"Взуй їх всіх! Поезія, що вийшла за рамки поезії" – під такими гаслами відбувся львівський слем 29 березня в приміщенні "Музею Ідей", в котрому взяли участь 12 учасників з різних міст України. Організаторами дійства були творчий портал "Рожевий слоник" та молодіжний театр "Намір".

Мале задушне і забите приміщення музею (там, де кінопокази зазвичай), відтоптані ноги, дзвін у вухах від двохгодинного галасу, веселі, безмірною кількістю випитого алкоголю, людиська, понти від "театру "Намір" та інших поціновувачів сучукрліту – ось найбільш лаконічно, як це було.

Нагадаю, що слем – це літературне читання, в котрому важливим є не зміст, а форма, це спортивно-літературне змагання у декламуванні віршів, артистизмі поетів, з журі, з балами, турами, галасуванням "підтримки" й переможцями.

Заявки на участь могли подати усі охочі. Теми творів не були об’єднані ніякою спільною темою, ідеєю, стилем. Не було ніяких обмежень. Хіба що в часі – безпосередньо виступ повинен тривати не довше 3 хвилин… трьох хвилин театралізованого читання.

В результаті: крики й волання учасників, биті пляшки, мильні бульбашки, роздягання – все, що завгодно, аби "виокремитись" (якщо не висловитись по-іншому).

Ведучим цього дійства був Анатоль Кукула (за його словами теж слемер, просто зарікся, що більше не буде виступати, з більшістю учасників добре знайомий, через перемоги на подібних акціях).

Також в перервах прокручували два ролики відео-арту від Оксани Васьків та Олександра Панова. Оцінки учасникам ставилися журі окремо за зміст та за артистизм . Турів було 3.

Після першого – лишилось шестеро, після другого – троє. І в фіналі – переможець.

Переможцем став Павло Коробчук з Києва. Він отримав 300 гривень "на дорогу додому" (як постібався Кукула). На радощах виконав бажання "театру "Намір" і після знятої сорочки, скинув і штани, афішувавши усім свою голу дупу.

На думку Анатоля Кукули: "Львів, насправді, трошки відсталий від такого, і львів’яни не дуже знають, що це таке. Ця штука досить прогресивно розвивається на сході України і в столиці нашій. Слемер-поет мусить абсолютно викластись, щоб перемогти".

Одним словом: поезія, що вже не є поезією. А ми пасемо задніх. Куди нам до сходу та Києва…

З коментарів глядачів:

Ірина: "Надто пафосно, як на мене".

Тарас: "Піжонство це все, а не література".

Іван: "Я вперше на такому дійстві. Тут зібралося багато молодої і талановитої молоді. Насправді, цікаво було почути, як читають свої вірші самі ж автори, їхнє "бачення" написаного. Хоча було дуже душно і тісно, ще й народу напхалося багацько. Про кількість випитого алкоголю ніц казати не буду, бо це вже занадто. Ось..."