Маркіян Іващишин – голова Львівського міського осередку партії "ПОРА", депутат Львівської міської ради, директор мистецького об'єднання "Дзиґа".

Пане Іванишин, Львів розпочав підготовку до Євро-2012. Визначено які об’єкти і коли повинні бути збудовані чи реконструйовані в нашому міста. Але футбольний чемпіонат – це ще й нагода показати численним туристам нашу культуру. Отож які завдання стоять перед містом у сфері культури та туризму?

Абсолютна більшість туристів, навіть з Києва, приїдуть до Львова не так на самі матчі, як для того, щоб познайомитися з нашим містом. У нас є в наявності добра культуроутворююча інфраструктура. Таланти, креативність, інтелект – цього в нас також не бракує. Отож головне завдання, яке стоїть перед нами – це все треба акумулювати, організувати та спрямувати в русло підготовки культурної програми на дні проведення чемпіонату.

Тобто, на підставі пропозицій, які надходитимуть знизу, повинна бути вироблена програма?

Так. Євро-2012 – це нагода не тільки для того, щоб будувати готелі. Це нагода розвинути культурну інфраструктуру Львова, задати нові рамки функціонування, нові стандарти менеджменту культурних об’єктів та проектів. Адже з’явився прогнозований зростаючий попит на це, і ми повинні цей попит задовольнити.

Щоб це зробити, слід сформувати проектні пропозиції та знайти інвестора під їх реалізацію. Можливо, до цього долучиться держава чи міжнародні фонди, або ж приватні інвестори. І головне, що треба пам'ятати, Євро-2012 – це не самоціль, це унікальна можливість залучення державних та приватних інвестицій, все створене, збудоване в нашому місті з цієї нагоди має працювати на Львів і в подальшому. Час будівництва "тріумфальних арок" з пап'є-маше, надіюсь, для Львова вже в минулому.

Скільки часу піде на формування культурної програми під Євро-2012?

Є лише відчуття що і як треба робити, але необхідно чітко визначити напрями, за якими Львів має позиціонувати себе як культурний центр. Технічна ж сторона цього питання, а саме те, коли ця програма з’явиться на папері та буде затверджена, і чи вона взагалі буде – ініціатива влади.

З боку ж останньої поки-що не помічено рухів в цьому напрямку. Хоч час ще не є критичним фактором, але й зволікати не треба.

В чому причина інертності влади в цьому питанні?

Все поки-що стопориться на бюрократичних механізмах, робота яких, на жаль, в міській раді поки що не налагоджена. Наприклад, кошти на розвиток культури, закладені на цей рік у цільовому фонді розвитку соціальної інфраструктури і у загальному фонді бюджету, дуже туго освоюються.

Причина, як на мене, – незрозуміла бюрократична катавасія з освоєнням фінансів як наслідок нездатності гуманітарного блоку вибудувати цю роботу. Попередній рік, коли приймався цьогорічний бюджет, ситуація виглядала обнадійливо. Бо раніше завжди була одна проблема: не було достатніх коштів на культуру та інвестиційні проекти в галузі туризму. Зараз в бюджеті гроші є. Але постали інші проблеми, пов’язані з їх освоєнням.

Які проблеми з цим пов’язані?

Громадським організаціям, які проводили культурні акції у Львові, починаючи з новорічних святкувань, до сих пір не перераховані кошти, які закладалися у бюджет цих акцій, як внесок міської ради. Реально така ситуація з боргуванням – підрив довіри до міськради з боку цих ініціативних людей. Так до партнерів не відносяться.

Інший приклад. Ініціатива знизу, нарешті, ніби пішла, громадські організації не тільки декларують ініціативи, але й готові до їх реалізації. А от, на жаль, конкурс проектів тільки зараз буде оголошено. Пройшло вже півроку.

Чим пояснює міська влада свої фінансові борги і чи хтось був покараний за це?

