Маркіян Іващишин - голова Львівського міського осередку партії "ПОРА", депутат Львівської міської ради, директор мистецького об'єднання "Дзиґа".

Комісія культури Львівської міськради напередодні прийняття бюджету 2007 запропонувала своє бачення вирішення проблем цієї галузі у місті. Що з того, що ви пропонували, реально вдалося закласти у бюджетні параметри, а якщо не вдалося, то чому?

Основне, що нам вдалося відстояти і закласти, принцип проектного фінансування, отож «третій сектор» у Львові сьогодні може сподіватися на фінансову підтримку проектів і ініціатив з боку міської влади.

Скільки становитиме бюджет розвитку культури у 2007 році?

Бюджет розвитку міста лишень 25 січня буде винесено на розгляд. Я так розумію, що мова йде про, умовно кажучи, «інтенсивну» частину загального фонду. Це — видатки у розмірі 2 млн. 80 тис. на культурні заходи (програми, проекти в формі грантів, стипендії, проекти підтримки культурних індустрій), 150 тис. — на книговидавничі проекти,  і ще на туризм — 1 млн. грн. Щодо «екстенсивної» частини (це, в основному, захищені статі: зарплатня, комунальні послуги тощо),  то це близько 20 млн. грн. І тут в мене виникають великі сумніви щодо ефективності системи управління та використання цих коштів. По суті, цих коштів вистачає лишень на підтримку комунальних структур галузі на найпримітивнішому рівні. І в нас є два виходи. Або суттєво, більше ніж в 2,5 разів, збільшити фінансування загального фонду, чого треба добиватись, але що є мало ймовірним, враховуючи відношення і «влади», і суспільства до культури, як до предмету неконче першої необхідності. Або структурно реформувати галузь, вибудувавши нову логістику і повнівстю відмовитившись від спадків «рядянської» системи управління в галузі. Хоча можна прогнозувати, що це породить певне соціальне напруження. І тут ми маємо чітко наголосити, що всі кошти, які споживаються в галузі через бюджет, це є людські гроші. У них є частка і від найбідніших, в тому числі і від церковної таці, і від пучка бабциної петрушки, проданого на базарі. Тому ефективне, продуктивне використання цих коштів є в першу чергу питанням моралі, а для чиновників — необхідною умовою для отимання шансу потрапити в рай.

Комісія культури також визначила пріоритети на 2007 рік…

Я б не називав це пріоритетами, скоріше це —  підходи до визначення пріоритетів.

Ми вважаємо, що місто повинно дофінансовувати незалежні культурологічні проекти, які сприяють утвердженню іміджу Львова як культурної і мистецької столиці. Місто планує виділяти на підтримку таких проектів не більше 30% від їх загальної вартості з метою стимулювання їх авторів до пошуку інших джерел фінансування. Завдання міста — допомогти їм розвиватися. Ті 30% коштів будуть спрямовані виключно на оплату готельних та транспортних послуг, рекламу і промоцію. Останнє, як відомо, — основний інструмент існування культурних проектів, яким, на жаль, дуже мало хто вміє користуватися. Таким чином, місто хоче примусити чи, краще сказати, стимулювати культурне середовище до співпраці з рекламними агентствами, зі ЗМІ, витворюючи рекламний продукт. Якщо з’являться гроші на рекламу, то логічно буде припустити, що автори цих проектів більш активно будуть шукати донорів, партнерів і спонсорів, які профінансують решту проекту.

У перспективі ми хочемо, щоб і комунальні установи, які сьогодні є повністю на балансі міста, працювали за таким же принципом.

Але виникає питання: чи готова у Львові інфраструктура? Чи є у нас ринок реклами і ЗМІ, готових працювати в таких умовах?

Не став би стверджувати, що сьогодні у Львові є досконалий механізм. Але, думаю, що є люди і структури, які зможуть працювати за цим
принципом. Це такий взаємоперетікаючий процес. Хотілось би, щоб в ньому були задіяні і мас-медіа. Адже у нас інформаційний простір – це значна частина культурного простору. Саме в цій ніші формуються культурні потреби. Тому бажано, щоб гроші через культурні проекти дійшли до ЗМІ і тоді, відповідно, до глядача і слухача.

