Моментом, який об’єднав відповіді Блаженнішого на поставлені питання, було  мотивування стати діяльнішими та взяти  відповідальність за своє життя у власні руки.

Про єдність української церкви

Потрібно прагнути первісної єдності. Ми поділені через нашу людську неміч. За рівноапостольного Володимира була одна церква – неподілена. А тепер ми маємо кілька гілок лишень Київської церкви. Прикро сказати, але ми призвичаїлись до цього поділу. Він не бентежить нас і ми не є до глибини серця стривожені. Ба більше, ми сприймаємо поділ, як прикру, але вже звичну форму життя. Ми не сповнені бажання цей поділ подолати.

Я поставив би питання в такому ключі: а що ми готові зробити, віддати, аби була єдність між нами? Бо якщо ми прагнемо цього, то повинні бути готові на вчинки, жертви.

Треба багато працювати. Єдність –  це дар від Бога, який ми мусимо відпрацьовувати. Господь міг би нас в один  момент зробити однією церквою, але знаєте святий Павло запитує: Чому Бог допускає різного роду непорозуміння? І відповідає: аби ми старалися їх позбутись.

Цей факт, що ми є поділені, повинен змушувати нас щось робити. Аби кожен з нас застановився, що конкретно я можу зробити? Якщо б ми над цим працювали, то вже б зробили багато.

Ми потребуємо прагнення змін, без якого нічого не станеться.

Об’єднання важливе тим, що це є Божий закон. А Господь  завжди допомагає нам сповняти свій закон. Відтак при Божій помочі і при нашій солідній праці і бажанні, повернення до первісної єдності, якого ми потребуємо, є цілком можливим.

Про збереження національної ідентичності та духовних вартостей на шляху до ЄС

Ми абсолютно не зобов’язані приймати закон, який противиться нашому сумлінню. Необхідно зрозуміти, що ми зацікавлені духовними цінностями, а не всім, що діється в Західній Європі.

Ми є свідками того, що французький парламент уможливив одностатеві шлюби,  а народ масово запротестував. Парламент не є непомильний орган. Тим більше у Франції.

Пам’ятаємо, що Франція ще до сьогодні переживає свою революцію з кінця 18-го століття. Там моральний закон дуже похитнувся і католицька церква, яка дотримується своїх переконань. Є поважна група в прошарку інтелігенції, яка мислить категоріями революції, це значить морального заломлення. Але народ запротестував, бо має відчуття, розуміння вартостей, на яких його виховували.

Пам’ятаємо, що один із президентів Франції  Жіскар д’Естен був головою комісії, яка напрацьовувала документ про європейську духовність, в якому виразно відмовились говорити про християнські корені європейської культури. Це є Франція.

Коли ми об’єднуємось з Західною Європою, ми не робимо це як маленькі діти, ми робимо це як дорослі люди, які мають свою традицію, знають її  і захищають. Ми з тієї самої християнської школи, але наш народ на загал зберіг поняття, що подружжя, шлюб – це є зв'язок між чоловіком і жінкою.

Ми маємо дивитись на Західну Європу критично, з розумом, як дорослі люди. Ми не повинні приймати все, що є в поодиноких країнах. Я думаю є низка держав, які відтинають все це. Ви завжди знайдете в кожній країні певну групу людей, які притримуються для нас дивних позицій і ми не маємо найменших обов’язків, навіть коли будемо членами ЄС,  приймати кожну справу, яку Західна Європа потверджує.

Необхідно дуже обережно все аналізувати.

З іншої сторони, ми повинні докладно глянути на власну ситуацію. До прикладу, в Україні дозволений аборт. Тож ми повинні широко розплющеними очима глянути на стан речей: працювати над своїми недоліками, а також не дублювати чужих.

Схиляючись до європейської культури, носіями якої і свідками якої ми є впродовж кількох століть, мусимо вдумливо аналізувати, що є справді духовною цінністю.

Нам необхідно виробити власну позицію і не старатися наслідувати те, що суперечить нашому сумлінню. Ми повинні дивитись критично. Приймати лише те, що має духовну, релігійну, людську цінність.

Орієнтири для молоді

Необхідно над собою працювати. Спільними силами пізнавати, що це означає бути доброю людиною. Звідки я прийшов, які дари отримав від Бога, які нагоди мені трапляються в житті, яке покликання я отримав. А тоді старатися це робити. Не тільки пізнавати, що означає бути доброю людиною, але й старатися таким бути, бути добрим християнином.

Ісус Христос наголошував на двох ключових заповідях: «Люби Господа свого» та «Люби ближнього свого як самого себе». Стараймося це зробити і ми вже є добрими християнами.

Що стосується обов’язків громадянина, ми повинні замислюватись над тим, як підтримувати свою громаду, народ. Тут не треба великих філософій. Перш за все – пізнати, за допомогою батьків, вчителів, а друга річ – робити це добро. Не соромитись бути добрим. А також працювати, працювати над собою, бути справжнім собою. Безумовно це життєве завдання. Воно вимагає прагнення, завзяття, праці, але воно дає результат в одинокий спосіб.

Про майбутнє України

Україна буде такою, якою ми її зробимо. Сама від себе Україна нічого не зможе зробити. Що буде – залежить від нас. Будемо працювати – буде добре. Будемо чекати, аби нам хтось щось дав – нічого не буде. Обставини – це лише елементи сценарію, а відповідальність належить нам. Ми мусимо працювати. Чи ми є молоді, чи старші. Оскільки ми є всі живі громадяни, це є наше завдання. Я не бачу найменшої небезпеки, якщо ми будемо працювати, кожний по своїй лінії.

Підготувала Роксолана Савчин

Фото: volynnews.com