Аби знайти відповіді на ці питання «Вголос» вирішив поцікавитися думками експертів.

Експерти відповіли на три питання:

1. Як ви оцінюєте Мінські угоди-2 від 12 лютого?
2. Яким є ваш прогноз розвитку події на Донбасі у цьому році?
3. Наскільки ефективно Президент України Петро Порошенко виконує функції головнокомандуючого?

 

Юрій Сиротюк, директор центру «Українські студії стратегічних досліджень», експерт з військової проблематики:

1. Мінські угоди-2 від 12 лютого не мають жодного шансу бути реалізованими. Тому і обговорювати їхню сутність немає сенсу. По суті відбулася здача кордонів України і невизнання її суверенітету. ЄС мовчки визнав факт порушення територіальної цілісності нашої держави. Водночас Путін нарощує військову присутність на Донбасі на фоні дипломатичних маневрів і тиску на Україну. Тому остаточно ситуація в Україні та на Сході вирішиться не дипломатичним, а військовим шляхом. А військовий результат цього вирішення буде закріплено дипломатичними методами. Кордон між Україною і Росією буде проходити там, де зупиниться український солдат.

2. На мою думку, буде відбуватися подальша ескалація конфлікту. І ситуація буде погіршуватися. З одного боку відбуватиметься тиск на українську армію, щоб вона стояла на місці, «не піддавалася на провокації», не проводила активні наступальні дії. Такі накази виходитимуть від вищого командування та політичного керівництва України. З іншої ж, російської сторони, буде задіяно весь арсенал засобів, щоб проводити активні бойові дії. Якщо російським окупаційним військам вдасться вибити українські частини з району Дебальцевого, то ескалації точно не уникнути. Хоча можливі і періоди відносного затишшя.

3. В умовах війни Президент є верховним головнокомандувачем і зобов’язаний захищати територіальну цілісність країни. На жаль, ні Турчинов, як виконуючий обов’язків президента, ні Петро Порошенко вже як чинний глава держави не виконували цю функцію. Не було сформовано ставку головнокомандуючого, не введено воєнного стану, не забезпечено мобілізацію усіх ресурсів держави для відбиття російської агресії. Навпаки, відбуваються дивні речі, коли сам президент стримує дії Збройних Сил України, забороняє стріляти чи проводити операції через перемир’я, якого насправді не існує, і не дозволяє їм повною мірою виконувати свої ключові завдання із захисту держави. Такі дії сприяють поширенню недовіри солдат до вищого командування та влади. А одне з основних завдань Путіна – підірвати довіру армії до українського політичного керівництва. Українське суспільство через це також зневірюється у своїй владі, стає недовірливим і байдужим. Поширюється зневіра. А саме це і потрібно Путіну.

 

Володимир Гулима, керівник Центру дослідження проблем регіонального міжнародного співробітництва:

1. Як таких результатів Мінських переговорів немає. Найголовніше те, що ці переговори взагалі відбулися. Це ознака того, що є певний план. І проведення такої зустрічі входить у цей план. Візуально світ побачив реальні сторони конфлікту. За столом переговорів були Меркель, Оланд і Порошенко. А Путін представляв у Мінську терористів. І саме так його сприйняв світ.

2. Судячи з заяв лідерів «ДНР» і «ЛНР», які вже кажуть про неможливість виконувати домовленості, вони наперед запрограмовані на їх зрив. Путін так чи інакше буде прагнути втілити ті цілі, які він ставить перед собою. І війна буде тривати. Хоча може бути фаза квазістабільності, яка буде зірвана з ініціативи російських найманців «ДНР» і «ЛНР». Стратегічна ж мета Путіна – ввести російський миротворчий контингент на Донбас і легалізувати де-юре і де-факто фактичну окупацію цієї української території.

3. Я вважаю себе військовою людиною, хоча зараз не ношу форму. Тому я намагаюсь утримуватися від коментарів дій вищого командування. Порошенко виконує функції президента. По мірі можливостей. А щодо функцій головнокомандуючого, то я не став би давати оцінки.

