Людмила Козак – депутат Львівської облради від БЮТ, голова постійної депутатської комісії з питань освіти та науки

Людмило Володимирівно, наскільки інтереси освітньої галузі враховано при формуванні обласного бюджету 2007 року і які пріоритети фінансування освіти в цьому році?

Комісія облради з питань освіти і науки ще до того, як затверджувався бюджет, у листопаді минулого року, спеціально ініціювала затвердження на сесії Першочергових заходів на виконання „Основних напрямків розвитку освітньої галузі області на 2006-2008 роки”. На виконання першочергових заходів було визначено на 2007 рік 7,8 млн. грн. додатково і на 2008 рік орієнтовно 10 млн. грн. (остання ця цифра наступного року ще буде уточнюватися). Відповідно до рішення сесії облради, головне фінансове управління і головне управління освіти і науки Львівської ОДА при формуванні бюджету на 2007 рік мали передбачити ці додаткові кошти на розвиток освіти.

Як відомо, бюджетні кошти на освіту формуються в Міністерстві фінансів України за відповідною формулою з розрахунку на одного учня, після чого міністерство фінансів доводить цю цифру до обласних бюджетів. Ці кошти повинні забезпечувати функціонування системи освіти. Визначена ж у Першочергових заходах сума у 7,8 млн. грн. — це додаткові кошти до тих, які надаються Міністерством фінансів і вони потрібні саме для забезпечення розвитку освіти.

Рішення сесії головне управління освіти і науки виконало і навіть перевиконало за рахунок перерозподілу основних бюджетних коштів, виділених на установи обласного підпорядкування, віднайшовши 5,7 млн. грн. на розвиток освіти Львівщини в 2007 році. Головному фінансовому управлінню залишилося віднайти ще тільки 2 млн. грн на розвиток. Коли ж ми отримали проект бюджету, то побачили, що фінуправління подало тільки ту цифру, яка прийшла з Міністерства фінансів, а додаткових коштів – немає. І тому, під час спільного засідання комісії з питань бюджету і освіти, я поставила начальнику головного управління фінансів запитання: чому він не виконує рішення сесії? Відповідь була, що освіта й так має достатньо коштів для існування.

Сумно, але наші чиновники ще не усвідомили, що у сучасному світі змінюється ставлення до освіти, до її місця і ролі в суспільстві. Освіта сьогодні – важливий чинник економічного розвитку та управління змінами в суспільстві. ЇЇ розглядають як інвестиції в майбутнє. Всім, хто є зараз при владі необхідно зрозуміти: не криза в економіці є причиною негараздів в освіті, а навпаки – стан освіти є причиною економічної кризи, повільності економічних реформ. Яка освіта – таке й майбутнє.

На спільне засідання комісій з обговорення бюджету, про яке я вже згадувала, я запросила і заступника голови обласної ради, пана Миколу Гориня, який під час обговорення Першочергових заходів обіцяв комісії всіляку підтримку і переконував, що нам вдасться добитися виділення додаткових коштів. Але фінансове управління продовжувало впиратися і ніяк не знаходило можливості додати цих 2 млн. грн., хоча ми вважаємо, що в масштабах області 2 млн. на освіту – це не така вже й велика сума. Нам важливо було створити прецедент, показати, що влада прагне розвитку освіти і вишукує для цього додаткові кошти. В ситуації що склалася, Микола Горинь запропонував записати окремим рядком у бюджеті (і це було потім зроблено), що при аналізі бюджету за підсумками 9 місяців ці 2 млн. грн. будуть таки віднайдені на розвиток освіти. Тим більше, що практика показує, що кожного року у нас є перевиконання дохідної частини. Цю пропозицію було зафіксовано у протоколі засідання, а пізніше включено у рішення сесії по бюджету.

Що мав на увазі Олег Демків, начальник фінуправління ОДА, кажучи, що на освіту виділено «достатні кошти» і чи відповідає ця заява істині?