Пропозиція комісії передбачала розробку у 2007 трьох концепцій: розвитку туризму, творення мас-медійного середовища і моніторингу культурного розвитку у Львові....

На це грошей не дали, в бюджеті їх не закладено. 

А як же тоді починати реформи?

Доведеться, як і раніше, розробляти ці документи на громадських засадах.

В чому ж тоді буде полягати саме розвиток культури? 

У першу чергу в самодостатності і в обовязковій фіксації кінцевого продукту. Просто те, що ми пропонували, наприклад, моніторинг культурних заходів, буде робитися працівниками управління культури, а не громадськістю на засадах тендера. Думаю, що це буде не надто ефективний моніторинг і в ньому отримає відображення вплив суб’єктивних факторів.

Що і як слід міняти в культурній галузі?

Брак грошей не перешкодив нам зібрати необхідну статистичну інформацію, яка дає уявлення про те, в якому напрямку необхідно проводити зміни. Наприклад, у Львові відвідуваність комунальних театрів складає 22%. Середня вартість квитка — 3 грн. Ні ціна квитка, ні рівень відвідуваності не адекватні сьогоднішнім умовам розвитку театрів.

Якщо говорити про музеї, то включно з Шевченківським гаєм, їх відвідує приблизно 10 осіб у день. Ця цифра говорить, на мій погляд, не так про нефаховість працівників музейної галузі, як про елементарний фінансовий безлад чи що гірше — зловживання. Якщо навести порядок у фінансовій роботі цих закладів, то, за моїми підрахунками, тільки Шевченківський гай може бути фактично донором управління культури.

У Львові сьогодні нараховується 15 музичних шкіл, в тому числі й інтернатів. Але лише 5% тих, хто закінчив музичну школу, поступають у
ВНЗ за спеціальністю.

Але ж 5% — це нормально. Ніхто і не очікує, що звичайна музична школа дасть професійну підготовку, дітей туди віддають задля музичного виховання.  

Загальноосвітнє музичне виховання — це не функція управління культури, а функція управління освіти. Якщо музична школа дає загальноосвітній рівень, то це — освіта. А в управлінні культури мають залишитися школи, які будуть видавати певний відсоток в майбутньому професійних музикантів. Ми повинні продовжити традицію високої професійної музичної культури Львова. Тому, вважаю, краще лишити в структурі управління менше музичних шкіл, але створити в них умови для становлення всесвітньовідомих традицій. Бюджетні гроші повинні йти на підтримку видатних викладачів музики, вчителів, на стипендії талановитим і обдарованим дітям. Хоча маю відверто сказати, що це є радше мої рефлексії, а не продумані і фахово обгрунтовані пропозиції. По кожному з елементів треба виробити виважений, в міру соціально безпечний, юридично обгрунтований, але безкомпромісний і морально відповідальний механізм і, безперечно, результативний в часі та просторі.

Все це вимагає великих затрат часу і професійного ставлення. Наша комісія, як і всі депутати, працює на громадських засадах, по-суті, за
рахунок вільного часу, тому найбільшу надію треба покладати на нову управлінську команду. Управління зараз складається з молодих, здатних до фахового самовдосконалення чиновників, з якими приємно працювати. Василь Косів зараз обіймає посаду заступника мера і однозначно є лобістом (в здоровому розумінні) галузі культури. До сих пір всі наші дискусії і різнобачення були корисними і прозводили тільки до оптимізації прийнятих рішень.

Окремо ще щодо, з моєї точки зору, оптимальних способів підтримки культури, то це — персональні стипендії. Вже цього року у бюджеті
зарезервовані кошти на стипендії для митців, як один зі способів підтримати їх творчість. Всі бажаючі можуть подати нам на розгляд свої проекти. Гроші, правда, невеликі, але й проекти короткотривалі. Виділяємо фінансування, людина створює продукт, звітує. Ми оцінюємо із залученням громадськості та фахівців. Дуже швидко і продуктивно.

Чи Львів має свій науково-дослідний центр, який генерує ідеї та виробляє стратегію і тактику розвитку цієї галузі?

