«Антикримінальний вибір» існує у Львові як громадська організація, і сюди йдуть скривджені несправедливістю або злочинними ситуаціями. Звичайно, не обходиться без скарг на конкретних представників правоохоронної системи. Все це красиво записують, а пізніше обговорюють, уже при закритих дверях, але в управлінні міліції й, звичайно ж, не без представників служби внутрішньої безпеки міліції (УВБ). Згадайте ж, хто фінансує громадську організацію, у тому числі й УВБ.

Про що йдуть розмови при обговореннях, можна тільки догадуватися, але у львівській практиці вже були випадки, коли самі ж представники закону займалися вимаганням у своїх колег у погонах. На когось скарга прийшла, а хтось просто про щось забув. Так і «стригли зелену травичку» (мається на увазі незаконний податок на працівника міліції в зелених купюрах, тобто в доларах). Якщо відмовлялися платити, підключалася внутрішня безпека, що виписувала адміністративне порушення або припис.

А тим часом громадська організація й далі займається своєю роботою. Адже саме через неї можна розповісти про те, як борються з «бандитами». До речі, можна навіть і пікети продемонструвати для більшої наочності. Наприклад, 9 листопада 2006 року представники «Антикримінального вибору» пікетували Львівську обласну прокуратуру із приводу незадовільного стану боротьби зі злочинністю в регіоні й Україні в цілому. Учасники пікету підготували звернення на ім'я Президента, прем'єр-міністра, голови Верховної Ради, генпрокурора й передали його в місцеву прокуратуру.

У тексті згаданого звернення, зокрема, вказувалися: «Люди стривожені загостренням криміногенної ситуації, що проявляється в серіях кримінальних розборок, нападах на політичних діячів, безкарних розкраданнях державної власності. Хто в цьому винний? Ми не бачимо конкретних змін у діяльності прокуратури. Як приклад - ВАТ «Львівський завод Автонавантажувач», ВО «Львівхімсільгоспмаш», справа Юрія Гайовишина, якого було по-звірячому вбито, цю справу неодноразово безпідставно закривали. З 1993 року тягнеться справа про майнову приналежність будинку на пл. Ринок, 36. Ми вимагаємо прискорити реформування судової системи, скасувати довічне призначення суддів, підсилити боротьбу з корупцією, розглянути й прийняти закони, які стосуються боротьби із криміналітетом і хабарництвом. Ми заявляємо - бандити повинні сидіти у в'язницях».

Зауважте, у тексті немає прямих наїздів на міліцію, камені падають у бік прокуратури й суду. Звичайно, не без вигоди для нинішнього начальника УМВСУ у Львівській області Віталія Максимова.

До речі, щоб пікети виглядали масовішими, до них приєднуються активісти інших громадських організацій, таких як «Спротив» і «Опора». Остання для нас цікавіша, адже фактичним координатором «Опори» виступає засуджений Тарас Гаталяк. Тільки минулого тижня ( 11-17 грудня - прим. Ред.) у нього закінчився період умовної судимості, а взагалі-то його засудили до трьох років, але з умовним відтермінуванням на рік. Тобто якщо протягом року людина не скоїть іншого злочину, то сидіти у в'язниці йому не доведеться.

Цікаво інше. Саме Тарас Гаталяк, будучи засудженим і фактично перебуваючи ще під криміналом, доклав всіх зусиль, щоб організувати при УМВСУ у Львівській області Громадську раду. Саме Гаталяк претендував на голову цієї ради, і саме Гаталяк підбирав кандидатури тих людей, які повинні увійти в раду. Усього їх виявилося 13 осіб, серед них - адвокати і юристи, які практикуються на боротьбі з «ментами», а також Юлія Лукіна, яка є редактором «Міліцейського кур'єра» і подругою дружини Юрія Луценка. Співзасновником Громадської ради виступив сам Віталій Максимов.

Ви розумієте всю маячню ситуації? Людина звинувачує міліцію у зневаженні його прав правоохоронними органами і йде до представників громадської організації за допомогою. А вирішувати, чи буде розглядатися ця справа чи ні, буде людина, що керує всіма міліцейськими пішаками. Подібне може бути тільки в нашій країні...

Але повернемося до вельми цікавої фігури Гаталяка і його судимості. Президентські вибори в Україні практично збіглися в часі із президентськими виборами в Молдові. І одним із претендентів на посаду президента був «а ля-помаранчевий» Юриє Рошка. Уже пізніше в ЗМІ писали про те, що російські спецслужби розробили план підриву економіки Республіки Молдова, щоб звинуватити в цьому опозиційного кандидата в президенти Юриє Рошка. Спецоперація розроблялася разом із представниками парламенту Молдови, а до виконання були притягнуті працівники Служби безпеки України, криміналітет і високі чини з Наддністрянщини.

