Ностальгійна м’ясорубка Мобі рубає на капусту останні 10-15 років і переноситься на благословенну територію екстазі, жовтих смайликів та крейзанутого денсу з фірмовими трековими зупинками для покращення відчуттів клубного розколбасу.

Диск загружає трек з треком і тільки встигай згадувати усіх героїв божественних 90-х. Мобі, як і завжди, попереплітав між собою купу напрямків, стилів і підстилів. Тоді їх утворилось стільки, що не вистачить і прожектора перестройкі, щоб без 100 грам розібратись з ними всіма. Така собі 1-но годинна енциклопедія партизанського руху в картінках.

Рейв, 8-ми бітний звучок, хаус, даб, айсід-хаус, запливи в якесь Гоа, євроденс, діджейські скретчі, транс, амбієнт, мультяшні голосочки хеппі-хардкору, давнтемпо, техно. Від переліку тої гвардії можна успішно поїхати головою і ніколи не повернутись на планету Землю.

Альбом стартує від салютів ще більш далеким, ніж 90-ті, піонерам з Kraftwerk, нагадує про майже забутих героїв The KLF, 808 State, Rhythim Is Rhythim, Inner City і прочая. "I Love to Move in Here" приносить якісь неясні алюзії на невмирущі "I Like to Move It" від Reel 2 Real. Транс "257.zero" відносить на якісь далекі планети, як і пульсуюча басами "Live for Tomorrow" зі своїми світлим майбутнім в далекому космосі.

"Everyday It's 1989" з голосом, наскільки я розумію, Sylviі з банди Kudu (слух. "Why Does My Heart Feel So Bad?") виносить мізки своїм бешеним розколбасом з пам'ятними знаками про The Chemical Brothers та Snap! з їх безсмертними "The Power" та "Rhythm Is A Dancer".

Ще одиним бойовичком виявлється "Alice" зі своїм монотонним грувом на кістках якого небезпечно репує British MC, валить даб, а нігерійська банда 419 Squad причитає якимсь народними мотивчиками.

Деякі наступні треки згадують про бойову молодість самого Мобі. Тріп-хопові сирени "Hyenas" відсилають до "Extreme Ways". Трансова "I'm in Love" своїми заглюченими штучками перегукується з "Porcelain".

Інші треки залітають на території євроденсу ("Disco Lies"), перевертають клуби ейсід-хаусу ("The Stars"), завмирають на амбієнтній атмосфері з індастріельними заскоками ("Degenerates") і знову починають згадувати незлим, електронним словом Kraftwerk ("Sweet Apocalypse"), на 3-ри хвилини залазячи в транс "Mothers of the Night", щоб заснути під давнтемпову "Last Night" і розчинитись "Lucy Vida" наповненій меланхолійним джазовим саксом.

Оцінювати цю енциклопедію за 10-ти бальною системою просто впадло. На те вона і енциклопедія з повним набором звукових вояжів і тріпів, щоб не потребувати якихось оцінок. Просто, пам'ятник епосі, яка так швидко жила і рано вмирала.

1. Ooh Yeah
2. Everyday It's 1989
3. Live for Tomorrow
4. I Love to Move in Here
5. 257.zero
6. Alice
7. Hyenas
8. I'm in Love
9. Disco Lies
10. The Stars
11. Degenerates
12. Sweet Apocalypse
13. Mothers of the Night
14. Last Night
15. Lucy Vida (Hidden Track)