Левка Лук’яненко про органічну сварку ЮВТ і ЮВА. В голові звучить краснодарський сан-ремо-рок "Stalone" від Dasaev.

Лук’яненко оповідає про графік відвертання людей від соціалістів і комуністів та про параболу загострення ситуації в Україні в період жовтнево-листопадових днів. За його логікою, в кожного загострення є своя причина. Мисля, безперечно, гігантська.

Ще більшого масштабу набуває його пророцький талант у реченнях: 1. Доля готує нам вибори і 2. Майбутня Верховна Рада буде кращою.

Оновлена 307-ма кімната з новенькою геральдикою в образі тризуба та герба Львівщина розпливається посмішкою на зустріч такій думці Лук’яненка. Тим більше, що на відміну від переважної більшості пресушних героїв, він стоїть, а не сидить.

Додаткового азарту до оповідок Лук’яненка додала його історична зустріч з Ющенком 6 травня 2008 року, під час якої вони обговорили 3-ри сокровенні питання: української біологічної сутності, української території та укрмови.

На 1-шу думку героя цього речення, українська біологічна сутність, яка в авторському прочитання прозвучала, як "наша біла раса" – утворена співпрацею української землі і води, генетичного коду та сонця під потрібним кутом.

На 2-гу думку Левка Лук’яненка, Господь дав українцям дав добрий клапоть глобусу, по якому знову почали шастати туди-сюди азіати з розкосими очима. Щоб такого не було, потрібно поставити нормальний кордон з Росією і все буде хіп-хоп.

На 3-ю думку героя і цього речення, мова – це виплід психології людей. В українському варіанті це звучить, як "наше розуміння Космосу". Так от, українського інформаційного простору не існує. Є лише одні закордонні плюси, інтери, україна, естебе та інша пінчукова катавасія.

За цими словами Лук’яненко полинув у далекий психоделічний досвід, з якого його різко витягнув Ростислав Новоженець, перебивши своїми звуковими сигналами. На його подвійне щастя, в середовищі лівих менів пролунав рінгтон Benny Benassi "Satisfaction".

Хоча піплів, молодших за 40-івку там не спостерігалось, це й стало попереджувальним сигналом до вильоту Лук’яненка з території розширення своєї свідомості.

Він коротенько наголосив у секундному он-лайні на своєму небажанні вкотре бігти в нардепи та на бажанні дати дорогу молодим.

На цьому факті, своє бруньковане запитання з квітчастою відповіддю почав ставити відомий політолог Ес. Звєрєв і тому довелося звалювати з цією маразматичною конторки № 307, в якій так скриплять двері, що навіть не можна безшумно вийти. Куди дивляться депутати Львівської облради?