Уявляєте українського чиновника, який впродовж 15 років тільки тим і займається, що безкорисливо працює на благо громади? Отримує благеньку зарплатню, ні на чому не наживається, не отримує ніяких дивідендів…але при цьому тримається за посаду мертвою хваткою й абсолютно випадково обростає сотнями корупційних справ? 

От і мер Львова Андрій Садовий цього не уявляє. Він, як обіцяв під час виборів — старається бути собою і пам’ятає головне правило: великі гроші люблять тишу, що в нинішніх умовах зветься КАРАНТИНОМ…

Та хай біс бере той бізнес — ідіть у міськраду!

Нарешті це сталося! Львів вийшов у лідери України! Правда, не за рівнем якості життя (тут ми на 11-му місці серед всіх обласних центрів), а за розміром статків чиновників мерії. У нас вони, як з’ясувалося напередодні — мільйонери!

Днями на сайті Національного агенства з питань запобігання корупції почали з’являтися перші декларації українських державних службовців за 2019 рік, а разом з ними — і те, що більшість чиновників воліли би заховати подалі від людських очей.

Із декларації заступниці міського голови Львова Ірини Маруняк, наприклад, стало відомо, що її зарплатня у міськраді — понад 1 мільйон гривень! І, схоже, що це — не рекорд. 

Так, за весь 2018 рік Маруняк, як керівник департаменту ЖКГ, заробила 594 тисячі гривень. За 2019 рік, як ви вже зрозуміли — майже удвічі більше. І, звісно, не просто так. У червні 2019 року чиновниця обійняла другу посаду (не іншу, а ще одну) — вона почала поєднувати статус керівника департаменту ЖКГ зі статусом заступника міського голови з питань ЖКГ. Тобто фактично продовжила виконувати ту саму роботу, але почала отримувати…дві зарплатні.

Відтак за 6 місяців (!) минулого року лише за «заступництво» Садового (!) Ірина Маруняк отримала 652 тисячі гривень, ще 365 тисяч гривень — у департаменті ЖКГ. Проводимо простий математичний розрахунок (652 тис.грн х 2 + 365 тис.грн) і прогнозуємо: за 2020-ий, обіймаючи обидві посади впродовж цілого (!) року Маруняк заробить близько 1 мільйона 700 тисяч гривень…Чистими, без зайвих бонусів. Хоча чиновниця і ними не гребує (у 2016-му ЗМІ писали, як фірма чоловіка Ірини Маруняк, яку вона, до речі, сховала від декларації, боргує містові 1,5 мільйона гривень штрафу за незаконне (!) користування комунальним приміщенням впродовж п’яти (!) років).

До слова, у міській раді на благо громади Ірина Маруняк працює з 1991 року.

Ірина Маруняк

До мільйонера, як написало одне з львівських видань, впевнено підрулює на ровері й Андрій Москаленко — заступник міського голови Львова із питань розвитку. Статки цього молодого й, подейкують у львівській політиці, особливо близького до Садового чиновника виростають у геометричній прогресії. Так, у 2014 році Москаленко задекларував всього 93 тисячі гривень доходу, у 2015 році — 148 тисяч гривень, у 2016 році — 393 тисячі гривень, у 2017 році — 467 тисяч гривень, у 2018 році — 645 тисяч гривень, а в 2019 році — вже 960 тисяч гривень. Словом, старається посадовець насправді по-особливому, вже тринадцятий рік поспіль (у міській раді з 2008 року).

Андрій Москаленко

Від молодого колеги трохи відстає Гелена Пайонкевич — директорка юридичного департаменту Львівської міськради з 2006 року. За минулий рік вона задекларувала всього 675 тисяч гривень зарплати.

Гелена Пайонкевич

Ще 819 тисяч гривень зарплати за минулий рік можна знайти в декларації заступника міського голови Львова з питань безпеки міста Сергія Бабака, ще 822 тисячі гривень зарплати в директора департаменту фінансової політики Олега Іщука, ще 597 тисяч гривень зарплати у в.о.директора департаменту містобудування Сергія Коровайника, ще 454 тисячі гривень зарплати в директора департаменту житлового господарства та інфраструктури Олександра Одинця, ще 855 тисяч гривень зарплати в директора департаменту економічного розвитку Ірини Кулинич, ще 664 тисячі гривень зарплати в директора департаменту адміністративних послуг Валентини Бартошик. 

Інші заступники мера та керівники департаментів декларації ще не подали.

