Ця бомба вибухнула в Росії та Україні одночасно – внуки тих, хто пліч-о-пліч пройшли Другу світову, не допустили би взаємного знищення нещодавно «братніх» народів. Ба, якщо переглянути інтерв'ю з українськими бійцями, то серед них не менше половини російськомовних, а можливо й етнічних росіян...

Повторюся, Третя світова війна це війна виродків (дегенератів) з людьми. Особливу насолоду перші отримуюють, коли другі знищують одні одних. Вона вже йде давно, але у формі фізичного взаємознищення прийшла і на нашу землю... 

Про це вже писав не раз, але сьогодні хочу сказати кілька слів про дуже болюче для українського народу запитання – чи потрібна та законна мобілізація, оголошена згідно... А тепер зустрічне риторичне запитання – ви не відчуваєте абсурд та трагізм у тому, що таке запитання взагалі виникає? Власне оце «згідно», коли питання життя і смерті громадян України вирішується у дуже сумнівний з точки зору законодавства та Конституції спосіб, породжує хвилю сумнівів, домислів, спекуляцій та суперечок, котрі ворог уміло використовує.

І одразу відповідь тим, хто все звик спихати на ворожу пропаганду – диму без вогню не буває. Тому, для початку, невеличкий екскурс в історію проблеми.

17 березня 2014 року: «В Україні оголошують часткову мобілізацію в армію по всій території країни. Про це повідомив в. о. президента України та спікер Ради Олександр Турчинов... Указом створюються умови для переведення Збройних сил України, Національної гвардії України, інших військових формувань України, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу», – йдеться в порядку денному... Відповідний указ уже підписаний в. о. президента. Турчинов пояснив, що підписав цей указ «враховуючи продовження агресії в Автономній Республіці Крим...»

Указ Турчинова про часткову мобілізацію був затверджений Законом №1126-VII від 17.03.2014. 

Майже аналогічний Указ Порошенка був затверджений Законом №1595-VII від 22.07.2014. 

І накінець, за такою ж схемою затверджено ще один Указ Президента, знову ж таки про часткову мобілізацію, Законом №113-VIII від 15.01.2015. 

Цікаво, що доповідачем по останньому законопроекту був глава РНБО Олександр Турчинов, який аргументував необхідність проведення мобілізації «виникненням реальної загрози територіальній цілісності, спричиненої агресивними діями Російської Федерації».

Було би смішно, якби не було так сумно. Глава РНБО говорить про загрозу територіальної цілісності через десять (!) місяців після анексії Криму, та у час фактичної відсутності української влади на частині території Донбасу...

Чому останній Указ викликав такий суспільний резонанс? Втома. Кажуть що початком комуністичної диктатури стала фраза матроса Желєзнякова – «караул втомився», після чого Всеросійські установчі збори, 6 (19) січня 1918 року, було розігнано. Суспільство втомилося від свого хронічного роздвоєння, коли частина його живе звиклим життям – казнокради, котрі стали мародерами, поряд з «герої не вмирають» – народ веселиться на дискотеках та у нічних клубах і відпочиває на курортах, а частина місяцями не може помитися в окопах під вогнем «Градів»... 

Я не хочу забирати хліб у юристів та оцінювати законність мобілізації. З досвіду смію стверджувати – суд може з однаковим успіхом визнати її як законною так і не законною. І проблема не в цьому. Насправді проблема у тому, що система влади в Україні не змінилась і нинішня поляризація людей веде до Третього Майдану, котрий може стати початком громадянської війни та розвалу України. 

Проте, сама влада штовхає нас у це пекло своєю немудрою політикою подвійних стандартів та тим, що не називає речі своїми іменами. 

Є Закон України про мобілізацію. У «Фейсбуці», в дописі «Мобілізець" від 13 січня написав:

«Закон цілком самодостатній та логічний, в чому можете самі переконатись. Ключове поняття тут: «... комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного  захисту – на  організацію і штати  ВОЄННОГО ЧАСУ».

Початком ВОЄННОГО ЧАСУ є оголошення війни. До речі, Президент не обов'язково може оголошувати війну, але він був ЗОБОВ'ЯЗАНИЙ ввести «ВОЄННИЙ СТАН», про що не одноразово писав... 

Влада, яка порушує Конституцію та Закон, втрачає легітимність. Тільки не потрібно тут розводити оцей інформаційно-ідеологічний срач, що критика влади то є посібництво ворогу. Найкраще посібництво ворогу – власне така влада».

Про «воєнний стан», як альтернативу оголошенню війни писав уже неодноразово. Та й перемагати у війні силою зброї – найменш ефективний спосіб. Особливо у Третій світовій.

Основною передумовою перемоги у війні, мудрий китаєць Сунь Цзи назвав Дао, яке примушує людей бути в повній гармонії з правителем, коли вони помиратимуть разом із ним, коли вони житимуть разом із ним і не боятимуться небезпеки. Інакшими словами – без  ЛАДу, єдності вЛАДи й народу, перемога неможлива. 

Власне на єдність влади й народу має бути спрямована мобілізація. Народ готовий. А влада має почати називати речі своїми іменами та мобілозовуватись сама. Вона цього, на жаль, не зробить. Не тому, що хтось не хоче, а тому що система охлократії як була, так і залишилась. Чи хтось у цьому ще сумнівається? Отже, в будь-якій війні, гібридній, повномасштабній, навіть інформаційній, держава, під владою охлократів – олігархів та їх челядників, приречена на поразку. Держава, але не народ, який де-факто воює на два фронти – з агресорами-колаборантами та нікчемною владою.

Не хочеться, щоби й ці слова Миколи Нікуліна стали пророчими для України: «Ті, хто переміг, або полягли на полі бою, або спилися, подавлені післявоєнними незгодами. Адже не лише війна, а й відбудова держави відбулася за їх рахунок. Ті з них, хто ще живий, мовчать, зламані. Залишилися при владі та зберегли сили інші – ті, хто заганяли людей в табори, хто гнали їх у позбавлені сенсу криваві атаки на війні...»

Для перемоги над зовнішнім та внутрішнім ворогом, народу потрібно КОНСТРУКТИВНО мобілізуватись. Якщо цього не відбудеться – настане повний ДЕСТРУКТИВНИЙ мобілізець. Інакшими словами – економічний колапс, розруха та остаточний розвал держави внаслідок реалізації зовнішнього кривавого сценарію. І, як писав майже рік тому – чи це повномасштабне вторгнення російських військ для переходу до «фізичного рівня» Третьої світової, чи «Третій Майдан» у форматі громадянської війни – немає жодного значення...