У цьогорічному обласному бюджеті на освітню галузь заплановані видатки у сумі 308 млн. 16,6 тис. грн. Якщо дивитися тільки на цю цифру, то у пояснюючій записці фінансового управління наголошено на тому, що бюджет освіти збільшився у 2,5 рази. Але реально це збільшення відбулося за рахунок того, що в порядку експерименту Львівщина прийняла на свій бюджет професійно-технічні заклади, які раніше фінансувалися з державного бюджету.

Що мені особисто прикро, і я про це говорила на серпневій конференції вчителів, що кошти на розвиток освіти всієї області реально формуються за рахунок коштів, які виділяються на утримання інтернатних установ, урізається кусок від них. Справа в тому, що формула, яка визначає розрахункові кошти на установи обласного підпорядкування, а в обласному підпорядкуванні в основному є школи-інтернати, трохи краща, ніж на загальноосвітні школи. Тобто, реально тих 5,7 млн. грн., яке управління освіти і науки зуміло знайти на розвиток освіти сформувалися за рахунок економії. Тобто все те, що ми запланували в Першочергових заходах розвитку, йде фактично за рахунок інтернатних установ.

А які саме освітні установи фінансуються з обласного бюджету?

З обласного бюджету фінансуються загальноосвітні школи-інтернати, санаторні школи-інтернати, загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без батьківської опіки, спеціальні загальноосвітні школи-інтернати для дітей з фізичними і розумовими вадами розвитку, загальноосвітні спеціальні школи-інтернати, в яких поглиблено вивчають певні предмети, позашкільні освітні заклади обласного підпорядкування і відтепер професійно-технічні заклади освіти. На утримання закладів профтехосвіти з 278 млн. грн. заплановано витратити 145 млн. грн. З обласного бюджету також фінансується утримання Інституту післядипломної освіти вчителів, методичні заходи. Інші витрати – це служба технічного нагляду, централізована бухгалтерія і т.ін. Крім цього, з державного бюджету фінансуються окремі програми: «Інформатизація освіти», «Шкільний автобус», «Шкільна бібліотека» та ін.. У 2006 році так склалося, що програма «Шкільний автобус» не була профінансована. А на неї закладалося 4,4 млн. грн.. Цього року плануються видатки на цю програму у сумі 4,9 млн. грн. Якщо врахувати, що минулого року ці 4,4 млн. не було профінансовано, то це не є великим кроком вперед . Якби у два рази більшу цифру дали, то сказали б, що ми надолужуємо те, що минулого року не змогли зробити. Але так виходить, що ми фактично зможемо купити хіба що на 2 автобуси більше, ніж могли купити минулого року.

Держава переклала на область право розпоряджатися видатками на профтехосвіту. Чи можна вважати це початком реформи, розвитку цієї галузі освіти? І якщо так, то які кроки планується здійснити в цьому напрямку?

Головне управління освіти і науки Львівської ОДА прийняло рішення дати профтехосвіті можливість цього року самим розподіляти і використовувати кошти, щоб подивитися, як це відбувається без безпосереднього втручання головного управління, лише під його контролем. Це дасть можливість до наступного року сформувати базу для роздумів і сказати де ці кошти використовують неефективно, де можна щось оптимізувати і тоді вже будуть проводитися корекції.

Тобто, у 2007 році буде нагромаджуватися матеріал, необхідний для початку реформи?

Так. Треба побачити, як функціонує механізм, а тоді вже поради давати, як можна поліпшити цей процес. Що стосується розвитку, то очевидно, що профтехосвіта також складає свої програми розвитку. Але ці програми розвитку вони складають в межах того фінансування, яке отримують. Фактично і загальна середня освіта також щороку мала свої програми розвитку за рахунок власних коштів.

Ви, як голова комісії, задоволені освітнім бюджетом на цей рік?

