Перший його роман під назвою «Смерть у Бреслау» побачив світ у 1999 році. На сьогоднішній день Марек написав близько десяти романів, які перекладено 18-ма мовами. У 2011 році за популяризацію Львова, мер міста (Андрій Садовий) вручає М. Краєвському «Золотий герб міста Львова».

Власне, чому згадали саме про Львів? Все дуже просто, події у львівському циклі романів: «Голова мінотавра», «Еринії» і «Числа Харона» відбуваються саме у Львові у 30-их роках минулого століття. По-друге, бабуся, мама і дядько пана Марека походять зі Львова. По-третє, 26 квітня у нашому місті, а саме у Львівській обласній бібліотеці для дітей відбулася зустріч у рамках проекту «Літературна кава по-львівськи», завдяки якій письменнику вкотре вдалося відвідати частково рідний йому Львів. Марек охоче відповідав на цікаві питання присутніх і розповідав про свою творчість.

Чи можна сказати, що персонажі Ваших творів трішки схожі на самого Марека Краєвського?

Так. Ще в дитинстві бабуся розповідала мені про чудове місто Львів. Приїхавши сюди, я зрозумів, що Львів – це моє місто. Прогулюючись львівськими вуличками, парками, центральними алеями я збагнув, що обов’язково присвячу Львову декілька романів. Повернемося до запитання: про схожість персонажів. По-перше, я люблю логічні ігри, такі як шахи, карти, а головний персонаж одного з романів має ідентичний смак і вподобання. Також він викладав у університеті, зрештою і одягався як я. Я передавав персонажам тільки свої позитивні якості.

У 2009 році ім’я головного героя із вроцлавського циклу Ебергарда Мокка запатентовано як торгову марку. Який продукт виходить під такою назвою?

Одного разу до мене звернувся чоловік з цікавою пропозицією. Він сказав, що планує відкрити ресторан і йому б дуже хотілося щоб він носив назву «У Ебергарда Мокка». Чоловік вчинив правильно, оскільки патент на цю назву належить мені. Я, звичайно, погодився. Ресторану поки що не існує, але він вже є в проекті. Скоріш за все це буде велика мережа ресторанів «У Ебергарда Мокка». Також варто сказати, що у Вроцлаві є 12 туристичних маршрутів моїми книжками і це ще не кінець.

Як називатиметься Ваша 4-та книга львівського циклу?

Польською мовою назва книги звучатиме так: «Рrzepaść». Дослівно це слово означає прірва, але якщо перекладатиметься українською то буде називатися трішки інакше.

Що можете сказати про роботу у співавторстві?

Загалом все чудово. Всім відомо, що я маю дві книги у співавторстві з Марієшем Чубаєм. Перша – це «Проспект самогубців» написана у 2008 році, друга – «Цвинтарні троянди» у 2009 році. Марієш – це мій добрий друг, який проживає у Варшаві. Він дуже проста людина і співпрацювати з ним одне задоволення. Домовились так: перший розділ пишу я, Марієш перевіряє, вносить свої корективи, а далі – навпаки, Марієш створює, я коригую.

Чи читали Ви Достоєвського?

Так читав, мене його стиль зовсім не зацікавив, можливо тому, що читав не на мові оригіналу, а на польській.

«Люблю музику, цікавлюся філософією, останнім часом захоплююся математикою. Я простий чоловік, який живе звичайним життям, хоча після того як почав писати детективи став уважнішим, обережним, інколи спостерігаю за поведінкою людей. Я вирішив, що до 60 років писатиму детективи, а вже після хіба що романси», – з усмішкою на обличчі розповідає Краєвський.

П.С. До речі, Марієш Чубай – це дуже унікальна постать, він один з найкращих теоретиків детективу в Польщі, до того ж Марієш захистив дисертацію про світовий детективний роман. У нас на Україні, зокрема у Львові, люди читають зовсім інші детективи. Класифікацій детективів, на сьогодні, є дуже багато і вони характерно різняться між собою. У ретро-детективах М. Краєвський один з кращих. Ми, на жаль, не можемо пізнати всіх таємниць детективів, оскільки у нас таких книжок не має. В українців залишилась така стара радянська традиція вважати детективні романи чимось другорядним. А у Західному світі ця література, якщо не номер 1, то вже до нього підбирається!