Сценарій досить простій: надрукувати стільки національних грошей Молодови - лей, щоб економіку підірвати. Згодом подати все це так, що гроші друкувалися на верстатах друкарні «Prag-3», що належить Ю. Рошка. А оскільки ланцюжок сценарію десь обірвалася, у друкуванні грошей висунули звинувачення львівському підприємцеві друкарні «Папуга» і його друкарям, мовляв, надрукували майже 20 мільйонів купюр номіналом 200 лей.

Вимальовувався також сценарій подібний до української справи Гонгадзе. Зникає один з депутатів ХДНП, колега по бізнесу Юріє Рошка. Радикальна опозиція звинувачує в зникненні «комуністичну владу». Убивство опозиціонера стає приводом для спроби державного перевороту, ніби-то влаштованого проамериканською опозицією. Влада йде на поступки опозиції, але... з'являються леї. А найцікавіше те, що їх надрукували... у Львові. Саме у Львові, саме в друкарні Тараса Гаталяка.

Одеське СБУ порушило кримінальну справу по факту підробки й збуту фальшивих грошей. Шість співучасників у справі повинні були загриміти за ґрати на строк від 5 до 13 років. Але з волі якогось чарівника (думаємо, що його ім'я-прізвище добре знає Юрій Луценко, який особисто контролював цю справу), всі шість фігурантів справи виявилися на волі. З п'яти осіб судимість знята, і тільки один Тарас Гаталяк минулого тижня оголосив голодування, щоб з нього також зняли судимість, оскільки він зразковий хлопець.

Разом з тим у слідчому відділі Управління СБУ в Одеській області є «Клопотання про надання правової допомоги по кримінальній справі № 221», де першим рядком проходить найцікавіша фраза: «Нинішня кримінальна справа політичної мети не переслідує». А нижче по тексту цей документ базується на різного роду звинуваченнях. Тобто якщо політики в цій справі не має, то чому тоді всі шестеро співучасників справи розгулюють на свободі? І хто цей таємничий заступник, котрий допоміг Тарасові Гаталяку, якого звинуватили у виготовленні й поширенні фальшивих молдавських лей, покинути стіни слідчого ізолятора Одеського СБУ, де той відсидів майже півроку? А після виходу зі слідчого ізолятора цей самий Гаталяк став координатором всіх рухів протестного характеру, але під заступництвом головного львівського міліціонера.

Людиною тижня (18-22 грудня) львівські ЗМІ називають екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. Він же, після своєї відставки з посади міністра внутрішніх справ, тепер є «простим радником» Президента (тільки дотепер чомусь незрозуміло, штатним чи позаштатним).

Саме Юрій Віталійович зробив заяву, що стала якщо не сенсаційною, то інтригуючою. Він повідомив, що відтепер очолює Громадянський рух народної самооборони: «Я ініціюю створення Громадянського руху народної самооборони й не йду ні в який партійний проект. Я буду займатися активною опозиційною діяльністю. Не тому, що я не можу без революції, а тому що в мене є принципи... Я не буду мовчки спостерігати за реваншем, черговим етапом якого однозначно стане свавілля», - заявив пан Луценко на прес-конференції в середу, 20 грудня.

У Львові відразу згадали рух «Україна без Кучми», у якому Луценко залишався ніби в тіні, але фактично в Західній Україні контролював усі його дії. Пізніше, як ви пам’ятаєте, саме він був «польовим командиром» Майдану по час Помаранчевої революції. І саме він вирішував, куди посилати «Національні дружини» - чи пікетувати Кабмін, чи блокувати «Зоряний», чи сказати «фе» у Кончі-Заспе Кучмі або ж спровокувати бойню вночі на Хрещатику (в останні дні революції, коли група в 200 чоловік вийшла з битами, щоб обороняти від недругів наметове містечко). Все це вирішував Луценко.

Але головне зараз - підкреслити, що він хотів би у своєму громадянському русі бачити тих, хто зрозумів, «що один раз обдурили одну половину України, другий раз - іншу». До речі, до цих людей він зараховує й політичні організації - БЮТ і «Нашу Україну», а також «інші демократичні партії». Які саме, Луценко не уточнює. Головне, що «рух може ініціювати Марш справедливості, який виступить за відставку уряду й розпуск парламенту, якщо Кабінет Міністрів і Антикризова коаліція й далі будуть проводити ту політику, що провадиться зараз».