Міська рада і наша комісія сьогодні пробує робити спільні проекти з ЛНУ ім. Івана Франка, УКУ, Академією друкарства, Академією мистецтв. Ми залучаємо фахівців цих вузів до вирішення культурологічних проблем міста. На жаль, потенціал вищої школи не використовується містом повною мірою, хоча очевидно, що наші університети та академії, як потужні адміністративні структури та середовища інтелекту і фаху, є найперспективнішим партнером для міських структур, особливо в гуманітарній сфері. Зокрема, в галузі культури ми б дуже хотіли, щоб в усіх наших проектах була і наукова (академічна) складова.Тому сьогодні необхідно перш за все знайти механізми, які б стимулювали вузи тісніше співпрацювати з містом і враховувати його потреби і пріоритети розвитку у своїй науково-дослідній роботі. Безперечно і «місто» має усвідомити всі перспективи, які нам дає розвиток вищої школи, і всіма можливими способами сприяти вищій освіті. На наше тверде переконання, утвердження та розвиток Львова як «університетського міста» — це один з найперспективніших шляхів розвитку. Нема нічого більш вигіднішого, ніж продукування та продаж ідей, знань і «вільнодумства». Останнє, до речі, в контексті останніх політичних тенденцій, в черговий раз перетворюється для Львова в обов'язок, якщо ми хочемо щоб слово «Україна» мало той зміст, який ми в нього вкладаємо.

«Львів, як медійна столиця» – дуже гонорово і красиво, але в мене виникає сумнів щодо актуальності цього пріоритету розвитку культури у нашому місті. 

У Львові, на відміну від багатьох інших міст України, наприклад Одеси, де до цього часу немає жодної щоденної газети, сформована традиція читати пресу. Львів’яни - одна з найбільших читаючих аудиторій в Україні і думаю, що попит на друковані ЗМІ не зникне. Тому варто містові подбати про те, щоб підтримати цю традицію. Механізми цього можуть бути різні. Наприклад, можна віднайти нові стимули для розвитку ринку ЗМІ у Львові, створивши нову незалежну мережу збуту друкованих ЗМІ. Ця мережа зосередиться на «розкрутці», входженню на ринок нових видань, як місцевих, так і центральних. Адже не секрет, що ринок ЗМІ у Львові є досить складним та специфічним і багато видань потребують допомоги для входження на нього.

Чи варто сьогодні Львів позиціонувати як саме пресову столицю – треба думати і обговорювати. Для нас важливо не втратити здатність Львова формувати і виробляти власний різноформатний інформаційний продукт. Не можна допустити, щоб ми перетворилися на споживачів тільки того, що буде запропоновано з центру.

З міського бюджету фінансується багато культурних міських масових заходів. Останнім часом спостерігається тенденція, що населення міста приймає все менш активну участь у їх проведенні, а перетворюється на пасивного споживача. Особливо це було відчутно під час святкування 750-річчя Львова. Комерційний підхід до культи вбиває ініціативу населення?

Віднайдення балансу між інтересами комерційними і інтересами громади — це проблема усіх масових заходів. Львів – великий ринок реклами і споживача. Сьогодні це — мільйонне місто, входження на ринки якого передбачає спеціальні рекламні заходи. Чим далі, тим більше реклама послуговується культурними масовими заходами, як ефективним і порівняно недорогим способом «розкрутки». Проте, до сих під для міста рекламодавець був диктатором. Умова була така: «Я сюди прийшов, даю гроші на вашу культуру і буде те, що я хочу». Кричущий випадок – виступ у Львові Глюкози на День Незалежності. Я не проти того, щоб Глюкоза виступала на Новий рік, ще колись, але не на День Незалежності, тому що це — Львів. Зразу виник конфлікт, половина за неї, половина проти. Але спонсор сказав: „Я хочу”. Управління відреагувало: „У нас нема грошей, а свято потрібне....»

Переломити цю практику покликаний запроваджений нами з цього року принцип проектного фінансування. Наприклад, на святкування Дня міста Львів виділяє 200 тис. грн. Тепер своє слово повинні сказати громадські організації, заклади культури, творчі спілки і колективи – всі, хто реально готовий представити пропозиції, проекти святкових заходів в рамках цього свята.