Поряд із цими сумами 100-тисячні премії, якими міський голова нагородив своїх заступників в час карантину, стають жалюгідними. Що й говорити про медиків, які опинилися на передовій боротьби із коронавірусом — їм, на відміну від помічників Садового, обіцяли доплатити вдесятеро менше (проект відповідного розпорядження власноруч готувала мільйонерка Ірина Маруняк)…

 

Уже як гуляти — то по повній програмі!

Рівно місяць тому львівські ЗМІ звернули увагу на те, як мерія Садового розтринькує кошти під час пандемії коронавірусу. Тоді і «Вголос» у статті «Львівці, а вас розводять!» розповідав, як Адміністрація міського голови Садового купує набори тістечок із зефіром маршмелоу за 20 000 грн, коробки для відзнак та історичні книжки, замовляє послуги графічних дизайнерів, шиє прапори, оновлює собі меблі та закуповує собі нові комп’ютери. Як мер виділяє сотні тисяч з бюджету на особисту піар-газету до виборів, рекламування особистого «Телеграм»-каналу і на купівлю засобів захисту для структур, які в час карантину взагалі не працюють. 

Здавалося, після того резонансу і шквалу критики з боку громади міський голова заспокоїться…Але він так не вирішив. Уже як гуляти, подумав Андрій Садовий — то по повній програмі.

Відтак на початку квітня 160 тисяч гривень з бюджету Садовий списав на дослідження свого рейтингу (соцопитування). Згодом — ще 31 тисячу гривень на премію директору комунальної установи «Інститут міста», яка це соцопитування замовила у фірми…наближеної до Садового. 

Пізніше 300 тисяч гривень пішло у статутний капітал комунального «Львівського радіо». Таке, виявляється, існує у Львові у вигляді «Фейсбук»-сторінки з рекламою привітань Андрія Садового та аж 1 (!) тисячею підписників.

Аж 1 мільйон 325 тисяч гривень Садовий виділив Старокостянтинівській міській раді Хмельницької області як компенсацію за прийом львівського сміття. Як непотріб зі Львова туди доїжджає, точніше сказати — «губиться» серед дороги в сусідньому районі, «Вголос» розповідав у недавній статті «Засранці третього тисячоліття».

Оце — їхало і не доїхало до Старокостянтинова:

Ще 200 тисяч гривень пішло, очевидно, на «діджиталізацію» по-львівськи у статутний капітал Міського центру інформаційних технологій та 589 тисяч гривень Секретаріату міськради на купівлю «предметів довгострокового користування».

Крім того, у Садового запланували купівлю обладнання для дистанційного температурного скринінгу. Перекладаючи простою мовою — на вході в мерію збираються встановити автоматичні вимірювачі температури тіла, щоби перевіряти усіх відвідувачів. Доки на це виділять кошти, доки це куплять і запустять в роботу — карантин, скоріш за все, вже закінчиться. Тож виникає логічне питання: навіщо? Відповідати на це в Садового, звичайно ж, ніхто не збирається. Залишається тільки здогадуватись, або ж чекати, доки саме таким обладнанням зовсім випадково почне приторговувати хтось із його оточення.

А тепер оцініть акторську гру. В одному зі звернень до мешканців Львова Садовий заявляє: болить голова вже від того, що нічим платити зарплати учителям і комунальникам…На мільйонні зарплати чиновникам — є, на піар й особистий комфорт у міськраді — є, а на зарплати пересічним львів’янам — нема. Отак і живемо, важкі часи.

Коронавірусний піар на всі гроші

Ще 10 квітня ЗМІ Садового розтиражували новину: мер звільняє львівських ФОПів від сплати єдиного податку. У публікації показали начебто «унікальний» лист-зверння фракції «Самопомочі» із відповідною пропозицією до свого лідера…і ледь помітно внизу дописали, що таку пропозицію меру дали не тільки його підлеглі, а й фракція партії «УКРОП»…

Тим часом про те, що не тільки ці дві, а й усі решта фракції під час останнього пленарного засідання вимагали у Садового напрацювати програму підтримки для львівського бізнесу, не згадали узагалі (як не звернув на це уваги і сам міський голова, врешті-решт).


У соцмережах цю інформацію розтиражували вже як доконаний факт: мовляв, міський голова взяв і зробив — прямо так, як писав колись на білбордах. 

Відтоді минуло 2 тижні. ФОПи встигли навідатись до ДФС і зрозуміти, що їх… «розвели»! Рішення, яким вже давно пропіарився Садовий, досі навіть не ухвалили — його тільки виносять на розгляд сесії міської ради 28 квітня. Тепер за нього, звичайно ж, проголосують усі депутати. А пропіариться, як і завжди, партія «Самопоміч» — уже пропіарилась.

