Ця взагалі-то пересічна подія викликала чомусь в деяких політичних колах області шалений спротив і закінчилась звично і очікувано – зверненням обласної ради до начальника Управління СБУ і обласного прокурора з вимогою „провести неупереджене розслідування..., та притягнути винних до кримінальної відповідальності”.

Звичайно, що це є один з тих документів, які кожен грамотний прокурор, морщачись і матюкаючись крізь зуби на „клятих політиків”, кидає в довгу шухляду і на віки вічні забуває.

Вже куди з більшим задоволенням цей прокурор вчинив би слідчі дії до самих депутатів. Але – зась... Статус законодавчої влади любого рівня у нас такий, що тільки вони можуть кричати про порушення і вимагати справедливості.

Цікаво, що засоби масової інформації так і не повідомили повний текст нашого звернення. Тому прийдеться нам це зробити самим, щоб люди судили про нього з власних вражень, а не зі слів переляканих „люстрацією” політиканів.

По-перше, ніде у зверненні не йдеться про „набуття членства у Партії регіонів”. Давно минув той час, коли ми приймали в Партію всіх бажаючих. Зараз у нас є можливість проводити певний відсів і не гнатись за кількістю. І якщо Закон про вибори написаний таким чином, що тільки партія може висувати кандидатів у депутати всіх рівнів, то це зовсім не означає, що ці кандидати повинні бути членами цієї партії.

Справа надзвичайно проста. Є економічна програми Президента і всі, хто програму розділяє, може долучитись до її виконання. Формується влада на місцях, і ця влада хоче бути командою однодумців. Для цього їй і потрібно знати про політичні переконання членів команди, а також їх репутацію і фаховість. Дорікати владі що вона „порушуючи положення Декларації прав людини, Конституції України та чинного законодавства про захист приватного життя та таємницю голосування формує списки лояльних керівників” по меншій мірі абсурдно. Бо якщо ти працюєш у владі і не „лояльний” до неї то краще напиши заяву та йди займайся бізнесом. Ми вже наїлись чварами у владних структурах на всіх рівнях. А щодо „Декларації прав людини”, то вона ж не працює в один кінець. Тобто один має право спитатись, що йому заманеться, а другий таке саме право відповісти що заманеться, або не відповідати взагалі. Тільки от якщо мова йде про чиновників чи політиків, то краще все таки відповісти. Бо таємниця публічної людини рано чи пізно торкнеться усіх.

Але чому все таки нормальні й логічні дії влади називають „гебістською практикою” і „політичною люстрацією” ? Причина проста. Хто найголосніше кричить „Лови злодія” ?! Отож ….

В даний час в багатьох районах області припинено рішення попередньої влади, про виділення землі. Вивчаються і інші питання, щодо порушень законодавства радами різних рівнів. І як наші депутати вміють ховатися за політичною бездіяльністю, про це у приступі відвертості якось гарно розповів депутат від БЮТ п. Денькович. І ще свіжі у пам’яті репресії помаранчевої влади, які одним махом звільнила вісімнадцять тисяч державних чиновників і посадовців. Навіть не за політичну приналежність, а для того щоб працевлаштувати друзів та родину. Головами райдержадміністрацій стали колишні вчителі праці та листоноші, результат роботи яких зараз видно неозброєним оком…. Зовсім нема підстав підозрювати в цьому Партію регіонів. З двадцяти кандидатів новопризначених голів райдержадміністрацій області тільки п’ятеро були головами місцевих організації Партії регіонів. Всі інші представники різних політичних сил, деякі з них були мерами міст області, дехто працював в ОДА.

Тепер що до „політичної люстрації”. Якщо люстрацію розглядати, як неминуче покарання за корупцію, хабарництво і злодійство то воно необхідно однозначно. І краще це зробити владі, поки цим не зайнявся народ. А приклади такої народної люстрації ми вже маємо. Хочу навести тільки один. Кілька років тому об’єднання «Телеграфної апаратури» очолював депутат обласної ради Ростик Новоженець. Догосподарювався до того, що власні робітники витягли його з директорського кабінету, і як зв’язану свиню кинули на тачку і почали вивозити за територію заводу. Депутат, звичайно щосили пручався, хотів з тої тачки вискочити, але його притримали і таки скинули за прохідною. Після чого люди повернулися до праці, а п.Новоженець побіг до пам’ятника Т.Г. Шевченка кричати „раби, підніжки, грязь Москви”

Забарило В.Ю., завідувач оргвідділу ЛОО ПР