З одного боку, це дасть можливість виявити активність мешканців, бо тоді кожний реально організує свято сам. От, наприклад, журналісти зберуться і буде добра забава, на якій, правда, кожен заплатить за своє пиво. Але все одно це буде захід журналістів, організований за допомогою міста, адекватний до їхнього світосприйняття, а не придуманий Маркіяном Іващишиним чи кимсь іншим.

З другого боку, такий підхід покінчить з диктатом рекламодавців, адже вони також будуть вимушені рахуватись з умовами конкурсу.

Виникає питання відкритості доступу до інформації про ці всі тендери. Де її можна буде отримати і чи зможе міська влада забезпечити усім рівний доступ до цієї інформації?

В першу чергу буде створена громадська колегія.

Але, якщо не помиляюся, вона вже створена? 

Створена на неформальному рівні тому, що наша пропозиція щодо внесення положення про громадські колегії в регламент поки що не знайшла підтримки в решти депутатів. Широке представлення у колегії громадських організацій, які зосереджені на вирішенні культурних проблем, повинно забезпечити максимальний доступ громадськості до інформації. Саме колегія повинна стати і тією аудиторією, де буде відбуватися обговорення ефективності використання грошей.

По-друге, вся інформація повинна публікуватися у ЗМІ. Наразі її розміщають на сайті міської ради, але це не ефективно, бо небагато людей її там читає.

Як розвиватиметься туристична галузь цього року? Ось у проекті, які комісія подавала на фінансування є таке положення «Покриття центральної частини міста WIREFIR?..

На це грошей немає. А пропозиція ця передбачала покриття туристичного центру Львова мережею бездротового Інтернету, щоб люди могли з будь-якої точки у будь-який час, а не тільки з Інтернет-кафе, зайти в мережу.

У Львові необхідно розвивати консалтингові туристичні послуги. Це, в принципі, хороший бізнес, але треба стимулювати інвестора, щоб він почав цю справу. У Західній Європі це вже відбувається, в Україні цей процес наразі носить локальний характер – навколо якогось банку, офісу, а так, щоб все місто накрити – це перспектива....

Цього ж року місто реально виділило гроші на розв’язання проблеми маркування у місті. Це також корисна річ, адже, сподіваюся, з’являться написи на табличках українською, англійською мовами, стане зрозумілим як дійти до музею чи галереї, будуть видані нові карти, створені інформаційні центри. У місті також будуть встановлені спеціальні інформаційні комп’ютери з інтерактивними картами і довідниками. Очікується, що проект маркування Львова буде підтриманий TASIS у сумі 1 млн. євро. Якщо це станеться, то наш обов’язок – виділити 10%, тобто 90 тис. євро.

Хочу наголосити на тому, що при формування цьогорічного бюджету враховано ще один важливий принцип: усі заходи, які мають відбутися, повинні мати мотивацію щодо розвитку туризму, залучення туриста і його обслуговування. Коли у місті є наплив туристів, треба стимулювати, щоб заклади громадського харчування працювали не за звичайним графіком, а понаднормово. Наприклад, новорічні і Різдвяні свята, коли маса туристів у Львові, а більшість закладів харчування не працюють, а святкують. Потрібно ж, щоб 1 січня, наприклад, вони відкрилися хоча б у 12.00, а не під вечір. Необхідно виробити правила, тому що місто туристичне і турист не повинен страждати. Це одне. По-друге, цього року майже не було цікавих заходів на новорічні свята. І принцип самоорганізації вертепів, який у нас колись був, треба підтримувати. Ніби потенціал є, але видати його назовні немає можливості. Якщо туристові не було цікаво одного
разу, наступного — він не приїде.

Які пріоритети у галузі культури відслідковуватиме Пора?

«ПОРА» відповідає за все, бо реально її представник, тобто я, керує комісією культури. Якщо ж говорити конкретно, то я буду пропонувати однопартійцям взяти на себе функцію фінансової допомоги в розробці концепції реформування культурної галузі, а також долучитися до здійснення постійного моніторингу культурних подій у місті.