«Починається недолуга виборча кампанія у стилі Садового, — коментує цю ситуацію «Вголосу» голова фракції «Свободи» в міськраді Маркіян Лопачак. — На минулій сесії міський голова зробив вигляд, що наших пропозицій щодо допомоги бізнесу не чує. Потім пропіарився на пару зі своєю партією — ніби скасував ФОПам податок. ФОПи у це повірили, пішли в податкову і тільки тепер з’ясували, що це —неправда…Заручниками виборів Садового знову стали прості львів’яни».

На цю ж сесію Садовий виносить ще одне фейкове рішення, на якому вже встиг відпрацювати цілу піар-кампанію — нібито скорочення 181 чиновника. 

НІБИТО — бо навіть депутатам не кажуть, кого конкретно, звідки й коли збираються скоротити. Не кажуть і про те, чи реально працював хтось на посадах, які хочуть ліквідувати, чи тільки гроші, які на них були передбачені, «дерибанили» між «своїми».

«У ЗМІ Садовий заявляє про скорочення 181 чиновника, насправді ж — скорочують 181 штатну одиницю, а це — трохи інше, — пояснює Маркіян Лопачак. — Ніхто не розкриває інформації про те, якою є незайнятість по штатних одиницях станом на сьогодні. Простими словами, ніхто не каже, скільки «вільних» посад є в ЛМР. Відтак скорочення, якими вже хвалиться Садовий, у значній мірі можуть виявитися фейковими — ліквідують штатні одиниці, на яких досі ніхто так і не працював. Ще одне питання — куди дівалися гроші, передбачені на ці незадіяні штатні одиниці: чи їх не використовували, чи їх ділили на премії вищому керівництву ЛМР?»

При Буняку управління, яке займається обслуговуванням діяльності мера, налічувало 8-12 осіб. При Садовому, там працюють аж 64 особи

Лопчак зазначає, що депутати вже впродовж 10 років звертають увагу на безпідставне збільшення кількості чиновників у ЛМР самим Садовим: 

«Він роздув структуру міськради у два рази! Тому скорочувати дійсно є що. Але скорочувати треба правильно. Так, якщо при Буняку управління, яке займається обслуговуванням діяльності мера, налічувало 8-12 осіб, то сьогодні, при Садовому, там працюють аж 64 особи! Вдумайтесь: 64 особи, які обслуговують Садового! Не час призупинитися? А ще подивіться на пресслужбу та інші департаменти піару, які постійно створюються та розширюються. Після цього міський голова ще говорить про «економію в умовах карантину»? І вистачає на це цинізму людині, яка в умовах цього ж карантину списала мільйони на премії своїм радникам і заступникам?!»

Тим часом голова фракції «Європейської солідарності» у ЛМР Петро Адамик звертає увагу й на інші сумнівні рішення, які чиновники виносять на розгляд сесії в час карантину:

«На сесію виносять кілька десятків земельних і комунальних питань, хоча загалом у мерії їх є сотні. Чому так терміново, за яким принципом відібрали саме ці кілька десятків — ніхто, ясно що, не пояснює. Збираються розпродати ще кілька десятків об’єктів комунального майна. Садовий знову просуває питання працевлаштування своїх колишніх народних депутатів — через створення корпорації «Медична рада». Крім того, Садовий знову збирається набрати кредитів, хоча досі не пояснив, куди поділися ті, які він взяв у минулих каденціях».

Разом з тим, Петро Адамик підкреслює, що депутатів змусять голосувати фактично «в сліпу»: 

«Ми маємо голосувати за припинення діяльності ЛКП «Збиранка» шляхом приєднання до ЛКП «Зелене місто». Ми маємо затвердити передавальний акт, якого ніхто в очі не бачив! А ви розумієте, що таке «Збиранка»? Це підприємство з величезною купою «хвостів», підприємство з директором, який погорів на хабарі! Ми мали би побачити результати аудиту перед тим, як приєднувати це до іншої структури! А так усе починають з чистого листка — і шукай потім, хто на чому назловживав. Таке саме питання до «Львіврембуд», яке тим самим способом збираються ліквідувати. Загалом виглядає на те, що нам знову доведеться розбиратися із корупційними маневрами Садового. Слідкувати за руками, як то кажуть».

От і подумайте, шановне товариство: як після всього цього не взяти і не піти в мери Львова четвертий раз?

Яна Федюра, «Вголос»