 

Бачо Корчилава, колишній прес-аташе посольства Грузії в Україні:

1. Самі по собі Мінські домовленості мають чимало нюансів, виконати які за поточної ситуації нереально. Хоча зустрічі глав держав потрібні. Переговори також. Але всі попередні дії Російської Федерації показували те, що якщо надіятися тільки на дипломатичний шлях вирішення проблеми, то успіху не досягти.

2. Я вважаю, що кілька найближчих днів буде поглиблення війського протистояння. А потім можливе перемир’я. Про його тривалість важко говорити.

3. Оцінки діям президента як головнокомандуючого на даному етапі давати не дуже доречно. Є об’єктивна реальність, від якої треба відштовхуватися. Є Президент головнокомандуючий. Якби там не було, але нинішній стан армії України кращий, ніж був рік тому. Тому розгойдувати ситуацію всередині країни не можна. Саме цього і прагне Кремль. У 2008 році під час російської агресії в Грузії вся опозиція об’єдналася навколо президента Саакашвілі, і це допомогло зупинити агресію. Зараз влада і суспільство мають бути єдині перед зовнішньою загрозою.

 

Ігор Козій, військовий експерт Інституту Євроатлантичного співробітництва:

1. Мінські угоди-2 – це черговий документ, який Росія не планує виконувати і не буде виконувати. Тим більше, що вона не вважає себе стороною конфлікту, а лише гарантом. Тому не може нічого гарантувати. Про це заявив відверто прес-секретар Путіна Пєсков. Ми це вже проходили. Був свого часу і Будапештський меморандум і країни-гаранти. Де він зараз і як вчинили країни-гаранти – усім відомо.

2. Незважаючи на угоду, Росія надалі буде підтримувати ескалацію насильства, спустошувати свої старі арсенали зброї та випробовувати нові види озброєнь на Донбасі проти українських військ та мирного населення. Буде продовжуватися формування механізованих бригад сепаратистів. Всього може виникнути п’ять таких бригад. Але проблема в тому, що всі ці території потрібно утримувати. Тож рано чи пізно, Росія спробує здати їх на утримання Україні. Хоча ніхто не скасовував можливість нового наступу російсько-терористичних угруповань та поширення влади «ДНР» і «ЛНР» на нові землі. Не виключено, що все це буде здійснюватися під гаслами формування «нової історичної спільноти», «донбаського народу».

3. Петро Порошенко не виконує функцій головнокомандуючого. Хоча він сам і не зрозумів цього. Радше наш президент виглядає як сторонній глядач. В принципі, формат антитерористичної операції дозволяє йому так себе вести. Питання введення воєнного стану дуже затягнулося в часі. Може, його і не варто було вводити до виборів, але тепер точно варто. Чому Порошенко так чинить? Що це – боязнь, невпевненість чи інші причини, – сказати важко. Відповіді на ці питання має дати Адміністрація Президента.

 

Сергій Глотов, волонтер організації «Допоможи фронту»:

1. Я вважаю, що з однієї сторони мінські угоди-2 – це вірне рішення. Спроба припинити вогонь виправдана. Але з іншого боку я не вірю, що ці угоди будуть виконуватися. З боку російських загонів і сепаратистів. Обстріли і атаки після підписання угоди не припиняються. По суті ця угода розглядається ними як спроба відтягнути час, накопичити нові сили. Адже за останні півтора місяці російська армія понесла великі втрати на Донбасі. І потрібно місяць-півтора часу, щоб відновити ці втрати.

2. Якщо навіть вогонь припиниться, то реального відведення військових формувань не буде. Лінія розмежування в будь-який час може стати новою лінією фронту і зіткнень.

3. Президент Порошенко робить те, що може. Тактика терористів зводить до обстрілу населених пунктів після того, як наші війська завдають їм ударів. Таким чином, вони хочуть звинувати у всьому українську армію. Порошенко має йти на компроміс, щоб припинити кровопролиття. Спроба зупинити бойові дії вірна. Втім, я спілкувався з солдатами і учасниками добровольчих батальйонів. І всі вони кажуть, що конфлікт не буде вирішений швидко.

 

Петро Герасименко, «Вголос»