"Виставка виглядає такою собі низкою, дуже стильною, гарною, логічно відповідає назві. Роботи здаються надзвичайно монументальними, що викриває і монументальний підхід автора до праці", – зазначила куратор "Зеленої канапи" Олеся Домарадзька.
Працездатність автора і його пристрасть до роботи дійсно вражають. Художник творить напрочуд швидко, часом, навіть не знаючи, що з того вийде в результаті, керуючись лише відомим "як умію, так пію".
"При всій своїй декоративності Ігор все-таки схиляється до людського начала. Пристрасті можна імітувати, а можна передати на власний манер. Та все ж вони гуманістичні. Часом вони передані не лише в особі індивіда, а й природою, якимсь пейзажем, заходом сонця, смердючою болотяною калабатиною, – все це можна асоціювати відповідним чином з людськими пристрастями. Колісник є всілякий і для кожного індивідуальний, за що йому щиро завдячую" – коротко підсумував експозиційний ряд львівський мистецтвознавець Андрій Дорош.
фото: Іван Коваліско