Озвучені плани про призов 200 тисяч військовозобов'язаних упродовж 2015 року, половину з яких – уже в січні-лютому, викликають повагу, але й занепокоєння. Хто будуть ці люди? Знову під призов потраплять найбільш економічно активні громадяни, які офіційно працюють і сплачують податки? Фахівці, на підготовку яких держава витрачала роки і гроші? Що зроблено у військкоматах за 9 місяців війни з оновлення системи обліку резервістів? Це майже риторичні запитання. Але скоро отримаємо на них відповідь. 



Як мобілізований офіцер запасу, який служить уже 5 місяців, а перед тим намагався добровільно потрапити до війська ще 4 місяці, хочу поділитися своїми думками з цього приводу.



Мотивація:



Уперше я задзвонив до військкомату ще 28 лютого 2014 року, а служу лише з 22 серпня 2014 року. Пригадую десятки людей, які просили їх призвати до війська, аби захистити державу від російської агресії. Переконаний, що більшість з них зараз захищає Україну в різних силових структурах.

Що змінилось із березня 2014 року? Чи оголошено воєнний стан? Чи розірвано дипломатичні та економічні стосунки з агресором? НІ! В нас офіційно триває «антитерористична операція» (англ. Antiterrorist operation) — комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на запобігання та припинення злочинних діянь, здійснюваних з терористичною метою, звільнення заручників, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичного акту чи іншого злочину, здійснюваного з терористичною метою. 

Якщо це АТО, то навіщо відривати 100 тисяч чоловіків від 100 тисяч родин??? Тому тут слід визначатись, і люди повинні розуміти, що триває ВІЙНА, а з агресором і лютим ворогом ми не можемо торгувати, грати у футбол і їздити на відвідини родин! Війну потрібно назвати війною!



Соціальний аспект:



В університеті 20 років тому один старий поважний професор учив нас, студентів: «Є брехня, є велика брехня, а є статистика»Відповідно до показників Державної служби статистики України, безробіття в державі у вересні 2014 року скоротилося на 0,3%, стартувавши в січні на рівні близько 1,9%. Безробітних було 418,1 тисячі осіб замість 426,1 тисячі місяцем раніше. При цьому 323,3 тисячі громадян без особливого місця роботи отримують допомогу. Середній розмір допомоги з безробіття в Україні у вересні 2014 року дорівнював 1154 гривні, що на 31 гривню менше, ніж у серпні минулого року.

Отже, якщо припусти, що з цих понад чотирьох сотень тисяч отримувачів соцдопомоги 200 тисяч є чоловіками призовного віку, то чому замість того, щоб дати їм добре оплачувану роботу у війську і зняти з держави тягар соцвиплат, військкомати наново розсилатимуть «листи щастя» вчителям, професорам, тренерам, диспетчерам енергетичних систем тощо??? Вважаю, що людей, які офіційно працюють і сплачують податки на утримання війська, потрібно призивати насамкінець, а от «безробітні», які отримують соціальну допомогу від платників податків, мають бути першими в списку кандидатів для мобілізації.



Досвід:



Великий міф, що в попередні три хвилі мобілізації призвали винятково фахівців і всі вони служать згідно зі своїм ВОС. Про мобілізацію авіаторів, під яку і я мав потрапити ще в березні 2014-го, вже писав. У серпні разом зі мною до лав ДПСУ призвали танкістів, моряка, зв'язківців, замполітів ну і нас, мотострільців. Так само, ймовірно, буде 2015 року.

У нас тисячі військових пенсіонерів, які звільнялися у званнях старших офіцерів: майорами, підполковниками і полковниками. Більшість з цих достойників перебуває в розквіті сил і здатні виконувати завдання за призначенням, але відповідних посад для них НЕМАЄ. Немає стільки посад командирів батальйонів, полків чи бригад є вакансії командирів взводів чи рот!

От і виходить, що «простіше» призвати на посаду командира взводу 35-річного лейтенанта без досвіду, аніж 40-річного підполковника, які, за великим рахунком, є представниками одного покоління, але мають різний військовий досвід! Отже, треба вирішити питання з мобілізацією кадрових офіцерів, які перебувають на пенсії, щоб їх досвід було належно оцінено!



Демобілізація:



Президент анонсував, окрім мобілізації, ще й поступову демобілізацію трьох призовів 2014 року. Ніколи не чув, що під час незавершеної війни проводять демобілізацію, ну, але...

А хтось запитав людей, які самі зголошувалися на службу, чи хочуть вони «демобілізовуватися»? Хтось поцікавився, чи варто повторно витрачати десятки й сотні мільйонів гривень на підготовку нових «мобілізованих», коли можна витратити малу їхню частку на те, щоб підтримати підприємства, з яких призвали людей і які зберегли за ними їхні робочі місця і виплачували їхнім сім'ям мінімальну зарплатню? Чи легалізовано всіх «добровольців»? Які контракти з ними підписано? Для мене висновок очевидний: люди, які дев'ять місяців ведуть війну і мають бажання перемогти, мають продовжити службу. А їхні робочі місця в цивільному житті збережено, або ж їм мають запропонувати нові контракти, які дозволили б після фактичного завершення бойових дій на сході повернутися до цивільного життя. 



Алкоголізм:



Виніс це в окремий підпункт, тому що це реальна проблема, яку не варто завертати в папірці. ВЕСЬ мобілізований контингент страждає більшою чи меншою мірою через цю проблему. І якщо військкомати «налапають» для війська додаткових 100 тисяч умовних «алкоголіків», які не знайдуть мотивації для того, щоб залишитися в цивільному житті, нічого доброго в цьому не буде! Не маю готового рецепту, що робити з тими «воєнними», які вже місяці «не просихають» у війську, чим створюють постійну небезпеку своїм побратимам, як і з проблемою призову їм подібних 2015 року, але це питання не менш важливе, ніж екіпірування армії чи її матеріально-технічне забезпечення!



Це лише кілька моментів. Не можу претендувати на істину. Дивлюся на цей процес уже не з боку, а зсередини. Але маю надію, що такі люди, як Юрій Бірюков, донесуть ці думки до Президента Порошенка, ну, і за нагоди ще нагадають йому про його невиконане доручення про ротацію в керівництві воєнкоматів та стажування в зоні АТО.