Ні, не задоволена тим, що фактично не виконане рішення попередньої сесії. Вважаю, що кошти на розвиток мають виділятись додатково до бюджету. І коли ми на сесії обговорювали це питання, мені один депутат задав запитання, чому кошти вишукує управляння освіти і фінансове управління, а не тільки фінансове. А я відповіла, що реально дивлюся на речі і розумію, що 7,8 млн. грн. фінансове управління не знайде, але бодай половину суми йому знайти під силу. І тому я ставила завдання перед головним управлінням, щоб вишукали приблизно 4 млн. грн. Вони знайшли 5,7, тобто перевершили мої сподівання. А фінансове управління навіть тих двох мільйонів ще не вишукало. Пообіцяли зробити це через 9 місяців. Побачимо.

Одним із пріоритетів розвитку освіти на 2007 рік визначено створення 7 експериментальних освітніх округів. Скільки коштів на це виділять? Чи потрібна згода на це сільських, районних рад? Що потрібно для того, щоб сільська, районна школа стала базовою? І чи є вчителі, готові працювати в умовах експерименту?

Створення освітніх округів — важливий крок в напрямку забезпечення рівного доступу до якісної освіти. При формування освітніх округів управління освіти не просто вибрало собі райони для експерименту «методом тику», а, аналізуючи мережу і консультуючись з завідувачами районних відділів освіти, визначало де саме буде опорна школа. Звичайно, це школи, які краще забезпечені кадрами і матеріальними засобами, де у селах діє програма „Шкільний автобус”. І тому кошти на створення освітніх округів не закладалися великі. В основному вони підуть на фінансову підтримку створення творчих груп вчителів, які будуть напрацьовувати положення про освітні округи, розроблення нормативної бази, бо це нове. Ось ця робота і буде оплачуватись. Закладено також кошти на забезпечення опорних шкіл необхідними меблями та засобами навчання ,комп’ютерною технікою та програмними засобами. Тобто цього року передбачено фінансування першочергових заходів. Наступного року освітніх округів вже буде більше і ми реально будемо бачити, які кошти нам потрібні для їх нормального функціонування.

Ви сподіваєтеся, що вже у вересні 2007 року ці опорні школи запрацюють?

Так.

Які ще труднощі можуть виникнути при створенні освітніх округів? Школи є, вчителі є, а діти в ті школи підуть?

З учнями та їх батьками мають проводити роботу відповідні відділи освіти. Вони зацікавлені у тому, щоб виділялися кошти, бо є постанова, є наказ Міністерства про запровадження профільної освіти в старшій школі. Профільна освіта має бути. Але вона може бути там, де є кілька паралельних класів, бо якщо є один десятий клас, то як запровадити профільну освіту? Це спонукає відділи освіти думати, як це зробити.

Завдання Інституту післядипломної освіти вчителів і Головного управління освіти – аналізувати це все і поширювати той позитивний досвід, який вже є. А крім того планується створити Центр розвитку освіти при Інституті післядипломної освіти, який буде саме тим центром, який напрацьовує нові технології, нові методики.

В яких районах будуть створені освітні округи?

У Самбірському, Старосамбірському, Мостиському, Сокальському, Дрогобицькому, Сколівському та Кам’янка-Бузькому. Де саме буде проводитися експеримент — визначало управління освіти. Комісія з питань освіти в це не втручалася, бо це були напрацювання районів спільно з управлінням освіти. Наше завдання полягало в тому, щоб націлити Головне управління на виокремлення пріоритетів розвитку освіти.

Пріоритетом на 2007 рік визначено також розвиток дошкільного виховання. Чим це вмотивовано?

Фінансування дошкільного виховання здійснюється за формулою, в розрахунок якої входить кількість дітей, які вже охоплені дошкільним вихованням. Тому розраховувати, що держава буде стимулювати збільшення закладів дошкільного виховання, ми не можемо. А щоб збільшити охоплення дітей дошкільним вихованням, нам треба шукати додаткові кошти. І тому ми заклали в пріоритетах розвитку вимогу щороку на 2% збільшувати кількість дітей, охоплених дошкіллям.

