Чи ти одразу зрозумів, що брейкданс – це твоє?

Не одразу, бо думав, що буду серйозно займатися вокалом. Я закінчив музичну школу, навчався у Львівському національному університеті ім. І. Франка на кафедрі музичного мистецтва. Але коли почав їздити по різних конкурсах-фестивалях із брейкдансу, то постав вибір: або танці або спів. Я вибрав перше.

Брейкдансом почав займатися у Центрі творчості дітей та юнацтва Галичини «Погулянка» у 16 років для свого задоволення, та ніколи не думав, що це стане моїм стилем життя. Загалом школа брейкдансу в Західній Україні була значно гірше розвинута, ніж на Сході, там глибше відчували і зрозуміли, що брейкданс – це не лише ефектні трюки, а й танець.

Перші два роки я фактично приглядався, як танцюють більш досвідчені бібої. «Загорівся» брейкдансом, коли взяв участь у першому для мене фестивалі, який відбувся у 2009 році у Львові, в парку культури ім. Б.Хмельницького. Тоді я танцював за свою колишню команду «West da crew». До слова, це перша команда, яка почала розвивати брейкданс у Львові. Тоді ми дійшли до півфіналу і змагались з командами із усієї України. Тож кінець 2009-го і весь 2010 рік для мене був напруженим у плані тренувань.

Лнсику, коли як здобув першу перемогу?

Першу перемогу пригадати не можу, звичайно були перемоги, перші місця, але найбільшою перемогою для себе вважаю виступ на фестивалі «YALTA SUMMER JAM». Щороку в Ялті відбувається цей хіп-хоп фестиваль, де проходять змагання із діджеїнгу, змагання ем-сі (це люди, які находу імпровізують з текстами під музику, виконують бітбокс). І звичайно, батли з брейкдансу та хіп-хопу, у яких змагаються танцівники. Цей фестиваль вирізняється від інших тим, що немає призового фонду, немає вхідних внесків, тобто тут змагаються за повагу. Приїжджає стільки танцівників, що на 3 дні Ялта перетворюється на місто танцю: панує неймовірна атмосфера, усюди танцює молодь.

Охочі взяти участь у фестивалі, позмагатись за перемогу, спочатку мають пройти відбір – це командні батли, соло-батли, дитячі та дівочі батли, батли з павермуву та топ- року. Членами журі є найвідоміші в цій культурі бібої, які можуть адекватно і справедливо визначати хто кращий. На цьому фестивалі у 2011 році я й здобув перемогу у соло-батлі. У командних батлах із своєю теперішньою командою «Magic mad men» ми увійшли до 8 найкращих команд (це власне збірна України, в якій я із 2010 року). Оце і була моя перша міжнародна перемога.

Чи були здобутки у тебе в подальшому?

2011-й рік був дуже плідним на змагання по Україні, а у 2012 році для мене відкрились двері Європи – у червні з командою «West Da Crew» виступав у Польщі на фестивалі «What you got», учасниками якого є європейські держав. Там ми здобули перемогу.

Після Польщі був чемпіонат світу «Outbreak», який традиційно відбувається в Америці, у м. Орландо, однак цього разу фестиваль відбувся у Словаччині, в Банській Бистриці. Із 200 учасників відібрали 8 найкращих танцюристів із футворку (нижнього брейку) і я увійшов у цю вісімку, програвши у фіналі бібою Косто із Санкт-Петербурга (Росія) з команди «Top Nine», яка вважається однією з найкращих команд світу. Наступного дня у командних змаганнях збірна України, у складі якої виступав і я, перемогла в командних батлах.

Потім у Польщі виграв соло-батл, а у вересні в Голландії у соло посів друге місце, а із збірною України у відборі на чемпіонат світу в Лондоні «Uk bboy championships» посіли перше місце. На жаль, до Лондона не потрапили через те, що не відкрили візу. Думаю, ми непогано б там представили нашу державу.

Зате встигли виступити в Білорусі та Росії. Несподіванкою стала мандрівка до Японії, куди мене разом із чотирма найсильнішими бібоями України наприкінці минулого року запросила команда Японії «Found Nation» на своє 10-річчя. Там ми взяли участь у командних змаганнях і отримали перше місце! Цю поїздку вважаю найціннішою не у плані розвитку брейкдансу, а в культурному плані. Японія – фантастична країна, де й сьогодні поряд із сучасністю живуть давні традиції. Таке поєднання просто фантастичне.

2013-й рік розпочався для мене також непогано – взяв участь у фестивалі «Hip Hop Session» у Франції (м. Нант). Нещодавно повернувся із Польщі, де почув схвальні відгуки про свій виступ.

Чи розчаровуєшся, коли не виграєш батли?

Кожен програш для мене є поштовхом до самовдосконалення, до розвитку. Загалом важливіше інше – зарекомендувати себе на тому чи іншому фестивалі якнайкраще. Якщо бібой і не виграв ті чи інші змагання, але показав свій, оригінальний стиль виконання танцю – його можуть запросити на престижні змагання в якусь країну. На одному з таких фестивалів до мене підійшов організатор змагання з Бельгії і запросив взяти участь у фестивалі, на якому б я представляв Україну. І от незабаром я поїду в Бельгію.

Якими є твої плани на майбутнє?

Маю запрошення на декілька фестивалів, та перемогу не ставлю собі за мету. Збираюсь їхати на фестиваль до Новокузнєцка (Росія). І звичайно продовжую навчати дітей брейкдансу в Центрі творчості дітей та юнацтва «Погулянка». Загалом є багато цікавих пропозицій, тому серйозно тренуюсь, аби добре виступити на змаганнях.

Як тренер, що можеш порадити тим дітям, які хочуть вчитися таким танцям?

Якщо є бажання, то всьому можна навчитися. Тільки дітям завжди наголошую: у танцях цінується оригінальність, неповторність рухів, за якими тебе будуть впізнавати, словом потрібно виробляти свій стиль. Діти, які займались якимось видом спорту, особливо гімнастикою, швидше навчаються силовим рухам брейкдансу, та є один мінус – рухи у них сковані, немов дерев’яні, а в брейкдансі потрібно бути розслабленим. А це досягається з часом. Однак без основи, базових рухів, професійності досягти важко. Якби я збагнув це раніше, то досяг би свого рівня набагато швидше.