Пояснюють тим, що немає кому оформити відповідні документи, не врегульовані взаємовідносини з фінансовим управлінням та казначейством. Але я переконаний що при бажанні та певній ступені відповідальності ці проблеми дуже просто вирішуються.

Нашим новим чиновникам треба усвідомити декілька принципів: бюджетні кошти – це не гроші міськради, це гроші громади міста які доручили відповідним управлінням в розпорядження для реалізації певних, затверджених Радою програм; партнери міськради, громадські організації що реалізовують ці програми не є прохачами, а є найініціативнішою частиною цієї громади і в значній мірі власними зусиллями реалізовують ці програми міста. Вони є головою, руками та ногами цих проектів і потребують відповідного відношення.

Невикористані бюджетні кошти на ті чи інші заплановані проекти свідчать не про ощадливість , а про неспроможність адміністрування проектами. І головне, галузі культури та туризму це непросто низка заходів та публічних демонстрацій, це велелюдний, в значній мірі самодостатній та саморегулючий постійний процес, який має власну, історично та економічну обумовлену об'єктивність і потребує від влади не суб'єктивну оцінку, а лише часткову організаційну та фінансову підтримку.

Зараз для мене очевидно одне – питання фінансових відносин з партнерами міською владою не врегульовані. Ця проблема має й інший, моральний бік: у приватному житті ми не дозволяємо собі затримувати борги довше певного періоду.

Пояснююється це також частими кадровими перестановками, зміною керівників управління та відділів. Де-факто, місто не має зараз фахового керівника в галузі туризму, відповідно не реалізовується і програма розвитку туризму. Можливо при формуванні нової структури ми недооцінили об'єми роботи управління в нових інтенсивних умовах.

Чи планується запросити мегазірок для участі в культурній програмі Євро-2012 у Львові?

Я не є прихильником того, щоб такі події витягувалися за рахунок тільки заїжджих зірок. Такі культурологічні проекти повинні робитися здебільш власним творчим ресурсом і, відповідно, залишатися потім нам. Для їх створення слід залучати усі сили, як мінімум, усіх вихідців зі Львова, які би взялися запропонувати такий проект. Ідей є багато, досвід є, є люди, а от такого презентаційного культурного проекту, на жаль, Львів поки що не має. Нема чим здивувати світ. Це складна річ, бо вона вимагає достатньо тривалого та коштовного творчого процесу.

Я би казав, що для Євро у Львові має бути підготовлена масштабна, неординарна культурологічна подія, з претензією, в творчому плані, на "цивілізаційне" явище. Особисто для мене одним з вдалих прикладів є Барселона. Вони зібрали все своє, створили власне шоу, вивели Монсерат Кабальє і залучили Меркюрі, радше як промоутера. Створили образ Барселони саме такий, яким хотіли щоб його бачив світ .

Але ніколи не треба нехтувати процесами які відбуваються підчас підготовки до подібних заходів, саме в цей час наші мистці, працівники культури, представники дотичних до галузі підприємств мають можливість реалізувати свої ідеї.

А чи буде до Євро-2012 вирішена проблема із будівництвом у Львові концертно-розважального центру? Василь Косів розповідав, що є проект його створення на території колишнього трампарку на вул. Сахарова.

Це одна з ідей, які сьогодні обговорюються. Але знову ж виникає суттєва проблема – на розі вул. Сахарова, Вітовського і Коперніка немає місця для паркування. Отож правильно було б будувати мега-центр десь на стороні, де добрий комунікаційний зв’язок, де можна зробити місце для паркування.

Я, наприклад, відстоюю ідею реанімувати Парк культури, як центр проведення масових акцій у Львові. Там місце є, збудовані вже якісь конструкції під зелений театр. Стадіон "Юність", як спортивна споруда в центрі міста, зараз майже не задіяний. Отож можна реконструювати його як концертний майданчик, що на початках не передбачає великих капіталовкладень.