Скільки коштів буде виділено саме на вирішення цієї проблеми?

Приблизно 3,5 млн. грн. заплановано витратити у 2007 році. Ці кошти потрібні на утримання дітей, щоб збільшити в садочках їх кількість.

А приміщень у нас для цього достатньо?

Наразі, у першу чергу будуть збільшувати кількість дітей там, де це можливо. Ми стимулюємо цей процес, бо, коли діти йдуть у садочок, вони краще розвиваються, краще навчаються і науково доведено, що чим більше дітей охоплено дошкільним вихованням, тим кращими є стартові умови і відтак діти краще вчаться у школі. Охоплення дошкільною освітою повинно збільшуватися. В містах, там де в оренду здали частину приміщень, необхідно буде відмовитися від оренди, провести ремонт, придбати якесь обладнання, м’який, твердий інвентар, забезпечити дітей харчуванням. Усі ці розрахунки у цьогорічному бюджеті зроблені, виходячи з пропозиції збільшення кількості дітей на 2%. Кошти на це, як я вже розповідала, частково знайшло Головне управління освіти, а частково буде шукати фінансове управління за підсумками 9-ти місяців. Якщо вони не знайдуть коштів, то ми з 1 вересня тих дітей в садочки не візьмемо. Передбачається, що кошти, які вже маємо, будуть витрачені на ремонт приміщень. Але щоб там утримувати дітей, потрібно ще кошти.

Третій пріоритет, зазначений у планах розвитку освіти цього року — створення Центрів розвитку дитини. Для чого такі центри потрібні?

Сьогодні в нас діють медико-педагогічні комісії – консультативні пункти, куди скеровують дітей, які мають вади розвитку. В ці комісії входять психологи, лікарі,логопеди і педагоги, які обстежують дитину і дають скерування в спеціальний заклад на лікування. Практику корекції вад у психофізичному розвитку дітей раннього віку у нас запровадив Навчально реабілітаційний центр „Левеня”. Виявляється, що коли вчасно виявити у дитини вади і у 3-5 років скоректувати, то дитина практично здоровою йде в школу. Якщо ж цього не зробити, то дитина йде з вадами, а школа, крім того, ще й погіршує її здоров’я. Тому дуже важливо щоб до 6 років скоректувати ці вади. Комісія з питань освіти і науки Львівської облради підтримала ідею створення таких центрів в області і запропонувала надати додаткове фінансування під це, а Навчально-реабілітаційний центр «Левеня» перевести на обласний бюджет.

А як просувається справа зі створенням Центру розвитку освіти. Він запрацює вже цього року?

Ми на 2007 рік в рамках проекту створення Центру розвитку освіти запланували ввести 3 додаткові штатні одиниці в Інституті післядипломної освіти вчителів. Тобто Центр спочатку створюється при даному Інституті, на його базі. Сподіваємося, що з часом Центр буде розростатися. Інших коштів на його створення наразі не передбачено. Ми також вже підшукали людину, яка візьме на себе ініціативу щодо створенню Центру і, не виключено, очолить його в майбутньому. Вона сьогодні навчається в Польщі (виграла грант) і готується до захисту проекту на тему «Створення Центрів розвитку освіти». Сподіваюсь. що вже у вересні Центр запрацює.

Людмило Володимирівно, є ще дві теми, які, можливо, не увійшли до числа пріоритетів освіти цього року, але які завжди пов’язувалися з освітою і її розвитком. Перша — це будівництво нових і ремонт вже діючих шкіл в області. Як зараз ситуація з будівництвом в області?

