Литвин вирішив розправити крила. Зібрати з'їзд Народної партії. Побавитись біцепсами і тріцепсами. Розповісти про виклики України та роль його партії у відповіді на вхідні дзвінки від менів в позиції та ледів в опозиції. Деяким моментам його промови позаздрив би й сам Геббельс. Тут можна промовчати про кострубатість язиків Яника та Юща, а там – не забути про войсик ЮВТ. Але мова не про це, а про 9-й з'їзд Народної партії в Жовтневому палаці Києва-града.

Жовтневий палац в Києві, чи як він тепер модно називається – Міжнародний центр культури та мистецтв. Море народу. Всі місця зайняті. Модні журналісти і журналістки. Центральні телеканали, про тупість запитань від яких на afterparty краще промовчати. Зате пантів – на весь радіо-і-теле-ефір (чи етер, як кажуть на Новому).

В залі помічені фейси Катерини Ващук та море наближених до Литвина українців. В першому ряді, річ в собі, і в червоному – лідерка НДП Людмила Супрун. Також, у першому ряді – малий Литвина.

Костюмчик. Всьо як має бути. Він, очевидно, вперше на з'їзді, а мейбі, і не вперше. Але фейс у нього дуже здивований. Він розгублений, намагається не привертати до себе увагу.

Напевне, в залі немає фотокорів Таблоїда. Його ніхто не фоткає, не чіпає, і не дістає. Він просто – здивований і мовчазний. Це не Андрійко Ющенко зі своїми тьолками, в яких усе на місцях, але тотально відсутньо в іншому місці.

Народники не стали даремно протирати штани і швиденько забабахали 2-х годинний з'їзд. Лаконічно і просто. Суржику немає. Рафіновані українська та російська мова. В рафінованій українській впізнані: або колишні викладачі універів, або теперішні учасники порятунку солов'їної мови від іноземних загарбників, або ж – побожні християни.

В рафіновій російській – відчуваєшся наче на позачергових черкашинських читаннях, або ж на якомусь виступі кримських поетес з їх поголовном захопленням Ахматовою і Цвєтаєвою.

Виступники чи виступальники, або й виступальщики, чи виступмейкери не шкодували слів, звуків та емоцій для свого чесного лідера, і ще більше не шкодували вищеперерахованих компонентів для ганьбування і освистування теперішньої злочинної влади, і не менш кримінальної опозиції. В принципі, все як і має бути на з'їздах. Бий чужих, щоб свої не злякались.

Войовничість, показану Леонідом та 300-ми спартанцами в Фермопілах освітлила своєю кумедною оповідкою Валентина Стрілько. Вона ж голова Міжнародної громадської організації "Конгрес захисту української мови" (див. 3 абзаци up), вона ж президент Міжнародного освітнього добродійного фонду імені Ярослава Мудрого.

Вона розповіла присутнім в залі, та самотньому Литвину на сцені, історію про Івана Плюща, сама згадка прізвища якого, вже викликає здоровий і спортивний інтерес у всіх тих, хто не з інтернету знає про перші роки незалежності України.

Стрілько, доповнюючи свою солов'їну мову наочними прикладами типізації влади, розповіла про одне своє запитання, яка вона довірила на зорі приватизації, тоді ще спікеру Плющу. Вона запитала в цього досвідченого бійця про найкращі місця для вкладення своїх сертифікатів.

Плющ, бувши кумедним меном та невиправним прагматиком, порадив останній, скрутити сертифікт у трубочку і доповнити етимологічний зв'язок слів (з передмови Оксани Єрємєєвої до віршів Джима Моррісона) janua-janus-anus (двері-прохід-коло), тобто, засунути в одне інтимне місце (для деяких представників усіх прошарків населення земної кулі).

Стрілько послухала пораду Плюща лише на половину, і все ж скрутила сертифікат у трубочку, але поклала його до шухляди, щоб той у свій час вистрілив у потрібному місці. Саме її прізвище про це зобов'язує. Вона подякувала Богу і народу за те, що Литвин не зрадив партію і під бурхливі оплески пішла до залу.

Після того веселого приспіву пішли традиційні куплети про наше, про народне. Пішли пропозиції нафіг розігнати товариство з обмеженою відповідальністю закритого типу – ВРУ. Пролинули оди Литвину. Незважаючи на своє прізвище, "він не з Москви, і навіть – не з Києва, він – з села, і тому знаю усі наші", тобто жителів села, проблеми. Але, безперечно, шуткі-прібауткі літали в Жовтневому залі найчастіше.