Будуть державні гроші чи інвестоспроможна компанія, щоб збудувати накриття. Але як мінімум щось зробити – і вже там можна проводити масові заходи. Це можна зробити за півтора року. І там є простий плюс – це добра комунікаційна розв’язка, яка має під’їзд з різних сторін, і це – центр міста.

Не менш привабливим і цікавим об’єктом в цьому сенсі є й Шевченківський гай. Сьогодні, цей один із найкращих у Львові культурних об’єктів, мало задіяний і майже не пристосований для повноцінного культурного відпочинку та туризму. А до 2012 року це, напевно, мала б бути площа з розвинутою інфраструктурою, де б відбувалися культурні та мистецьки заходи.

Добре, що нове керівництво Гаю пробує щось змінити і має, судячи з запропонованої програми, сучасне комплексне бачення розвитку музею. Хоча, як мені відомо, не все поки що вдається.

Чому не вдається і що намагаються робити?

Намагаються змінити підходи до організації і управління цим об’єктом. Бо як не парадоксально, але Шевченківський гай сьогодні – це не тільки проблеми з руйнуванням експонатів, обійсть, парканів, не тільки неналагоджена система сервісу, але й неосвоєні бюджетні кошти.

Гай донедавна трактувався як виключно наукова установа. Але це є гектари землі, парк. Там спокійно може розвиватися ремісництво, етнокультурні мистецькі проекти, на які зараз шалений попиті у Львові і у світі. Співоче поле там є. Це все треба урухомити, запропонувавши нові підходи до цього об’єкту. З другого боку – навести елементарний порядок. Це ніби режимний об’єкт, але за 50 грн. уночі смажиш собі там шашлики. Наші міліціонери не є найсумліннішими охоронцями.

Проте зміна структури управління та впровадження нових підходів потребують узгодження з міською владою. Остання ж дуже повільна у своїх кроках назустріч. Отож доводиться поки триматися на ентузіазмі.

Хочу підкреслити, що Парк культури та Шевченківський гай – об’єкти, які знаходяться в безпосередньому підпорядкуванні міської влади, а тому тільки від її волі залежатиме їх майбутній розвиток і те, в якій мірі їх потенціал буде розвинуто у процесі підготовки міста до Євро-2012.

Як Ви оцінюєте потенціал туристичної галузі Львова? Що цікавого Львів зможе запропонувати туристам?

Наразі Львів продає туристам те, що нам залишили предки: бруківку, музеї, архітектуру. Фрагментарно з’являються нові туристичні об’єкти, як от різноманітні галереї. Але системного оновлення потенціалу не відбувається.

На жаль, ініціатива міста в цьому питанні до певної міри скована різноманітними процедурними моментами і не все від нього залежить. Наприклад, якщо говорити про музеї, то лише один із львівських музеїв знаходиться в підпорядкуванні міської влади, решта – є обласною власністю.

Але для всіх музеїв Львова є одна проблема – вони у своїй діяльності не зорієнтовані на проблеми туристів, які приїжджають до нашого міста. Треба міняти підходи до організації музейного менеджменту. Це нескладно зробити. Але тоді Вас при вході в музей не буде зустрічати озброєний міліціонер, а привітливий охоронець в цивільному і без зброї, зміниться графік роботи музеїв, вони будуть працювати у вихідні і у вечірній час, тобто в часи, коле це зручно туристам, а не самим працівникам музеїв.

Якщо не помиляюся, в багатьох країнах Європи один день в тиждень у більшості музеях вхід вільний, а чому у Львові не впроваджуються такі акції?

В інших країнах видатки на такі акції перекриваються за рахунок диференційованих цін на квитки в інші дні. В нас же сьогодні ціна на музейні квитки є однаковою для всіх та реально занижена. І ніхто не пробує змінити ситуацію. Для прикладу, в Східній Європі в середньому ціна музейного квитка від 1-2 Євро і вища. У Львові ж лише Музей пива має ціну квитка 15 грн., що більш-менш відповідає реальності.