У Львові ж громадські організації, підконтрольні Луценку, відразу після цієї заяви почали видиму діяльність. Нагадаємо, що це й «Антикримінальний вибір», і «Спротив», і «Опора». Всі вони відразу ж приєдналися до масових страйків на підприємствах, де не платять зарплату - а це й «ЛАЗ», і «Львівсільмаш». 22 грудня страйкували працівники «Львівгазу». Чим не привід об'єднатися в такий собі громадянський рух народної самооборони? Адже якщо вдатися до простої арифметики, то на вулиці Львова за останній місяць вийшло близько 10 тисяч громадян, працівників різних підприємств. А якщо в один момент вивести на вулицю відразу всіх?

Громадські організації це зможуть, адже скривдженим зарплату все-таки виплатили (а саме це було основною вимогою страйкуючих), а хто порекомендував вийти на вулицю? Вони допомогли простим смертним, виходить, прийде час розплачуватися за доброту громадських організацій. І знову саме Львів може стати (вже укотре!) епіцентром політичного опору, який, звичайно, очолить Луценко. На все це закриють очі місцеві керівники - той же ставленик екс-міністра Віталій Максимов, він же начальник УМВСУ у Львівській області, а також губернатор і друг Максимова - Петро Олійник. Як бачимо, ґрунт для опору вже готовий. Досить дати тільки команду. Наприклад - чергова заява про розпуск парламенту, підігріта якимись конкретними подіями.

До речі, Львів тримають наготові. Щоб не було нудно, недавно на автостоянці на вулиці Хуторівка спалили автомобіль «Мерседес-500». Власник автомобіля - Віктор Футь, начальник відділення по боротьбі з незаконним заволодінням автотранспортом управління карного розшуку УМВСУ у Львівській області. Головне - пристрасті вгамувати, а для цього можна й автомобілем якогось начальника підрозділу пожертвувати.

Як інформує прес-центр ГУ МНС у Львівській області, «причина пожежі - занесення джерела вогню ззовні невстановленою особою», простіше кажучи - підпал. І звичайно, на охоронюваній стоянці ніхто нічого не бачив. Дурниця якась, оскільки джерело вогню зловмисники закинули в салон, розбивши заднє скло машини. Крім «Мерседеса» ушкоджене пластмасове обрамлення капота сусіднього авто «Деу Ланос» і лакофарбове покриття ще одного автомобіля ВАЗ-21015. І все це горіло ясним полум'ям, поки не вигоріло все, що могло вигоріти, і лише після цього викликали пожежних.

«Переділ бізнесових сфер впливу», - саме так пояснював недавно резонансні злочини на території Львівщини прокурор області Анатолій Пришко. Невже відгомін бізнесових «розбирань» докотився й до правоохоронних органів? Правда, цей випадок навряд чи набуде суспільного резонансу, адже в обласному управлінні МВС України спростовують причетність посадових осіб міліції до цього інциденту.

«Ніяких інцидентів з автомобілями начальників обласної міліції не було», - категорично заявив Денис Харчук, старший інспектор ЦГЗ УМВС України у Львівській області.

Незрозуміло, з яких причин правоохоронці намагаються приховати факт підпалу авто одного з начальників обласного управління міліції. За інформацією компетентних джерел, причина підпалу однозначно пов'язана зі службовою діяльністю Віктора Футя й... з особистим знайомством не тільки з Віталієм Максимовым - своїм безпосереднім начальником, але й з Юрієм Луценком...

Чимало експертів говорять про відсутність політичної волі вищого керівництва Львівської області до розкриття найбільш голосних убивств. З іншого боку, надмірна політизація діяльності силових структур області сприяє погіршенню криміногенної ситуації на Львівщині.

Дотепер незрозуміло, з яких причин був звільнений начальник львівської міської міліції Михайло Курочка, який і при старій, і при новій владі не був помічений ні в яких протиправних діях, зокрема, під час президентських виборів 2004 року. За визнанням самого Курочки, його змусили піти у відставку через політичну недовіру до нього з боку нової виконавчої влади області.

Курочка - один з тих, хто висунув звинувачення Віталію Максимову в підтасуванні офіційної статистики управлівання МВС, а Петра Олійника - у використанні міліції заради власних бізнесових махінацій. І це при тому, що за час його керівництва у Львові була досить пристойна криміногенна ситуація, якщо так можна виразитися.

Що вуж казати про старі «кучмівські кадри», якщо не догодили губернаторові Олійнику навіть «помаранчеві» міліціонери з великим авторитетом серед своїх колег і гарні професіонали - Михайло Ваврин і Богдан Шкарада.

Тенденція, що почалася відразу після Помаранчевої революції - призначати на вищі посади людей за принципом особистої вірності й відданості (а Максимов якраз вірний Луценкові, як сторожовий пес), а не за професіоналізмом, занадто дорого обходиться Львівській області. Може, вистачить?

Постійна адреса 4 і 5 частин статті: тут і тут.