Можна припустити, що після підписання мінських угод, раптом дійсно настане мир на сході України, припиняться бойові дії і Кремль дозволить українським військовим відновити контроль над україно-російським кордоном. «ДНР» та «ЛНР» на правах автономних територій формально залишаються у складі України, яка фінансує соціальні потреби зазомбованого населення, яке ненавидить свою батьківщину, але де-факто залишаються територією російського впливу і п’ятою колоною Москви. Далі почнеться закономірний процес реінтеграції Донбасу до складу України. Погрожуючи новою війною, сепаратистський регіон вимагатиме особливого статусу і при вирішенні загальнодержавних питань, таких як вступ у ЄС, НАТО чи отримання зовнішніх валютних запозичень, у сфері яких він претендуватиме на право вето – щоб було враховано інтереси всіх регіонів, а не лише України. Ці бандитські республіки виконуватимуть роль гангренозних регіонів, які блокуватимуть не лише євроінтеграційні процеси, але підриватимуть цілісність самої української держави.

Внаслідок виборів, які в регіоні, нашпигованому зброєю та спецслужбами РФ, апріорі не можуть вважати чесними і прозорими, жертви російської пропаганди приведуть до влади лідерів бойовиків – кримінальних бандитів й агентів ФСБ. Ці військові злочинці поміняють балаклави на краватки і стануть легалізованою регіональною елітою краю – депутатами, міністрами, керівниками управлінь та підприємств. Амністовані та захищені від переслідування, вони, як рівноправні громадяни України, матимуть право їздити по всій території держави, в тому числі до країн ЄС – в рамках міжєвропейського регіонального співробітництва. Цікаво чи захочуть депутати Баварії, Лотарингії чи Фламандії тиснути руки Губарєву, Захарченку чи Пушиліну?

Окрім того, регіону має бути надана «широка культурна автономія», що означає право на викладання фальсифікованої радянської історії і кремлівських міфів у навчальних закладах, масову українофобію у ЗМІ та фактичне викорінення української мови з суспільно-інформаційного дискурсу. В медійному просторі регіону залишатиметься домінування російських телеканалів, які продовжуватимуть розпалювати ненависть до українців та Європи, паплюжити демократичні цінності, висміювати толерантність і лібералізм, хулити міжконфесійні діалоги. В школах цих нещасних частин Луганщини та Донеччини в рамках культурної автономії викладатиметься сталінська версія історії, прославлятимуться диктатори та користь масових репресій. Героїзуватимуться злочинні структури такі як ЧК, ОГПУ, НКВД,  КДБ чи Штазі, а криваві маніяки, які їх очолювали – Ягода, Єжов, Сєров та Берія, зображатимуться борцями з ворогами народу. Печерні цінності «русского мира» обґрунтовуватимуть імперську велич Росії та виправдовуватимуть анексії і окупації чужих земель, провокуватимуть міжцивілізаційний антагонізм європейського Сходу та Заходу. Без викорінення кремлівської пропаганди, Донбас буде чужорідним тілом в українському та європейському культурному контексті. Водночас, гарантія «ідеологічного плюралізму» та збереження російських ідейних впливів на населення регіону є одним з ключових вимог ЄС. Це безумовно було б демократично, але чи захочуть європейці приймати у своїх країнах «співвітчизників по ЄС» з таким неофашистським світоглядом?

Необхідною умовою, без якого ніколи не настане мир на Сході, мала б стати загальна амністія для бойовиків сепаратистських формувань, в тому числі тих, хто вбивав і катував українців. Хоча в тексті мінських угод про це прямо не  згадується, але логічним кроком для досягнення справжнього миру в регіоні мала б стати не лише амністія та звільнення терористів від будь-яких переслідувань, а й надання їм пенсії за інвалідність, лікування за державний рахунок та визнання учасниками бойових дій, оскільки юридично – всі вони тепер повноцінні громадяни України та повинні мати такі ж права, як і учасники АТО. Інакше примирення та діалогу між Сходом та Заходом не буде досягнуто, а дискримінаційний статус регіону з великою кількістю зброї, стане джерелом нового конфлікту. Здавати зброю тисячі бойовиків звісно не збиратимуться, а натомість отримають статус військовослужбовців чи працівників органів внутрішніх справ «ДНР»-«ЛНР». Всі вони, як і решту громадян України, мали б право на безвізовий режим в’їзду в країни ЄС. Однак, чи захочуть європейці пускати в Євросоюз головорізів які катували людей, здійснювали розстріли, обстрілювали мирні міста, прив’язували жінок до ганебних стовпів чи калічили військовополонених? І чи буде тоді взагалі наданий Україні безвізовий режим?

Врахування «демократичних прав» мешканців Донбасу на українофобію, імперський шовінізм та кремлівську брехню перекреслюють шанси України на євроінтеграцію. Для України і європейської спільноти в середньостроковій перспективі Донбас стане джерелом агресії та небезпеки, загрозою миру і демократичним цінностям. Оскільки жити з таким регіоном без врахування українофобських й антиєвропейських поглядів зазомбованих російською пропагандою жителів буде не можливо. Країни Європи ніколи не погодяться прийняти Україну в ЄС разом з Донбасом, таким, яким він є сьогодні. Якщо Україна на вимогу країн «норманського формату» у ліберально-толерантному сенсі «почує Донбас», це не лише стане крахом політики євроінтеграції України, але й міцно закріпить її нейтральний статус, що як свідчить історія, є проміжним етапом до російської окупації.

 

Валерій Майданюк, політолог, спеціально для «Вголос»