Якщо вираховувати з цього ціну пляшки пива, що подається під час екскурсії для дегустації, то реальна вартість музейної екскурсії виходить 9 грн. І в цьому музеї черги. Адже турист готовий платити, бо є що подивитися. За рахунок музейних зборів від туристів тоді можна впроваджувати у музеї й безкоштовні відвідування для організованих груп наших мешканців, дітей, соціально незабезпечених.

Ми недавно пробували домовитися з музеєм Пінзеля про запровадження спільної картки на знижки. Нам вигідно з точки зору позиціонування, їм – тому що безкоштовна реклама. Але ця ініціатива виявилася в музеї нікому не цікавою. Легше працювати по-старинці, від зарплати до зарплати, не напружуючись. Проте, якщо чесно, ініціативу в цьому повинна задавати влада.

Складова туризму – це промоція міста. Чи можна сподіватися що з цим питанням Львів справиться?

Маю одне суттєве застереження до того, як вирішується сьогодні питання промоції у місті – відсутність продуманої цілісної концепції. Адже треба добре усвідомити що ми рекламуємо і як себе позиціонуємо. А саме це відсутнє, втім як відсутня і концепція інформаційної політики міста.

Ксенія Курилишин є добрим технологом, але технології повинна передувати ідеологія. „Місто – відкрите для всіх ”, як для мене це тільки невелика частина необхідного. Треба ще придумати як спонукати зайти в ці відкриті двері, але надіюсь що залучивши творчі сили Львова, пропозиції в сфері промоції будуть ширшими та різноманітнішими, адже промоція це значно ємніше поняття аніж просто реклама..

Ми не показуємо, що Львів – це місто мультикультурне, мультинаціональне. Для нас основні міжнародні інформаційні приводи – це скандали за церкви з католиками, з пам’ятниками, поляками, росіянами. Треба ламати старі стереотипи. Не думаю, що Львів зараз є дуже привабливим для туристів. І не тільки з огляду на не до кінця продуману промоцію, але й через те, що місто ще й не навчилося думати і опіковувати туриста.

Нам треба навчитися мислити такими категоріями і організувати туристичну інфраструктуру міста так, щоб турист за два дні міг у Львові все обійти і при цьому потратити всі гроші, які він привіз з собою. Якщо він не тратить гроші, то навіщо нам такий турист?

Що для цього треба робити?

Як один із варіантів – треба формувати і організовувати туристичні маршрути у місті. Площа Федорова зараз не виконує свою туристичну функцію, так само як рів біля Арсеналу, площа Митна... Таж сама історія з вулицею Валовою, як Дзиндра не старається, чи Бернардинським двориком, в якому лише некошена трава. У фонді розвитку соціальної інфраструктури закладено кошти на відкриття туристичного маршруту від площі Федорова до площі Митної.

Але й самі львів’яни з задоволенням, усвідомлюючи привабливість роботи з туристами, реалізовувати свої ідеї. Розмовляли ми з власником "Кастелярії". Він каже, що якщо прийметься концепція, що Митна площа є туристичним об’єктом з прив'язкою до музею Пінзеля, то він сам за свої гроші зніме "пі сяючого" хлопчика і зробить нормальний креативний об’єкт органічний для сусідства з Пінзелем і свою кнайпу зпозиціює відповідним чином, що є взаємовигідно, і для міста, і для підприємця.

А Львів буде мати свій символ Євро?

Мусить мати. Треба придумати ідею. І міська рада, напевно, могла б стати ініціатором цього конкурсу. Хоча, на жаль, до сих пір Львів не має свого ексклюзивного Сувеніру і якимось чином нам з допомогою відділу туризму треба спонукати підприємців до пошуку та просування на ринок чогось суто львівського.