Спокусилась підтримати модний тренд 80-ті - початок 90-х й харківська банда Lюk . Назва альбому "Мамина юность" дозволяє кіндерам побавитись в різні інтертекстуальні шпільки. Стадія приміряння на себе лашків батьків – входить в параметри розвитку будь-якої дитини.

Та й якщо чесно, то згадується тут зовсім не мамина юність, а власне дитинство. Тайм, коли проблематика інтертекстуальності була ще не настільки усвідомлена та й життя було набагато кращим. Хоча, Lюків це точно не стосується. Перебування в дитинстві (не інфантилізмі) – це їх еверластний цайтгайст. За це їх і люблять.

Зі старту варто написати, що саунд нового альбому кращий (тобто продуманіший) за усі попередні альбоми. Зі старого багажу Люки залишили традиційні космічні клавішні (а-ля тодішній Зацепін, чи теперішній Lindstrom), райдужний вокал Малої, смак до класних текстів, алюзії на альбом "Lemon" (2004) + інколи на "Sex" (2005) та професіоналізм високого знаку якості. Щоб не залишати, факт класних текстів на фінішні прямі, можна відразу ж зазначити, що харківська школа не підкачала, бо таке враження, що на усій іншій території України не знають, що таке культура тексту і якісна поезія.

Доконує цей факт присутність на альбомі фронтмена дніпровської банди …и Друг Мой Грузовик Антона Слєпакова – також відомого якісними текстами. Але тут виникає одне але. З огляду на загальну відполірованість саунду та патчворкну мозаїку алюзій краще сприймаються тексти ("Митхун Чакраборти", "Дама из Праги", "L'emozzione").

Музика ж існує в контексті інтертекстуальної гри та розгадалок і тому, у більшості випадків, не сильно й чіпляє. Хіба, що в якості конструктора, що концептуально підходить під назву (підказку?) "Мамина юность". Тому при вслуховувані, бестовими треками є "Время внутри", "Зима", "Нафта" та "Le petrole 27", а не попередньо зазначені сінгли і хіти з усією їх денсовістю (псевдо-кітчевий "Митхун Чакраборти" з закосом під кліпову Карменсіту Девендри Банхарта і броділка "Дама из Праги"). Це вже після 5-6 прослуховування, коли задовбуєшся бавитись з конструктором, їх стьоб виносить ноги на денсполи.

Не залазячи поки в джунглі оригінальної маминої юності, можна написати що новий альбом Lюків частково паралелиться з дебютним альбомом московської банди Dsh! Dsh! (тільки ті ще там з краутом бавляться), перебігає дорогу творчості бірмінгемської банди Pram і наших французів Fotomoto та й відголоски Pizzicato Five ще відчутні.

Спейсовий тріп Lюkів далекими спогадами бавиться аналоговими синтезаторами вже загаданого періоду з електроорганними зальотами в нео-психоделію та азбукою Морзе. Разом зі Слєпаковим іронічно розробляється сітарна тематика (салют "Будулаю") зі стрєлою на Kula Shaker і Kylie Minogue (тим більше, що цими слідами вже пробігала Оля Полякова зі своїм милым мальчиком). Шматками стирчать фанкові ритми і блюзові розливони. В "Le petrole 27" вписані уламки треку Röyksopp "Remind Me". В "Дама из Праги" наявні гітарки зі The Smiths. В "Байкалы, Амуры" присутні сінті-попні мрії Eurythmics та чорно-білі клавіші Moby з "Porcelain". Танговий акордеончик додає меланхолії тріп-хопними моментам. Ейсід-джазові оркестровочки запорюються скретчами. В космозоо "Антон" з'являються прифуззовані гітари і метал-фанкові примочки а-ля Primus. В "Время внутри" Lюкі намагаються дострибнути до зенітів Cocteau Twins.

Згадувати можна багато кого: Mazzy Star, Ride, Blueboy, Cranes + десяток інших банд. І соррі усім тим, кого не згадали. В цьому сенсі, Lюкі повторили конструкторський хайвей 2sleepy на альбомі "Art Fraud" (2008). Але то такий ностальгічний концептуал, багато в чому стьобно-трешовий, огляду на звичку кіндерів перевертати усе догори ластами. Там, де гра на ерудицію закінчується, бо задовбуєшся згадувати звідки та чи інша мелодія або хід, приходить інтерпретаційна нірвана.

Найбільшою заслугою диску "Мамина юность" можна вважати самоіронію Lюків. Обстьобування фішок, які їм принесли популярність (та й самої ностальгічної моди на вказаний період) – це вже спалення мостів. Наступний альбом має бути вже зовсім інакшим. Або його взагалі немає бути.

Перехідний альбом банди Lюк, як виставка найкращих їх досягнень. Або за цим буде перехід на новий рівень розвитку в рамках Lюку. Або це стоп. Нові проекти. І вічная слава проекту Lюк. Є ще 3-й варіант, але чомусь не хочеться, що харківський позитив вперся у стіну плачу групи U2.

1. Друг
2. Нафта
3. Митхун Чакраборти
4. Le petrole 27
5. Олени
6. Дама из Праги
7. Байкалы, Амуры
8. Зима
9. Рorno
10. Антон
11. L'emozzione
12. Время внутри
13. Tribute to Shostakovich