Починаючи з 1990 року на Львівщині ситуація з бюджетом була така, що будівництво нових шкіл було вкрай важким і будували лише в тих місцях, де було найнеобхідніше. Звичайно, темпи будівництва зменшилися. Але з другого боку, виявилося, що ще з радянських часів було побудовано дуже багато шкіл, які не заповнені. На Львівщині сьогодні близько 1,5 тис. шкіл. Цей показник найвищий в Україні. Утриманні їх всіх в належному стані — це велика витрата коштів, тому що обігріваються порожні приміщення, а часом і нищаться. Сьогодні реально стоїть перед нами проблема оптимізації мережі учбових закладів з метою раціонального використання існуючих приміщень. Якраз створення освітніх округів дасть можливість це зробити. Кожен район може мати 7-10 освітніх округів, залежно від того, яка там ситуація. Тобто, не варто будувати нову школу, якщо є можливість довозити дітей до опорних шкіл. Хоча є й таки райони на Львівщині, де потрібно також і будувати. Так, наша комісія у липні їздила у Сколівський і Турківський райони і прийняли рішення про будівництво трьох нових шкіл у цих районах.

І друга тема. Чи правда, що Львівщина займає передостаннє місце серед областей України за рівнем комп’ютеризації шкіл?

Так є. Такі дані були озвучені на колегії Міністерства освіти України перед початком навчального року. Коли на пленарному засіданні облради звітував голова Львівської ОДА Петро Олійник, депутати заявили, що необхідно розробити програми, які би дали можливість Львівщині не просто продовжувати реалізацію програми комп’ютеризації шкіл області, а зробити ривок вперед. Бо програмою інформатизації щороку виділяються кошти на купівлю комп’ютерів, але якщо ми такими темпами будемо йти, то постійно будемо на передостанньому місці. Тому що кошти отримує кожна область і навіть ті, які вже на 100 відсотків забезпечені технікою, отже вони мають можливість її оновлювати. Треба шукати можливості додатково проводити комп’ютеризацію шкіл. Степан Кубів говорив про те, що будуть розроблятися програми для стимулювання бізнесу, щоб останній допоміг у вирішення цього питання. Але які механізми заохочування чи впливу на бізнес він мав на увазі, мені невідомо. Залишається сподіватися, що це питання все таки буде вирішене.

На закінчення я хотіла б зазначити, що будь який орган управління освітою окрім повноважень повинен мати реальні можливості для успішного їх здійснення . І тому від влади освіті сьогодні необхідне лише одне – гроші! У всьому іншому вона здатна сама дати собі раду.Усі прогресивні зміни, які сьогодні відбуваються в освіті потребують з одного боку нових підходів до управління навчальним закладом, а з іншого – додаткового фінансування. Існуюча на сьогодні централізована командно-розподільча система управління освітою не дозволяє задовільнити потреби суспільства щодо рівня та якості базової освіти.

Освітянам України урядовці встановили стандарти з кожного навчального предмету, виконання яких вони повинні неодмінно забезпечити, але при цьому урядовці забули встановити відповідні стандарти фінансування, які б дозволили вийти на результат, якого вони вимагають. Стандарт фінансування умов навчання та самого процесу начання – це той прожитковий мінімум, передбачений на одного учня, без забезпечення якого ми й далі будемо жебраками.

Саме над визначенням цього “прожиткового мінімуму” необхідно в першу чергу попрацювати і постійна комісія з питань освіти і науки Львівської обласної ради своїм пріоритетним завданням вважатиме визначення таких стандартів фінансування, які дадуть можливість школі не лише виживати, але й розвиватись.

А на закінчення я хочу процитувати професора Анджея Яновського (Польща), директора Центру освітніх ініціатив у Варшаві: „...Важливо мати перспективне бачення того, як повинна виглядати країна освічених людей за чверть сторіччя, вміти переказати це бачення суспільству і переконати в цьому баченні людей”. На мою думку, без широкого залучення громадськості до обговорення освітніх проблем домогтися суттєвих зм ін в освіті не можливо.