Відсутність крутих спонсорів партії Литвина, через її ризикованість, чесність та незрадливість компенсувались скоромовками "деньги – это навоз, сейчас нету – а завтра воз". Натяки, більш, ніж очевидні.

Сатиризм і зефірність суботнього (14 липня – день взяття Бастилії) з'їзду підкріплювалась якоюсь дивною словесною легкістю та еквілібристичністю мовних конструкцій (порівнянь, метафор і теде). Цим відзначається Вова Путін, в силу своєї фізіо-психічної конституції.

Тут ж враження таке, що богатирі посиділи 30-ть років на печі і вийшли розім'яти м'язи (див 1-ше речення). Інакше фрази "Ющенко розпустив парламент, щоб туди прийшла Народна партія", "безцінний ресурс народного блоку Литвина", "Бермудський трикутник Ющенка, парламенту і уряду", "народ стане політично зрілим лише тоді, коли він буде голосувати за Народну партію" – сприймати адекватно нереально.

Богатирською довбнею словесного приготування виявилась фраза "Люди, які люблять дітей, не здатні на зраду". Ілля Муромець відпочиває, а О.О. Мороз – гризе нігті (це гра слів, а не констатація факту).

В післябогатирську епоху згадали Хайдеггера та його "існування без прикриття", Маркса та "теорію добавленої вартості" та Господа Бога з 1-м реченням Євангелія від Івана. "Маркс і Бог" – це круто, це пожартували журналісти з Нового каналу.

Хайдеггер та грецькі філософи добавили делегатам сміливості і вони почали говорити про новий курс розвитку України. В центрі цього курсу має стояти людина, а блок Литвина – єдина альтернатива злочинній владі.

Останній делегат прочитав свою написану молитву з такими словами: "ми вже натерпілись доволі: і зліва, і зправа, й спереду". "І з заду" – шуткують журналісти Нового каналу.

Всьо. Виступ Литвина (цікаво, хто йому пише промови?)

Литвина переповнило відчуття єдиної родини та одностайної позиції (без жодних інших конотацій) його однопартійців. Саме це відчуття допоможе народу України вийти на дорогу правди. Саме його однопартійці повинні відчути серцебиття кожної людини і допомогти їй. "Країна в безладді – люди у злиднях" (прямомовні афоризми).

Після того, як влада збезчестила себе, Україна не може знайти себе в 21 столітті. Литвин особливо зазначив, що "це не Ющенко розпустив Раду, а сама Рада – розпустила себе (ще одна гра слів). Вона – негідна українського народу. Рада – зрадила нас".

А перед словами батька-кобзаря Т. Г. Шевченка, Володимира Литвина відвідала осяйна думка про те, що "влада і опозиція – це сіамські близнюки, це одне обличчя, одне ціле" (нарешті). І саме ці владуни хочуть знову обдурити українців. Вони, наче повернулись з далекого космічного відрядження і дивуються, гласу народу, що ніби все не так, все погано. Для них – на Україні все добре, всьо путьом.

Саме ці владуни зомбують українців, забирають у них самостійне мислення і дію. Але, як наголосив керманич Народної партії: "Ми – сила, яка забезпечить радикальні зміни в Україні. Ми готові жити і працювати для України, а не за квоти. Ми виграємо битву за Україну, бо за нами правда!"

А за правдою українців поведе національна ідея, яку довго шукали, але не побачили Конституції. Національна ідея за віце-президентом НАНУ – це збереження українського народу. І саме за цю ідею буде боротись високоорганізована, культурна, вихована Народна партія, а ваші гарячі оплески, свідчення підтримки наших рішень (витяги з прямої мови В. Литвина). "Від безладу – до справедливого порядку" (Володимир Литвин) – гасло на бігборді в Жовтневому палаці.

На цьому все. Про можливі переговори з партією Людмили Супрун, відсутність крутих олігархів та спонсорів, а також про кандидата в народні депутати від Львівської області Єремєєва Ігора Мироновича (02068, м. Київ, вул. Срібнокільська, буд 24, кв. 136) та інше, ви можете прочитати і побачити на позитивістичних та об'єктивно-моральних теле-і-радіо-каналах, газетах і сайтах.

Музичне оформлення The Doors та Rage Against The Machine.

Нічний канал Вголосу очищує свої чакри і закривається до ранку. До нових зустріч в ефірі.